Застосування елементів літніх видів спорту

План.

ТЕМА: ЗАГАЛЬНИЙ ЗМІСТ ПОЗАШКІЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

ЛЕКЦІЯ 5

1. Загальні вимоги до змісту позашкільного фізичного виховання.

2. Застосування елементів літніх видів спорту.

3. Застосування фізичних вправ, елементів боротьби, гімнастики, аеробіки.

4. Застосування елементів водних видів спорту.

5. Застосування елементів зимніх видів спорту.

1. Загальні вимоги до змісту позашкільного фізичного виховання

На попередній лекції я звертала вашу увагу на те, що протягом дня школярі повинні якомога більше часу проводити на свіжому повітрі. Свіже повітря, сонце, ультрафіолетове випромінювання мають зайняти прочне місце в режимі дня школяра. Це є необхідною умовою навчання правильному диханню – одні лише вправи на дихання на уроках із фізичної культури цьому не допоможуть. Зверніть увагу на те, що в повсякденному житті дихання є автоматичною дією, хоч його й можна поступово вдосконалювати за допомогою вправ. В учнів, які погано дихають, часто вузькі плечі, вузька грудна клітина, підвищена нервозність, згубна звичка дихати ротом, за якої надто сире чи сухе повітря, а з ними й пил безпосередньо проникають до легенів. А між тим дихальну недостатність іноді називають "професійною хворобою школяра". Якщо ж учень привчений дихати правильно, він має широку грудну клітину і плечі, рум'яне обличчя, він більш спокійний. Навчивши школяра правильно дихати, можна уникнути й різних захворювань – нежиті, ангін, інших захворювань носа й горла. Хочу підкреслити, що здебільшого школярі неправильно дихають за звичкою, хоча можуть траплятися й інші причини (наприклад, поліпи чи алергії). Отже, позашкільне фізичне виховання, де б воно не проводилося, повинно ґрунтуватися на проведенні різноманітних занять, які ми будемо нижче розглядати, на свіжому повітрі (стадіон, відкритий майданчик чи басейн, тенісні корти, пляж, природна водойма, каток, парк, ліс і т. п.).

Інша важлива складова позашкільного фізичного виховання – поєднання його з відпочинком від "сидячої" праці. Сучасні навчальні заняття, особливо в старших класах, як правило, трудомісткі, тому, як я особисто вважаю, навантажувати учня "сидячою" роботою ще й у позашкільний час – хибно. Пам'ятаючи про необхідність відпочинку, заняття позашкільним фізичним вихованням не повинні бути регламентованими, мають нести школяреві задоволення; вони не повинні зумовлювати надмірну втому, яка б не була цьому причина – наприклад, нераціональний розклад заняття чи надмірна дальність маршруту під час туристського походу.

Мінімальна регламентація – те, що відрізняє позашкільне виховання від шкільного. Саме тому позашкільне виховання спирається не на виконання певної державної Програми, а на заняття, які включають в себе елементи різних видів спорту, про які ми зараз будемо говорити. Але, виконуючи в рамках позашкільного фізичного виховання елементи різних видів спорту, в масовому масштабі варто уникати спеціалізації. Якщо постійно обирати лише один вид спорту, це сприятиме розвитку окремих частин тіла за рахунок інших. Позашкільне фізичне виховання загалом не передбачає, щоб учень присвячував увесь час змаганням. Посилене практикування якогось виду спорту в період інтенсивного росту несприятливо вплине на розвиток організму школяра. Саме тому ми звернемо увагу на позитиви й недоліки різних видів фізкультури та спорту, водночас пропонуючи включати у зміст позашкільного фізичного виховання елементи різних видів спорту. З іншого боку, окремі учні вже в молодшому шкільному віці захоплюються певним видом спорту, бажаючи проявити себе саме в ньому. Якщо таке бажання є добровільним, його можна задовольняти, але з наступним попередженням: інтенсивні тренування з метою успішних виступів на змаганнях можуть бути доцільними лише у виняткових випадках і лише для окремих школярів, яким, окрім бажання, властиві фізична та психічна витримка.

Легкою атлетикою, яку іноді називають "королевою спорту", рекомендую починати займатися з 10-11 років, тобто з початку середнього шкільного віку. Легка атлетика розвиває грудну клітину, сприяє правильному диханню, забезпечуючи повну оксигенацію (доступ кисню до дихальних шляхів) організму. Крім того, вона може слугувати добре підготовленою основою для занять у майбутньому будь-яким видом спорту за бажанням учня. Легка атлетика розвиває гнучкість і резистентність, урівноважує нервову систему, змушує гармонійно працювати всі м'язи тіла. Заняття нею дівчатами сприяють формуванню гарної фігури.

