Ред.] Доісторичний період

Перша людина з’явилася на території України понад 300 000 років тому. Однією з найдавніших культур вважається Трипільська культура (IV-III тис. до н. е.) бронзової доби, пам’ятки якої розповсюджені на всій південно-західній Україні. Культура названа так від поселення, відкритого і дослідженого В.Хвойкою у 1890-х рр. Трипільці вирощували зерно, виробляли гончарні вироби та свердла, щоб робити отвори у дереві та камені. Трипільська культура вважається вершиною розвитку енеолітичних землеробських суспільств у Європі.

Бл. 1500 років до н. е. на території України з’явилися кочові племена. Одним з них були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.), про яких залишилася згадка у писемних джерелах. Про "уславлених кобилодойців" повідомляє не тільки Гомер в "Одіссеї", а й такі відомі античні автори як Геродот, Каллімах, Страбон. Ассірийські клинописні джерела згадують про цей народ під назвою "гамірра". Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів. Вважається, що кіммерійці є гілкою давньоіранського кочового народу, генетично близького до скіфів. Скіфи, іраномовний народ з Центральної Азії, у VII ст. д. н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. Приблизно в той самий період греки почали закладати перші колонії на Північному Причорномор’ї. Скіфи утворили централізовану державу і контролювали регіон приблизно до 200 року до н. е. поки їх не підбили групи кочівників, яких називали Сармати. Бл. II ст. до н. е. - пол. III ст. н. е. на території сучасної України осідають землеробські германські племена Остготи, після яких залишились такі археологічні пам'ятники як Змієві вали. У 375 р. н.е. остготів перемагає кочове азійське плем’я гунів, які невдовзі створили між Доном і Карпатами могутню державу, на її чолі став Аттіла (помер 451), втім, після кількох поразок від римлян і союзників, вона втрачає силу і розпадається.

Прабатьківщина слов’ян не має загальновизнаної локалізації. Перші згадки про слов’ян трапляються у римських авторів I-II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов’яни виступають як венеди або венети. Етнонім слов’яни вперше використовують візантійські автори. Йордан сповіщає, що у VI ст. вже існувало три гілки слов’ян: венеди (басейн Вісли), анти (Наддніпрянщина) і слов’яни або склавіни (Подунав’я). Більшість вчених вбачає у процесі розселення антів та склавинів початок формування окремих слов’янських народів, зокрема українського. Останніми великими міграціями через територію України були болгарська та угорська, які вже припадають на часи існування нашої першої держави - Київська Русь.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.05 сек.