• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності;

4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;

5) вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

25. Класи приміщень і будівель за вибухопожежною

і пожежною небезпекою

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речо­вин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахував­нням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.

Категорія А (вибухонебезпечна)

Приміщення в яких застосовуються горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)

Приміщення в яких застосовуються вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючі рідини за температурних умов.

Категорія В (пожежонебезпечна)

Приміщення в яких знаходяться горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Після визначення категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначається категорія будівель в цілому.

Будівля (будинок) належить до категорії А, якщо у ній сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі усіх приміщень, або 200 м2.

Допускається не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна площа приміщень категорій А в будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих у ній приміщень (але не більше 1000 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно викону­ються дві умови:

а) будівля не належить до категорії А;

б) загальна площа приміщень категорії А і Б перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень, або 200 м2.

Допускається не відносити будівлі до категорії Б, якщо сумарна площа приміщень категорій А і Б не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м2) і ці примі­щення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії В, якщо одночасно виконуються дві умови:

а) будівля не належить до категорії А чи Б;

б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В перевищує 5% (10%, якщо в будівлі відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі усіх приміщень.

Допускається не відносити будівлі до категорії В, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії Г, якщо одночасно викону­ються дві умови:

а) будівля не належить до категорій А, Б або В;

б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В і Г перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень, або 200 м2.

Допускається не відносити будівлі до категорії Г, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 5000 м2) і приміщення категорій А, Б, В обладнуються установками автомати­ного пожежогасіння.

Будівля належить до категорії Д, якщо вона одночасно не належить до категорії А, Б, В або Г.

Визначення категорії будівель в цілому виконується після визна­чення категорій приміщень. Залежно від встановленої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, передбачається відповід­ний чинним нормативам комплекс об’ємно-планувальних рішень та профілактичних заходів.

Категорії будівель та приміщень необхідно обов’язково позначати на вхідних дверях.

Категорії приміщень і споруд є одними з головних ознак та умов, на яких грунтуються цілі масиви спеціальних протипожежних заходів (головним чином, капітального характеру).

26. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості

Ступінь вогнестійкості – це нормована характеристика вогне­стійкості будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій.

Вогнестійкість (вогнетривкість) – здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.

Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.

Межа вогнестійкості конструкцій – показник вогнистій­кості конст­рукції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості.

До граничного стану належать:

· втрата несучої здатності (R);

· втрата цілісності (Е);

· втрата теплоізолювальної здатності (І).

Втрата несучої здатності визначається заваленням конструкції або виникненням її граничних деформацій.

Втрата цілісності – це вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується утворенням в конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум’я.

Втрата теплоізолювальної здатності – вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень.

Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень. При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з’явлення одного з граничних станів.

Фактичні температури на пожежах бувають вищі або нижчі вказаних стандартною температурною кривою, яку необхідно розглядати як усереднений температурний режим для співставлення даних про вогнестійкість будівельних конструкцій.

Межею розповсюдження вогню по будівельних конструкціях визначають розміри пошкодження конструкції у сантиметрах внаслідок її горіння за межами зони нагрівання – у контрольній зоні.

Будівлі та споруди за вогнестійкістю діляться на ступені (ДБН В.1.1-7-2002), які визначаються мінімальними межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій та максимальними межами розповсюдження по них вогню.

Ці Норми встановлюють пожежно-технічну класифікацію будівель­них матеріалів, конструкцій, протипожежних перешкод, зовнішніх пожежних драбин, сходів та сходових кліток, будинків і споруд, приміщень, а також загальні вимоги щодо забезпечення безпеки людей у разі виникнення пожежі, пожежної безпеки конструктивних та об'ємно-планувальних рішень, обладнання будинків, приміщень інженерно-технічними засобами захисту від пожежі. Норми поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію, капітальний ремонт будинків і приміщень різного призначення.

Вимоги щодо забезпечення пожежної безпеки під час експлуатації будинків і приміщень встановлюються відповідними нормативними документами (НД) системи стандартизації та нормування в будівництві, а також нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки.

Межі вогнестійкості та межі розповсюдження вогню по будівельних конструкціях визначаються на основі випробування зразків у спеціальних печах. Мінімальні межі залежно від ступеня вогнестійкості будівель та споруд приведені у ДБН В 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівнитцтва», який передбачає вісім ступенів вогнестійкості – І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V.

27. пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, опалення та вентиляції

Експлуатація електроустаткування:

- Організація і проведення технічного обслуговування та планово-профілактичних ремонтів;

- Відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, наявність заземлювальних пристроїв і захисту від блискавок;

- Відповідність підбору і монтажу електрообладнання та електропроводки класам зон за вибуховою та пожежною небезпекою згідно з вимогами ПУЕ;

- Наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання, знання та виконання їх вимог;

- Проведення вимірів опору ізоляції в електропроводці, наявність відповідних актів;

- Відповідність вимогам ПУЕ аварійного (евакуаційного) освітлення.

Експлуатація технологічного обладнання:

- наявність інструкцій щодо експлуатації та їх виконання; вибіркова перевірка вчасності та якості проведення технічного обслуговування та планово-профілактичних ремонтів;

- Достатність і справність приладів контролю та регулювання технологічних процесів, використання їх для зниження пожежної небезпеки;

- Достатність передбачених на підприємстві організаційних та інженерно-технічних заходів, що спрямовані на запобігання аварійним і вибухопоже-жонебезпечним ситуаціям;

- Необхідність, наявність і працездатність систем локального автоматичного пожежогасіння;

- Наявність безпосередньо на робочих місцях і обладнанні текстів-пам’яток з попередженнями про аварійні режими.

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року. Опалюватись може все приміщення, а також окремі робочі місця.

Системи вентиляції і опалення повітря у комплексі з технологічними заходами щодо зменшення шкідливих виробничих речовин разом з архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями будівель і приміщень забезпечують метеорологічні умови і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень у відповідності до нормативних вимог.

Призначення вентиляції — забезпечити чистоту повітря і певні метеорологічні умови у приміщеннях. За допомогою вентиляції видаляється забруднене або нагріте повітря із приміщення та подається свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною.

28. Державний пожежний нагляд

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в насе­лених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлю­ваному Кабінетом Міністрів України.

Органи державного пожежного нагляду не залежать від будь-яких господ­дарських органів.

Контроль за виконанням правил пожежної безпеки ре­гулюється чинним законодавством або умовами, передбаченими дого­ворами сторін, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

На об'єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:

· розробляють з участю заінтересованих міністерств та інших цен­тральних органів і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій та громадян;

· погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;

· встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві;

· здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки;

· проводять згідно з чинним законодавством перевірки за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з по­же­жами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду.

Державні інспектори з пожежного нагляду мають право:

¨ проводити в будь-який час у присутності власника чи його пред­ставника пожежно-технічні обстеження і перевірки підпри­ємств одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

¨ давати (надсилати) керівникам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.

У разі порушення правил пожежної безпеки, припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, тощо;

¨ здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передба­чених стандартами під час будівництва, робіт, тощо. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;

¨ притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, винних у порушенні вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду.

Посадові особи органів державного пожежного нагляду несуть відповідальність за неналежне виконання покладених на них обов'язків

Органи державного пожежного нагляду один раз на п’ять років проводять перевірки діяльності органів управління та підрозділів ві­домчої воєнізованої охорони залізничного транспорту з вибірковою перевіркою стану пожежної безпеки на підконтрольних їм об’єктах.

29. Первинні засоби гасіння пожеж

До первинних засобів гасіння пожежі належать вогнегасники, як ручні так і пересувні, бочки з водою, відра, сокири, багри, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, повстяні мати, шерстяні ковдри, ломи, пилки тощо.

На промислових підприємствах застосовуються в основному пінні, рідинні, вуглекислотні, вуглекислотно-брометилові, аерозольні та поро­шкові вогнегасники.

Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння слід встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці

Пожежний інвентар повинен мати червоно-біле пофарбування і відповідні написи. Пожежний інструмент фарбується у чорний колір. На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номе­ри та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

¨ захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних проме­нів;

¨ зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Немеханізований пожежний ручний інструмент підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

· очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

· відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;

· випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання;

· відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з до­триманням вимог стандартів.

Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях, а також у пожежонебез­печних місцях

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в міс­цях установ­лення не повинні створювати перешкоди під час евакуації.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

q облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації;

q пломби на пристроях ручного пуску;

q бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Зарядження й перезарядження вогнегасників усіх типів повинні викону­ватися відповідно до інструкції з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (за температури 20±2oС), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або пе­ревірку. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, несуть власники цих об’єктів.

Пожежна техніка – це в основному пересувні пожежні автомобілі і змонтоване на них пожежне обладнання.

