• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Берестейський мирний договір УНР з державами німецько-австрійського блоку. Падіння радянської влади в Україні

Танцювальна стихія Йогана Штрауса

Йоган Штраус увійшов в історію європейського музичного мистецтва як майстер танцювально-побутової музики й оперети. У його творчості віденський вальс досягнув класичної вершини свого розпитку (композитора иазивали «королем вальсу»), Штраус буй майстром, який підніс танці свого часу до ріння симфонії, наповнивши їх захопливим змістом, оркестровим блиском та чарівністю. Відомим є вислів Р. Вагнера про композитора: «Він музична голова Європи».

ИІтраус створив понад 500 творів концертно-побутового характеру (вальси, польки, кадрилі, мазурки, марші, галопи), близько 50 із них він написав разом із братами.

Цінність творчості Й. Штрауса полягає в піднесенні жанрів так званої «легкої» музики на високий художній рівень. Звернення до народної пісенно-танцювальної ритмоінтонації і практики побутового музикування визначило національний характер його творчості. Сучасники називали вальси Штрауса «патріотичними піснями без слів». Мелодії його кращих вальсів («Казки Віденського лісу», «На чудовому блакитному Дунаї» та ін.) набували в Австрії статусу народних. У царині танцювальної музики Штраус розвинув традиції своїх попередників — Шуберта, Лаккера, Вебера.

Що ви знаєте про творчий шлях композитора?

Вальси Штрауса — романтично натхненні танцювальні поеми, що передають різні відтінки душевних настроїв. Вони мають різні програмні заголовки. Штраус розвинув форму віденського вальсу, збагатив його мелодикою, гармонією, інструменталістикою.

На 2-му Всеросійському з'їзді Рад більшовики проголошують Декрет про мир, на який з усіх воюючих країн відгукнулись лише Німеччина та її союзники.

Переговори розпочались у Брест-Литовську. Перемир'я було укладено 2 (15) грудня 1917 p.

11 (24) грудня Генеральний Секретаріат також вирішив втрутитися у переговори, щоб не стати заручником Більшовиків і Німецько-австрійського блоку.

УНР заявила, що до утворення федеративного російського уряду буде здійснювати міжнародні відносини самостійно. Делегація УНР, яку очолив Всеволод Голубович, була запрошена до участі у переговорах.

Завдання делегації:

домагатися включення до складу УНР Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя, а в разі відмови — утворення з цих земель у складі Австро-Угорщини окремого коронного краю з широкими правами автономії.

Переговори розпочались 28 грудня 1917 р.

Російську делегацію очолював Л. Троцький. Наприкінці січня у переговорах була оголошено перерву. Раднарком вирішив скористатися цією перервою для встановлення контролю над Україною і включив до свого складу представників радянської "УНР".

Але повноважність цієї делегації не була визнана представниками Четверного союзу.

О. Севрюк, що замінив Голубовича, ознайомив делегації з текстом 4-го Універсалу УЦР і зажадав визнання УНР незалежною державою.

9 лютого 1918 р. договір УНР із Центральними державами було укладено. За договором, УНР зобов'язалася поставити до Німеччини та Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м'яса, 400 мли яєць та іншої сільгосппродукції і сировини. Делегації Німеччини та Австро-Угорщини погодились на приєднання до УНР Холмщини та Підляшшя і утворення на західноукраїнських землях окремого коронного краю.

Після підписання миру делегація УНР оголосила, що УЦР перебуває у важкому становищі і вимагає негайної допомоги. У лютому війська Четверного союзу перейшли у наступ. На Україні попереду їх просувались українські частини.

Третього березня 1918 р. РСФРР підписала у Брест-Литовському мир з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною.

1. У преамбулі договору визнавалась незалежність УНР, її мала визнати Росія, а Радянська «УНР» мала відступити

2. Кордонами між Австро-Угорщиною і УНР проголошувались ті, які існували між Російською і Австро-Угорською імперіями до 1914 р., тобто вся Галичина, Закарпаття, Північна Буковина залишались за Австро-Угорщиною, зате вся Холмщина, Підляшшя поверталися Україні.

3. Відновлювалися дипломатичні і консульські стосунки.

4. Передбачався обмін військовополоненими.

5. Відкидались будь-які відшкодування збитків.

6. Вказувалось на обов'язок сторін розвивати господарські стосунки, проводити взаємообмін залишками сільськогосподарських і промислових товарів на державній основі.

У цій ситуації керівництво радянської "УНР" опинилось у скрутному становищі. У своєму розпорядженні Народний Секретаріат мав близько 25 тис. червоноармійців. Для оборони Києва було зібрано ледь 3 тис. чол. Чинити опір 450-тисячній німецько-австрійській армії було недоцільно.

1 березня 1918 р. радянські війська залишили Київ. 7 березня сюди повернулась УЦР. Протягом березня — квітня радянські війська були витіснені з України.

