• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

УРОКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ

СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

У залежності від педагогічного досвіду та характеру роботи, яку виконують студенти-заочники, їх можна умовно поділити на три групи.

Перша група – студенти-заочники, які працюють за фахом (учителем української мови і літератури). Студенти зазначеної групи подають груповому керівникові педагогічної практики такі документи: характеристику з місця роботи; довідку про те, що дійсно працюють вчителями української мови та літератури.

Друга група – студенти-заочники, які працюють у школі, але не з фахом, тобто викладають інші шкільні предмети. Студенти цієї групи отримують завдання для проходження частини педагогічної практики, а саме тієї, що не відповідає професійній діяльності.

Третя група – студенти-заочники, які не працюють у закладах освіти вчителями. Такі студенти зобов`язані виконувати повну програму педагогічної практики.

Усі студенти-заочники складають звіт з двох педагогічних практик: на 4 курсі і на 5 курсі. Для атестації студенти заочної форми навчання мають подати на кафедри, за якими закріплено проведення педагогічної практики, документи, на основі яких проводиться оцінювання їхньої практичної підготовки (оцінка заноситься до залікової відомості, залікової книжки).

Студенти-заочники першої групи подають таку документацію:

§ календарно-тематичний план проведення навчальних занять у поточному навчальному році, завірений директором освітнього закладу;

§ плани-конспекти проведених уроків з фахових дисциплін;

§ характеристику на вчителя, завірену директором освітнього закладу;

§ копію трудової книжки (або довідку з місця роботи).

Студенти-заочники другої і третьої груп проходять практику в освітніх закладах за місцем проживання. Ці категорії студентів готують таку звітну документацію:

§ індивідуальний план роботи;

§ щоденник психолого-педагогічних спостережень;

§ плани-конспекти залікових уроків з фахових дисциплін;

§ психолого-педагогічну характеристику на учня (студенти 4 курсу), на учнівський колектив (студенти 5 курсу);

§ розробку виховного заходу;

§ звіт за педагогічну практику;

§ характеристику на студента-практиканта з оцінкою і підписом заступника директора з навчальної роботи, завірену директором освітнього закладу.

Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок. У дидактиці під урокомрозуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками, планом роботи та складом учнів (класом). Стосовно процесу навчання урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.

Методисти сучасним урокомвважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвиваль­ною, виховальною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Сьогодні згiдно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнiв необхiдно змiнювати традицiйнi рамки уроку, посилювати його місткість, пiдвищувати piвень iндивiдуалiзaцiї навчання i самостiйної роботи учнiв, розвивати їх творчу активнiсть. Основними завданнями сучасного уроку є:

§ відповідність навчального матеріалу з української мови вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;

§ реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховальної та розвивальної;

§ урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;

§ реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;

§ інтегральність уроку (використання міжпредметних зв’язків);

§ цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;

§ практична спрямованість уроку - всебічний мовленнєвий розвиток учнів.

У працях сучасних методистiв сформульованi основні вимоги до уроків мови, якi орiєнтують учителяна те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пiзнавальних iнтересів учнiв, формуванню навичок самостiйного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.

Вимоги до сучасного уроку:

§ відповідна теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;

§ за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку;

§ урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, затримки загального розвитку;

§ слід урiзноманiтнювати органiзацiйнi форми уроків мови, вдосконалювати їхню структуру, рацiонально використовувати час;

§ урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;

§ добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;

§ забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;

§ постiйно активiзувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостiйність та ініціативність;

§ ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;

§ виховувати в учнiв стiйкий iнтеpec до мови;

§ постiйно збуджувати позитивне емоцiйне ставлення до навчання, стимулювати iнтелект та естетичнi потреби школяра;

§ дбати про високу педагогiчну культуру вчителя-словесника, його постiйне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

Специфічні вимоги до уроків української мови:

v дбаючи про науковість змісту уроку, слід користуватися лише достовірними відомостями, в яких відсутня розбіжність у поглядах вчених-мовознавців;

v у забезпеченні наукового рівня змісту уроку та піднесенні інтересу учнів до предмета варто ознайомлювати їх не тільки з теорією української мови, а й з деякими питаннями мовознавства;

v не слід надмірно захоплюватися теорією, варто дбати про економне розкриття теми, щоб мати час на практичне засвоєння матеріалу;

v оптимальне наповнення змісту уроку мови значною мірою досягається через вивчення мовного матеріалу укрупненими, логічно завершеними частинами із використанням узагальнюючих таблиць, схем тощо;

v важливо виділяти з широкого кола відомостей найбільш істотне, головне, узагальнювати і систематизувати вивчене на основі певного теоретичного положення, мовного поняття або правила;

v важливе місце у змісті уроку посідає цілеспрямована, систематична і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями;

v попередньо орієнтувати учнів на важливість матеріалу, який вивчається для мовленнєвої практики;

v органічно і раціонально поєднувати на уроці роботу над засвоєнням відомостей з фонетики, лексики, словотвору, граматики, орфографії і пунктуації з розвитком усного і писемного мовлення;

v необхідно, щоб мовний матеріал, практичні завдання і вправи сприяли вихованню особистості учня, розкривали суть мови як суспільного явища, її комунікативні функції, закономірності розвитку.

Читайте також:

1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
2. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
3. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
4. Аудіювання на уроках української мови
5. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
6. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
7. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
8. Братства та їх роль в розвитку української культури.
9. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
10. Вимоги до уроків навчання орфографії
11. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.
12. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.

Переглядів: 1121