• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Засади співпраці із туристичними організаціями та колективними замовниками.

Класифікація екскурсій та диференціація екскурсійного обслуговування.

Контрольний та індивідуальний тексти екскурсій.

ПЛАН

ЕКСКУРСІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МУЗЕЙНИХ УСТАНОВАХ

ЛЕКЦІЯ №6.

1. Етапи підготовки екскурсії в музейних установах.

1. У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, що розташовуються у визначеному порядку. Вперше поняття «етапи підготовки екскурсії» було введено в ужиток у 1976 р. Тоді ж було названо п’ятнадцять основних етапів.

Розглянемо їх у тій послідовності, що склалася в практиці роботи екскурсійних установ та організацій:

1) визначення мети і завдань екскурсії;

2) вибір теми;

3) добір літератури й упорядкування бібліографії;

4) визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі;

5) добір і вивчення екскурсійних об’єктів;

6) упорядкування маршруту екскурсії;

7) об’їзд або обхід маршруту;

8) підготовка контрольного тексту екскурсії;

9) комплектування «портфеля екскурсовода»;

10) визначення методичних прийомів проведення екскурсії;

11) визначення техніки ведення екскурсії;

12) упорядкування методичної розробки;

13) упорядкування індивідуальних текстів;

14) прийом (захист) екскурсії;

15) затвердження екскурсії.

2. У найпростішому вигляді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду і формі проведення, однакова:вступ, основна частина, висновок.

1. Вступ, як правило, складається з двох частин:

· організаційної (знайомство з екскурсійною групою та інструктаж екскурсантів про правила безпеки і поведінки на маршруті);

· інформаційної (коротке повідомлення про тему, протяжності і тривалості маршруту, час закінченні екскурсії).

2. Основна частина екскурсії.

Основна частина базується на конкретних екскурсійних об’єктах, сполученні показу і розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, що повинні бути розкриті на об’єктах і поєднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно складає від 5 до 12. Важливим для створення екскурсії є добір об’єктів таким чином, щоб розглядалися тільки ті об’єкти, які допомагали б розкрити тему екскурсії, причому з певним дозуванням часу в залежності від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

В основній частині висвітлюється саме текст екскурсії. Його необхідно компонувати таким чином, щоб розповідь про той чи інший об’єкт була співвідносною з його показом. Тобто, опис-характеристика того чи іншого експоната проводиться під час його показу екскурсантам або ж вона пов’язана з темою логічними переходами.

3. Висновок

Висновок, як і вступ, не пов’язаний з екскурсійними об’єктами. Він повинен займати за часом не більше 5-7 хвилин і складатися з двох частин.

Перша – підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Доцільно рекомендувати літературу, яку можна прочитати по темі екскурсії додатково. І особливо ті видання, які можна придбати безпосередньо в музеї або ж у найближчій книгарні. Формуванню позитивного враження про музей та проведену екскурсію сприятиме й те, що автор чи співавтор рекомендованої літератури буде запрошений для позаекскурсійного спілкування з туристами і на придбаних примірниках власноруч поставить автограф чи короткий привітальний напис на згадку про відвідування. Як правило, такий підхід сприяє значному збільшенню продажу літератури.

Друга – інформація про інші екскурсії, які можуть розширити і поглибити дану тему, а також і ті, які пропонує туристичне підприємство – партнер музею. Висновок так само важливий, як і вступ, і основна частина, адже від вдалого завершення розповіді та реклами інших екскурсій, багато в чому залежить, чи захочуть ці екскурсанти стати постійними клієнтами фірми – партнера, чи підшукають собі іншу.

3. Класифікація екскурсій проводиться за змістом: оглядові, тематичні; за складом учасників(діти, дорослі); за місцем проведення(міські, заміські, виробничі, музейні); за способом пересування(пішохідні, транспортні).

Диференційований підхід до екскурсійного обслуговування – це установка, відповідно до якої програма обслуговування, тематика екскурсій і т.п. мають бути орієнтовані на визначений сегмент ринку, категорію споживача.