2. Гетьманський переворот 1918 р. в Україні. Внутрішня і зовнішня політика П. Скоропадського

Як тільки Центральна Рада повернулася до Києва гостро стало запитання стосовно виконання пункту договору про постачання продовольства в Німеччину.

УЦР не змогла організувати поставки, і командування німецьких військ, яке фактично здійснювали окупацію України, почало виношувати плани здійснення державного перевороту.

24 квітня 1918 р. генерал-фельдмаршал Ейхгорн зустрівся з генералом П. Скоропадським — командиром 1-го Українського корпусу — восени 1917 р. На цьому побаченні німецька сторона висунула умови, за яких вона готова підтримати переворот П. Скоропадського, якщо він:

· визнає Брестський мир,

· розпустить УЦР

· відмінить вибори до Установчих зборів,

· відновить приватну власності на землю,

· ліквідує земельні комітети,

· здійснюватиме оплату перебування німецьких військ в Україні.

29 квітня 1918 р. відбувся хліборобський конгрес, на якому було прийнято рішення про передачу влади П. Скоропадському.

У ніч на 30 квітня прихильники П. Скоропадського оволоділи державними установами. Останнім рішенням УЦР було прийняття Конституції і обрання М. Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

П. Скоропадський видав маніфест — "Грамоту до всього українського народу", в якому повідомлялося про розпуск Центральної Ради і земельних комітетів. Проголошувалось право приватної власності. Також було видано закон "Про тимчасовий державний устрій України". За цим законом назва УНР була замінена на назву "Українська держава". Тимчасово, до скликання парламенту, повнота влади зосереджувалась у руках Гетьмана П. Скоропадського.

П. Скоропадський доручив сформувати уряд полтавському поміщику Федору Лизогубу. Уряд формувався за професійною ознакою, а головні завдання уряду полягали у тому, щоб

· створити дієздатну державну адміністрацію,

· ліквідувати анархію,

· налагодити державне життя.

Скоропадський спирався на заможні верства населення: поміщиків, промисловців, заможних селян. Почалось відновлення поміщицького господарства, яке могло дати товарний хліб.

У липні 1918 р. було прийнято закон "Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства", за яким поміщик міг самостійно використовувати реманент селян, а також продавати свою землю державному банку.

У промисловості ліквідовувався робітничий контроль, заборонялися страйки, встановлювався 12-годинний робочий день. Для нормального функціонування економіки створювалась стабільна фінансова система (запроваджувалась гривня), налагоджувалась система транспорту і зв'язку. Завдяки жорстоким заходам вдалося зменшити темпи падіння виробництва, майже на рік відтягнути повний розвал економіки.

Така соціально-економічна політика викликала опір у значної частини населення. Розгортався повстанський рух.

Гетьман багато уваги приділяв розбудові армії. Формуванню української армії та флоту перешкоджала Німеччина, яка боялася формувати сильну українську армію.

Успішнішою була національно-культурна політика П. Скоропадського.

У зовнішньополітичній діяльності у Гетьман не мав права зносин з країнами Антанти. Не дивлячись на це він встановив дипломатичні відносини з Швейцарією, Фінляндією, Польщею та Росією.

Гетьман прагнув повернути всі етнічні території розселення Українців. Так, до Української держави були приєднані Гомельський, Путивльський, Суджанівський, Гайворонський, Бєлгородський, Корочанський, Валуйський, Річицький, Пінський, Мозирський повіти, Холмщина, Підляшшя, 12 повітів Берестейщини, місто Маріуполь. Крим увійшов на правах автономії. Розроблялись проекти федеративного входження Кубані до України. Велись українсько-румунські переговори про повернення окупованих етнічних українських земель.

Восени 1918 p. зовнішньополітична орієнтація Гетьмана круто змінилась. У результаті поразки Четверного союзу Гетьман починає шукати підтримки у країн Антанти.

14 листопада 1918 р. П. Скоропадський відважився на відчайдушний крок: він оголосив грамоту про федеративні зв'язки з не-більшовицькою Росією. Але це не врятувало режим Гетьмана, і 13 грудня 1918 р. він змушений був зректися влади.

3. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня та зовнішня політика.

Західноукраїнські землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські території: Східна Галичина (центр - Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачево), а також Холмщина і Підляшшя.

18 жовтня 1918 р. була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з'єднання взяли під контроль Львів, наступного дня — інші міста Галичини, плани поляків відновити Велику Польщу за рахунок цих територій - провалились. Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинно'го робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

6 листопада 1919 р. на Буковині розпочалося національне повстання, влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем. Але вже 11 листопада край окупували румунські війська. Закарпаття, що стало ареною протиборства українських, чеських і угорських організацій, також було зайняте іноземними військами.

Читайте також:

1. Автоматизація банківської діяльності в Україні
2. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
3. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративне судочинство в Україні
8. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
9. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
10. Амстердамський Договір
11. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
12. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.

Переглядів: 1811