Найпростіші види легкої атлетики – оздоровчі ходьба і біг, які обов'язково повинні бути включені до режиму дня школярів. Прогулянки та пробіжки повинні здійснюватися переважно не на результат, а винятково з оздоровчою метою. Це надзвичайно корисні заняття для дихання, кровообігу, всіх м'язів тіла, добрий стимулятор росту. Вони також дуже зручні, оскільки ходити й бігати можна будь-де (парк, ліс, алеї, набережні, пляжі, заміські дороги тощо), за однієї лише умови, щоб навколо було чисте повітря. Останнім часом завдяки своїй високій емоційності, ефективному розвитку аеробних можливостей організму популярність завоювали роликові ковзуни; біомеханічні особливості катання на них дозволяють включати в роботу групи м'язів, які важко розвивати за допомогою інших вправ, а між тим кататися на роликових ковзунах – справжнє задоволення для багатьох школярів. Метання розвиває спритність, зосередженість, може дати гарну розрядку, але залучати школярів до цього виді спорту слід дуже обережно. Дівчата можуть займатися метанням диску, але я не рекомендую навчати їх штовханню ядра, принаймні в середньому шкільному віці (хоча б тому, що для цього потрібні надто "мужні" жести). Стрибки розвивають пружність, сприяють зміцненню тонких і довгих м'язів, зміцнюють кісточки й колінні суглоби. Вони можуть включатися до складу різноманітних гімнастичних вправ.

Популярне, улюблене заняття для багатьох школярів, особливо середнього шкільного віку, – їзда на велосипеді. Їздити на велосипеді можна починати ще в дошкільному чи в молодшому шкільному віці, однак лише починаючи з 12-13 років можна дозволяти школяреві долати маршрути загальною довжиною 10 км і більше. Крім того, у середньому шкільному віці велосипед рекомендую застосовувати винятково як заняття для відпочинку та задоволення. Їзда на велосипеді розвиває резистентність, слугує ідеальною гімнастикою для ніг, у тому числі для стегнових, колінних, кісточкових суглобів. Натомість не рекомендую застосовувати їзду на велосипеді на змаганнях чи конкурсах. Це може викликати негативні явища, наприклад, надмірний розвиток гомілок за рахунок інших частин тіла, гальмування росту. Слід пам'ятати, що при їзді на велосипеді м'язи живота не працюють, грудна клітина не розвивається, дихальна ємність легенів не збільшується. Також не можна допускати їздити на велосипеді учням з окремими викривленнями хребта.

Найулюбленіші заняття, які мають відношення до літніх видів спорту – рухливі та спортивні ігри, насамперед із м'ячем. Чим більше учні дорослішають, тим більше їм до вподоби популярні спортивні ігри. Серед ігор із м'ячем найбільш популярними (частково завдяки їхній доступності та видовищності) є футбол, баскетбол, волейбол, гандбол.

Якщо у волейбол та гандбол (у спрощеному вигляді) можна починати вчитися грати ще в молодшому шкільному віці, то в баскетбол – приблизно з 10-11 років, оскільки баскетбол дає досить значне навантаження на серце й судини. У середньому та старшому шкільному віці ці ігри загалом дуже корисні, адже вони розвивають м'язи у довжину, включають у себе корисні вправи для м'язів спини, що забезпечують гарну підтримку хребта. Крім того, вони формують струнку фігуру, розвивають спритність і швидкість рефлексів, виховують почуття солідарності. З огляду на те, що всі ці ігри сприяють росту, їх слід вважати особливо корисними для школярів низького росту. У дівчат вони формують красивий бюст, плечі, стрункі лямки, витончені гомілки й кісточки.

Як відомо, найпопулярнішою грою з м'ячем є футбол, але тут мушу зробити певні застереження, особливо якщо йдеться про серйозні футбольні тренування (наприклад, у спортивних школах і клубах). Футбол – це біг, інтенсивне дихання, і з цього боку він є для здоров'я хлопців корисним. Але за умови значних навантажень він більшою мірою розвиває нижню частину тіла за рахунок верхньої. Під час гри учні багато бігають, але спринти з несподіваними зупинками, на відміну від атлетичного бігу, більшою мірою розвивають силу м'язів, аніж самі м'язи. Тому учень середнього шкільного віку, який надто багато грає в футбол, може в кінцевому рахунку мати надмірно мускулисті лямки при відносно коротких нижніх кінцівках (як і при велоспорті).

Щодо тенісу, одразу хочу попередити: це однобічний вид спорту. Незважаючи на всю його популярність, він, з одного боку, покращує м'язи, додає гнучкості суглобам, а з іншого одну половину тіла розвиває більше, ніж другу. Отже, по-перше, теніс протипоказаний школярам, молодшим від 12 років. По-друге, серйозні заняття тенісом повинні з метою компенсації супроводжуватися вправами, які примусять працювати ліву руку для гравця, який діє правою рукою, або праву для гравця, який діє лівою. В іншому разі виникає ризик утворення правого (чи лівого) спинного сколіозу. Школярі середнього шкільного віку (до 14 років), які захоплюються тенісом, повинні зберігати обережність і регулярно проходити медичний контроль.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Раціональний режим дня і загартування	\|	Застосування фізичних вправ, елементів боротьби, гімнастики, аеробіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.