Екскурсоводу необхідно враховувати цілі, інтереси, мотивації, установки та преференції (пільговість екскурсантів). При цьому важливим чинником у якісному обслуговуванні є цілісність. Наприклад, якщо екскурсія дається в рамках фольклорного туру, то необхідно основну увагу акцентувати на національних особливостях регіону, зразках одягу, виробах декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Не зайвим буде й музичний супровід екскурсій. Наприклад, фрагменти автентичної музики, танцювальні та обрядові мелодії, характерні для даного регіону тощо.

Суть, основа та принципи диференційного підходу базуються, перш за все, на соціально-демографічних та соціально-професійних факторах. Для успішного проведення екскурсій необхідно враховувати стать, освіту, вік, національність, професійну діяльність екскурсантів. Дуже часто вирішальну роль для успішного проведення екскурсій відіграє урахування таких соціально-психологічних факторів, як інтереси, національні та релігійні традиції, звички екскурсантів.

Формування різних груп екскурсантів є теж важливим чинним для успішного екскурсійного обслуговування. На жаль, у повній мірі використати його музейним екскурсоводом не вдається, оскільки вони працюють уже заздалегідь з сформованими групами. Додільним бачиться формування вікових груп при одночасному проведенні 2-х або 3-х екскурсій: при можливості їх можна переформувати за віковим критерієм, принаймні, запропонувати створити дитячу групу, з якою окремо буде проведено спеціальну екскурсію. Переваги такого підходу очевидні: дорослі зможуть повністю зосередитися на сприйнятті екскурсійного матеріалу, у той час як дітям не доведеться нудьгувати.

Різним також повинен бути виклад екскурсійного матеріалу для місцевого населення, гостей з інших регіонів країни та для іноземних туристів. Екскурсії для індивідуальних учасників необхідно проводити, приділяючи значно більше уваги саме екскурсантам: наприклад, запитувати про їхні пріоритети в одержанні тієї чи іншої іі формації тощо.

4. Одним з найбільш ефективних шляхів поширення інформації про екскурсійні послуги в музеях, музейні послуги загалом, та залучення більшої кількості відвідувачів музей, є співпраця з туристичними фірмами, які зацікавлені у створенні та просуванні українського туристичного продукту. Однією з складових такого продукту є екскурсійно-пізнавальні програми за участю музеїв. З огляду на досвід практичної робот значно більшим попитом у туристів користуються саме комплексні програми екскурсійного обслуговування, ніж відвідування окремих об’єктів. Серед варіантів співпраці оптимальним є розробка науково-пізнавальних та культурно-пізнавальних маршрутів, яка б відбувалася за спільної участі працівників музеїв та представників туристичних фірм. Такі програми можуть розроблятися на конкурсній основі із залученням спеціальних друкованих засобів масової інформації, місцевих органів влади та всіх зацікавлених осіб. Подібні заходи можуть дати змогу по-перше, залучити до участі широке коло спеціалістів та просто зацікавлених осіб, по-друге, допомогти у створенні більш змістовних та цікавих програм перебування туристів, по-третє, створити необхідну інформаційну базу для туристичних підприємств, які працюють на ринку внутрішнього та в’їзного туризму в Україні.

Порядок співробітництва музеїв та турфірм повинен бути визначений договорами про співпрацю, де необхідно визначити її умови, однією з яких є чітке встановлення вартості та системи знижок з огляду на якісний склад туристичних груп (як-то: індивідуальні, групові (в т. ч. іноземні та корпоративні, тематичні), і т.п.). Співпраця між музеями та туристичними підприємствами вимагатиме від партнерів значної гнучкості. Не виключені у практичній діяльності і такі моменти, які вимагатимуть оперативної розробки та проведення нових тематичних екскурсій для клієнтів однієї з фірм-партнерів, проведення екскурсій на іноземній мові чи у позаробочий час. Як правило, питання фінансової винагороди для фахівців, які задіяні у створенні та проведенні таких екскурсій на замовлення чи підготовки інформаційних матеріалів у стислі терміни значно простіше вирішити туристичним підприємствам, які є комерційними структурами шляхом укладання індивідуальних трудових угод з безпосередніми виконавцями.