Пожежні автомобілі поділяються на автомобілі загального призна­чення і спеціальні пожежні автомобілі.

До пожежних автомобілів загального призначення належать авто­мобілі, на яких змонтовані насоси для подачі води, повітряно-механічної суміші і хімічної піни до місця виниклої пожежі.

Крім цієї групи автомобілів, є цілий ряд спеціальних пожежних автомашин. Пожежні автомобілі загального призначення повинні бути у кожній пожежній частині. Ці автомобілі доставляють до місця пожежі особовий склад пожежної частини, запас води, піноутворювач, пожежно-технічне обладнання, а також забезпечує подачу води, повітряно-механічну або хімічну піну.

На підприємствах місцевої промисловості найбільшу питому вагу займають пожежні автоцистерни, автонасоси, мотопомпи та руч­ні насоси. Пожежні автоцистерни бувають трьох типів: легкого, середнього та важкого.

Пожежні автоцистерни легкого типу змонтовані на шасі автомобілів вантажопідйомністю до 4 т.

Пожежні автоцистерни середнього типу монтуються на шасі вантажного автомобіля вантажопідйомністю до 5 т, а пожежні автоцис­терни важкого типу – на автомобілях вантажопідйомністю більше 5 т.

Усі пожежні автоцистерни монтуються на шасі вантажних автомобілів як звичайної, так і підвищеної прохідності з урахуванням використання їх в районах з поганими дорожніми покриттями або в умовах бездоріжжя.

30. Забезпечення безпечної евакуації персоналу

Для забезпечення організованого руху людей в умовах змушеної евакуації розробляють план евакуації в основному для громадських будинків.

План евакуації складається з двох частин: текстової (інструкції) та графічної. В інструкції подаються обов'язки осіб, які здійснюють евакуацію, порядок виконання обов'язків. В графічній частині показані маршрут руху та відповідні пояснення до них.

Виходячи з конкретних маршрутів руху, комісія призначає відповідальних з безпечної евакуації людей, повідомлення про пожежу та зустріч пожежної команди, а також з евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.

План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін вивчення і практич­ного опрацювання цього плану із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загальному ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, практичних навичок на умовній пожежі.

План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.

Пожежна сигналізація. Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині приміщень на відстані 50 м один від одного.

31. Органи державного нагляду за охороною праці.Основні принципи

державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Державнийнаглядзадодержаннямзаконівтаіншихнормативно-правовихактівпроохоронупраціздійснюють:

спеціальноуповноваженийцентральнийорганвиконавчоївладизнаглядузаохороноюпраці;

спеціальноуповноваженийдержавнийорганзпитаньрадіаційноїбезпеки;

спеціальноуповноваженийдержавнийорганзпитаньпожежноїбезпеки;

спеціальноуповноваженийдержавнийорганзпитаньгігієнипраці.

Органидержавногонаглядузаохороноюпрацінезалежатьвідбудь-якихгосподарськихорганів, суб'єктівпідприємництва, об'єднаньгромадян, політичнихформувань, місцевихдержавнихадміністраційіорганівмісцевогосамоврядування, їмнепідзвітніінепідконтрольні.

ДіяльністьорганівдержавногонаглядузаохороноюпрацірегулюєтьсяцимЗаконом, законамиУкраїни "Провикористанняядерноїенергіїірадіаційнубезпеку", "Пропожежнубезпеку", "Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення", іншиминормативно-правовимиактамитаположеннямипроціоргани, щозатверджуютьсяПрезидентомУкраїниабоКабінетомМіністрівУкраїни.

Основні принципи:

-пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини,
функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і
життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у
сфері господарської діяльності;
-підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду
(контролю) відповідним органам державної влади;
-рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів
господарювання;
-гарантування прав суб'єкту господарювання;
-об'єктивності та неупередженості здійснення державного
нагляду (контролю);
-наявності підстав, визначених законом, для здійснення
державного нагляду (контролю);
-відкритості, прозорості, плановості й системності державного
нагляду (контролю);
-неприпустимості дублювання повноважень органів державного
нагляду (контролю);
-невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну
діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах
закону;
-відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його
посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання
внаслідок порушення вимог законодавства;
-дотримання умов міжнародних договорів України;

32.Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
4. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
5. Акти з охорони праці в організації.
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
8. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
9. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
10. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
11. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
12. Альтернативні шляхи охорони атмосфери

Переглядів: 1471