• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Агрегативна стійкість і коагуляція колоїдних розчинів

Агрегативна стійкість колоїдних систем обумовлена електростатичним відштовхуванням однойменно заряджених частинок, дією сил неелектростатичного характеру, зв¢язаних з наявністю сольватних оболонок на поверхні частинок, та розклинюючою дією середовища. Великий вплив на агрегативну стійкість дисперсних систем має співвідношення міжмолекулярних сил притягання і сил електростатичного відштовхування.

Порушення агрегативної стійкості колоїдних розчинів у бік збільшення частинок внаслідок їх злипання під дією молекулярних сил притягання називається коагуляцією. Коагуляція колоїдних частинок може бути викликана старінням системи, зміною концентрації дисперсної фази, температури, введенням колоїдних частинок протилежного знаку заряду або електролітів.

Найбільш важливою є коагуляція колоїдів електролітами. Експериментально встановлені закономірності коагуляції, відомі під назвою правил коагуляції. Основними з них є:

1. Будь-який електроліт, введений в певній кількості, може визвати коагуляцію ліофобного золю.

2. Для початку коагуляції необхідно, щоб концентрація електроліту перевищила деяку мінімальну величину, яку називають порогом коагуляції (С_К). Поріг коагуляції – це мінімальна кількість електроліту, необхідна для швидкої коагуляції 1 м³ золю. Розрахувати поріг коагуляції можна за рівнянням

С_К = , (2.20)

де n – кількість моль-еквівалентів електроліту, доданого до колоїдного розчину, яку визначають за формулою

n=; (2.21)

V_заг. – загальний об¢єм золю і доданого електроліту.

Тоді С_К = , (2.22)

де V_ел. – об¢єм електроліту, мл; V_з. – об¢єм золю, мл.

3. Коагулюючою дією володіє лише той іон електроліту, заряд якого протилежний заряду колоїдної частинки. Чим більше заряд іону, тим сильніша його коагулююча здатність. Ця закономірність була встановлена Шульце і Гарді. Залежність порога коагуляції ліофобних золів від заряду іона описується рівнянням

С_К^І : С_К^ІІ : С_К^ІІІ = 1 : . (2.23)

Коагулююча здатність іонів однакового заряду зростає зі збільшенням радіуса іона.

4. Коагулююча дія органічних іонів зростає зі збільшенням адсорбційної здатності.

5. При коагуляції спостерігається зниження електрокінетичного потенціалу до критичної величини (~0,03 В).

Певне значення має взаємна коагуляція колоїдних розчинів. Будь-який стійкий золь можна розглядати як електроліт, у якого один з іонів має великий заряд і масу. При змішуванні двох колоїдних розчинів відбувається їх взаємна коагуляція. При цьому загальна кількість позитивних зарядів у частинок одного колоїдного розчину повинна дорівнювати загальній кількості негативних зарядів у частинок другого колоїда. Але електростатичне притягання частинок – не єдина умова взаємної коагуляції колоїдних розчинів. Можливо, що між частинками колоїдів виникає адсорбційна і хімічна взаємодія, бо коагулювати можуть і однойменно заряджені золі, які розрізняються природою дисперсної фази і складом іонної атмосфери.

Дуже часто треба не зруйнувати, а захистити колоїдні розчини від коагуляції. Невеликі добавки поверхнево-активних речовин впливають на агрегативну стійкість колоїдних систем. У ряді випадків відбувається пептизація дисперсної фази, тобто збільшення кількості дрібних частинок, що беруть участь у створенні коагуляційної структури. В інших випадках, наприклад, у процесі кристалізації молекули поверхнево-активної речовини вибірково адсорбуються на гранях виникаючих зародків нової фази, змінюють форму кристалів і уповільнюють їх зростання. Цей ефект адсорбційного модифікування приводить до підвищення дисперсності.

В якості поверхнево-активних речовин для стабілізації золей використовують желатин, казеін, крохмаль, гемоглобін тощо.

Розв¢язання типових задач

Задача 1. У пробірки, що містять по 10 мл золю, додали: у першу – 1 мл 0,1н. розчину Al(NO₃)₃, у другу – 3 мл 1н. розчину Ca(NO₃)₂, у третю – 5 мл 10н. розчину KNO₃. В усіх пробірках відбулася коагуляція. Визначте, який заряд мали частинки золю.

Розв¢язання.Визначимо пороги коагуляції електролітів за рівнянням (2.22)

С_К = .

Тоді С_К,1 =

С_К,2 =

С_К,3 =

Таким чином, пороги коагуляції Al(NO₃)₃, Ca(NO₃)₂ і KNO₃ відповідно дорівнюють 9,09^. 10^-3; 0,23; 3,33 моль-екв/л. Оскільки аніони в усіх електролітів однакові, а пороги коагуляції різні, то коагулюючими іонами будуть катіони електролітів. Отже, частинки золю мають негативний заряд.

Задача 2.Визначте, скільки мілілітрів 1н. розчину CaCl₂ необхідно взяти для коагуляції негативно зарядженого золю, якщо коагуляція даного золю може бути визвана 100 мл 1н. розчину NaCl.

Розв¢язання. Оскільки частинки золю мають негативний заряд, то коагулюючими іонами будуть катіони електролітів, які мають різні заряди. Визначимо кількість моль-еквівалентів NaCl, що визиває коагуляцію золю за формулою (2.21)

n_NaCl =

Знаючи, що С_К^І : С_К^ІІ = 1 : , розрахуємо кількість моль-еквівалентів CaCl₂, яка визиватиме коагуляцію золю.

.

Звідси

Об¢єм CaCl₂, який визиватиме коагуляцію золю, визначимо за рівнянням

Задача 3.Розрахуйте, який об¢єм 0,1н. розчину AlCl₃ треба взяти для коагуляції золю AgI (стабілізатор – AgNO₃), якщо на його коагуляцію витрачено 5 мл 0,2н. розчину CaCl₂.

Розв¢язання. Визначимо заряд колоїдних частинок, для чого напишемо формулу міцели золю AgI.

{[mAgI] n Ag⁺(n-x) NO₃^-}⁺xNO₃^-.

Колоїдні частинки золю мають позитивний заряд. Тоді коагулюючими іонами електролітів будуть аніони.

Розрахуємо кількість моль-еквівалентів CaCl₂, яка визиває коагуляцію золю.

Оскількі аніони обох електролітів мають однаковий заряд, то поріг коагуляції AlCl₃ буде дорівнювати порогу коагуляції CaCl₂. Об¢єм розчину AlCl₃ визначимо за рівнянням

Читайте також:

1. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
2. Агрегативна стійкість.
3. Визначення нормальності робочих титрованих розчинів
4. Відносна частота. Стійкість відносної частоти
5. Властивості будівельних розчинів
6. Вогнестійкість будівель та споруд
7. Вплив емоцій та фізичного перенавантаження на ефективність управлінської діяльності. Особистісна тривожність і емоційна стійкість менеджера.
8. Гідравлічна стійкість.
9. Двоїсті оцінки. Стійкість оптимальних планів прямої та двоїстої задач.
10. До фізико-хімічних методів очищення стічних вод нале­жать: коагуляція, сорбція (абсорбція, адсорбція), мембранні методи, іонний, обмінні, електроліз, екстракція.
11. Електричні властивості колоїдних розчинів

Переглядів: 4417