Організація та проведення екскурсій повинні базуватися на двох взаємопов’язаних чинниках: побажаннях споживача-клієнта туристичної фірми та можливостях самої туристичної фірми з організації тієї чи іншої екскурсії: наявність розробленого маршруту, екскурсовода, гіда-перекладача, транспортного засобу. Зайве нагадувати що бажання клієнта – закон. Тому сучасна туристична фірма для задоволення запитів своїх клієнтів, не може зупинитися на одному-двох екскурсійних маршрутах чи стандартному наборі туристсько-екскурсійних об’єктів. Пропозиція повинна максимально враховувати можливі запити клієнтів: повний перелік усіх визначних місць даного регіону, вибір та послідовність їхнього огляду.

Наприклад, якщо туристична фірма у Івано-Франківську приймає групу туристів, або ж водночас декілька, з якими на оглядовій екскурсії по місту працюють декілька екскурсоводів, доцільно попередньо визначити культурні потреби та смаки учасників екскурсій з допомогою невеликого експрес-анкетування. Одних більше цікавитиме культова архітектура та інтер’єри храмів, інших – стандартна оглядова екскурсія старою частиною міста з обов’язковим відвідуванням виставки сучасного мистецтва, третім до вподоби детальна природознавча екскурсія міським парком та озером. Тому необхідно формувати три групи за інтересами таким чином, щоб кожний турист отримав ті враження, які він хоче отримати.

У світовій практиці туризму широко застосовуються індивідуальні екскурсії. Професійні гіди пропонують короткотермінові, але надзвичайно насичені інформацією піші прогулянки найбільш цікавими історичними місцями. Це дає можливість врахувати практично будь-які побажання екскурсантів. Індивідуальні екскурсії проводяться і у вигляді піших прогулянок, в основному історичними і, як правило, закритими для руху транспорту центрами міст. Головна їх мета – ознайомити гостей з видатними пам’ятниками історії, культури, музеями тощо.

Нині переважна більшість туристичних фірм реально не в стані забезпечити туристів якісними екскурсійними послугами, тому, як правило, екскурсійна пропозиція від цих підприємств є дуже обмеженою, або ж подекуди і взагалі зникає з програм обслуговування туристів. На зміну повноцінним екскурсіям приходять різноманітні «ерзац-огляди» та «відвідування». Головні причини такого стану сучасної екскурсійної діяльності криються як у розвалі після 1991 року системи підготовки екскурсійних кадрів та екскурсійно-методичної роботи, так і у небажанні створювати новий екскурсійний продукт на базі одного туристичного підприємства та відсутності фінансових можливостей і економічної доцільності для цього. Зрештою, більшість туристичних підприємств нині просто не мають у своєму штаті достатньо кваліфікованих кадрів, які здатні створити такий екскурсійний продукт, який відповідатиме запитам сучасного туриста.

Також є справедливим і таке твердження, що екскурсія сама по собі не становить інтересу для керівників туристичних підприємств, оскільки у загальній складовій туро-дня її вартість коливається як правило у межах від 1 до 5 відсотків. Тому і вкладати кошти у не зовсім дешевий інтелектуальний продукт та розширювати його асортимент нібито, на перший погляд, не доцільно. Разом з тим, саме асортимент різнопланових екскурсійних пропозицій дуже впливає на формування кінцевого рішення потенційного споживача про подорож.

На наш погляд, взаємовигідним вирішенням цієї проблеми як для туристичного бізнесу, так і для музеїв та їхніх працівників, є співпраця у екскурсійній діяльності.

Доцільним бачиться створення у музеї на першому етапі неформальної групи працівників, які мають достатню мотивацію для створення та надання туристичним фірмам пропозицій щодо розширення тематики екскурсійного обслуговування у тому чи іншому населеному пункті. Як правило, затративши декілька днів часу, кваліфіковані учасники таких груп можуть на базі однієї оглядової екскурсії по населеному пункті створити 5-6 тематичних екскурсій, які можна запропонувати туристичним підприємствам. Така діяльність може бути надзвичайно ефективною для активізації відвідувачів музею.

