Ред.] Московська доба

Ред.] Литовсько-польська доба

Ред.] Княжа доба

Докладніше у статті: Київська Русь

Карта Київської Русі

У ІХ-Х ст. сформувалася перша східнослов’янська держава зі столицею в Києві під владою династії Рюриковичів - Київська Русь. Перші згадки про Русь ("хакан Рос", 839 р.) належать Бертинським анналам. За літописним оповіданням варязький ватажок Олег здобуває Київ 882 року і робить його столицею держави, яка об’єднує Русь та Новгород. Протягом наступних ста років Київська Русь підбиває навколишні східнослов’янські племена та деякі фінські племена на північному сході. Київський князь Святослав підкорив в’ятичів і розгромив Хозарський каганат, державне утворення хазарів на сході. Володимир Великий 988 року оголосив прийняття християнства з Візантії. Найбільшої централізації Київська держава досягає за Ярослава Мудрого (1019-54). Згодом відбувається поступове роздроблення на окремі князівства. З 1187 в літописах з'являється назва Україна, вжита до Переяславщини та пізніше Галичини. Первісне значення назви дискусійне: одні пов'язують її походження з поняттям околиці, прикордонної території, інші - країни, вітчизни. Після Батиєвої навали 1237-41 і погрому Києва головним осередком державності в Русі залишилося Галицько-Волинське князівство (1199-1340).

У XIV ст. більша частина Русі з Києвом перейшла під владу литовської династії Гедиміновичів; утворилася литовсько-руська держава - Велике князівство Литовське. Польське королівство захопило Галицьку і Холмську землі (остаточно 1387). Після Кревської унії 1385 посилились польські і католицькі впливи у Великому князівстві Литовському, поступово усувалася від влади православна руська знать. 1456 року ліквідовано Волинське князівство, 1470 - Київське. Внаслідок Люблінської унії 1569 Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейшли під владу Польщі. Протягом XVI століття приймаються три Литовські статути. 1596 року Берестейська унія Руської Православної Церкви з Католицькою викликала перехід у католицтво частини руської знаті. Національне відродження на українських землях викликало появу братського руху. Почався розвиток літератури староукраїнською мовою.

Богдан Хмельницький

З XVI ст. зросло значення нової суспільної верстви - козацтва, центром якого стала Запорозька Січ. 1591-1638 відбулася низка козацько-селянських повстань, які закінчувалися поразкою або компромісом. Козацька революція 1648-57 (Хмельниччина) повалила польський шляхетський лад у частині України сформувалася Козацька держава (Військо Запорозьке або Гетьманщина) під проводом гетьмана Б. Хмельницького, проте через тяжке зовнішньополітичне становище Гетьманщина була змушена в 1654 р. вступити в воєнно-політичний союз з Московським царством, фактично визнавши протекторат московського царя Олексія Михайловича.

Козацька доба
Українські землі наприкінці XV- у першій половин XVI ст.	Українські землі в другій половині XVI- у першій половин XVII ст.	Запорізька січ у XVI- першій половині XVII ст.	Українська козацька держава за гетьмана І. Виговського (серпень 1657 - вересень 1659 рр.)

Див. також: Україна та українці в російській літературі від 17 — до початку 20 століття

Московська доба
Україна наприкінці XVII - на початку XVIII ст.	Україна у 1727 - 1768 рр.	Запоріжжя і північне Причорномор’я у другу половину XVIII ст.	Українські землі наприкінці XVIII ст.

Після смерті Хмельницького (1657) розпочався період громадянських воєн і зовнішніх інтервенцій (Руїна), які призвели до поділу України по Дніпру між Річчю Посполитою та Московською державою (Андрусівське перемир'я 1667 року, Вічний мир 1686 року). Автономна Козацька держава (Гетьманщина) збереглася лише в частині Лівобережної України під владою Москви. Після невдалого виступу гетьмана І. Мазепи в союзі з шведським королем Карлом XII (1708-09) цар Петро І обмежив автономію Гетьманщини. Остаточно козацькі автономії (Гетьманщину, Слобідську Україну, Запорозьку Січ) ліквідувала імператриця Катерина II в 1760-80-х. Внаслідок російсько-турецьких воєн 1768-91 рр. Росія завоювала Північне Причорномор'я і Крим. У результаті поділів Польщі (1772-95) Галичина перейшла під владу австрійських Габсбургів, а Правобережна Україна — Росії. Національне відродження. З кінця XVIII ст. зароджується український національний рух, спершу культурницький, а з 1840-х (Кирило-Мефодіївське братство) і політичний. Почалося формування модерної української нації. Важливе значення для національного пробудження мала творчість Т. Шевченка; внаслідок репресій російського царату з 1870-х центр національного руху перемістився в Галичину. З кінця XIX ст. виникають українські політичні партії, частина з яких висуває вимогу самостійної соборної української держави. Лютнева революція 1917 року в Росії стала поштовхом до початку національної революції в Україні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ред.] Доісторичний період	\|	Ред.] Україна незалежна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.