По-перше, туристичні фірми, отримавши абсолютно безкоштовно пропозицію щодо можливостей розширення екскурсійної тематики та її кадрового забезпечення кваліфікованими виконавцями, матимуть змогу включити пропоновані екскурсії до своїх турпакетів в якості як основного, так і варіативного компоненту.

По-друге, інформація про музей (звичайно ж включений до переліку об'єктів відвідування) буде розповсюджуватися цілком безкоштовно. І клієнти, які отримали цю інформацію, але з тієї чи іншої причини не стали клієнтами фірми, яка її запропонувала, можуть під час індивідуальної подорожі у той чи інший населений пункт стати відвідувачами музею.

По-третє, навіть якщо туристичне підприємство одразу ж не зацікавилося пропозицією, то у будь-якому випадку, маючи інформацію про музей та екскурсії, які проводять працівники музею, рано чи пізно воно відправить туди хоча б декілька груп туристів чи індивідуалів.

На другому етапі (при умові досягнення вагомих успіхів на першому етапі) доцільно створити юридично оформлену екскурсійну структуру, можливо, екскурсійне бюро при музеї. Зрозуміло, нині оплата за проведені екскурсії для більшості музейних працівників просто відсутня, або ж далеко не відповідає затраченим зусиллям на підготовку та проведення екскурсії. Тому і особливого бажання створювати нові ексклюзивні екскурсії, як правило, не виникає. У значній мірі внаслідок цього варіативність екскурсійної тематики у більшої частини наших музеїв як для вимог сучасного туристського ринку недостатня. Створення такої структури надасть можливість пропонувати туристичним фірмам як готовий екскурсійний продукт, так і розробку екскурсій на замовлення, і проводитимуть їх висококваліфіковані працівники.

Нерідко туристичні підприємства не пропонують музейні екскурсії іноземним туристам з тієї причини, що гіди-перекладачі чи перекладачі не володіють у повному обсязі специфічною термінологією. Особливо це стосується вузькоспеціалізованих та тематичних екскурсій: архітектурних, культурно-мистецьких тощо. Якщо є попит на такі екскурсії у іноземних туристів, то така структура матиме більше можливостей щодо залучення до ефективної співпраці професійних та висококваліфікованих перекладачів.

Для прикладу в місті працює 20 туристичних фірм, які приймають туристів. За рік у кожній з них одна група угорських туристів замовляла екскурсію у музей вишивки. Звичайно, знайти перекладача чи гіда-перекладача було досить складно, тому одну екскурсію заміняли на іншу. Навряд чи задля однієї подібної не наданої екскурсії в рік керівництво туристичного підприємства розгорне бурхливу діяльність щодо пошуків кваліфікованого гіда-перекладача. А от для створеної при музеї екскурсійної структури – це буде полем для роботи, адже маючи інформацію від усіх 20 фірм, можна на наступний рік забезпечити не тільки можливість проведення екскурсії угорською мовою, а й зробити рекламу для інших потенційних туристів.

Для підвищення ефективності музейних екскурсій, збільшення кількості відвідувачів доцільно дати можливість турфірмі вибрати «свого» екскурсовода. Тобто, якщо колективний замовник (туристична фірма) висловило побажання, щоб з групою чи з туристами-індивідуалами екскурси проводив екскурсовод від музею, то, безумовно, потрібно підтримати такі побажання клієнтів. Не варто відмовляти представникам туристичних фірм, якщо вони запрошують когось з екскурсоводів музею провести екскурсію населеним пунктом чи, можливо, навіть і заміську екскурсію Адже зрозуміло, що цих туристів він обов’язково приведе на екскурсію до свого музею.

Читайте також:

1. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками.
2. Базові засади менеджменту
3. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади
4. Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями
5. Відносини України з міжнародними економічними організаціями
6. Вторинна маркетингова інформація – це інформація, зібрана й оброблена раніше самою фірмою чи іншими організаціями для цілей відмінних від мети досліджень.
7. Громадські туристичні організації: правові засади створення та функціонування
8. Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
9. Державно-правові засади соціальної роботи.
10. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
11. Економічні засади конструювання
12. Загальні засади встановлення податків і зборів

Переглядів: 1511