Особливості кровообігу у різних органах.

Тиск крові і фактори, що його зумовлюють.

Кров’яний тиск – це тиск крові на стінки кровоносних судин. Він різний на різних ділянках. Знижується по мірі віддалення від серця. В лівому шлуночку – 180-200 мм. рт. ст., аорта – 150-180, артерії – 100-120, артеріоли – 40-60, капіляри – 15-30, вени – 5-8, порожнисті вени – 0, негативний тиск при вдиху в порожнистих венах.

Залежить від температурного режиму, годівлі, роботи серця, кількості крові в кровоносній системі, просвіту судин, дихальних рухів, виду тварини, віку, статі і т.д. Кров’яний тиск змінюється від систоли і діастоли. Розрізняють мінімальний і максимальний тиск, різниця між ними називається пульсовим тиском. При вдиху тиск знижується, а під час видиху підвищується.

Залежно від фізіологічного стану і при різних фізичних навантаженнях кровопостачання відповідних органів неоднакове. В неробочих органах функціонує лише 1/5 частина всіх капілярів, що є в органі. В деяких органах навіть в період їх незначної активності кровообіг залишається підсиленим: печінка, головний мозок, нирки.

Кровообіг у головному мозку. Об’єм крові, що циркулює по судинах мозку не змінюється тому що мозок розташований в черепній коробці, що запобігає значному розширенню кровоносних судин. Але кровообіг може підсилюватись за рахунок прискорення течії. Наявність на рівні вен мозку – венозних синусів – розширень обмежених тонкою мембраною, а з останньою контактує спинномозкова рідина, яка шляхом фільтрації переміщується у венозні синуси. Це призводить до того, що венозні анастомози можуть з’єднуватись з вену лами минаючі капіляри. Регуляція мозкового кровоточу залежить від метаболічних факторів: - напруження СО₂ в капілярах; - концентрація іонів водню і напруження кисню. В судинах мозку добре виражена так звана міогенна ауто регуляція, тому при змінах гідростатичного тиску, у зв’язку зі зміною положення тіла, мозковий кровоток залишається постійним.

Кровообіг у серці. Кровопостачання поліпшується під час діастоли, а під час систоли воно незначне. Кровопостачання міокарда значне – 6-10% крові, що виштовхується в аорту і потрапляє на кровопостачання серцевого м'яза. Кров, що витікає від серця має значно менший вміст кисню. Кровоносні судини серця забезпечуються сіткою анастомозів, що сприяє компенсаторному зрошенню міокарду кров’ю. На швидкість коронарного кровоточу впливає: тиск в аорті, частота скорочень серця, вегетативні нерви, але найбільший ефект від метаболічних факторів.

Кровообіг у печінці. Постачається артеріальною кров’ю через печінкову артерію, венозною – через ворітню вену. Кров, що проходить через печінку проходить 2 капілярні системи: 1) капілярна система ШКТ; 2) капілярна система самої печінки. Кров, проходячи через печінку звільняється від токсичних речовин.

Кровообіг у легенях.. Отримують кров із великого та малого кіл кровообігу. На кровообіг в легенях впливають дихальні рухи, під час дихання кровопостачання поліпшується у капілярах легень, а також інтенсивність кровообігу залежить від активності організму. В судинах легень є рецептори, що обумовлюють розгрузочний рефлекс, за рахунок якого кров з легень швидко переходить у велике коло кровообігу, що запобігає набряку.

Кровообіг у нирках. Постачається артеріальною кров’ю, яка живить паренхіму і проходить крізь судинні клубочки, де відбувається її фільтрація. Тиск крові в цих клубочках значно більший, ніж в інших артеріолах.

Кровообіг у селезінці. Кров, яка надходить в селезінку по артеріям не потрапляє в артеріоли і капіляри, а потрапляє в сліпі виступи – лакуни. Потім в паренхіму селезінки, остання як губка всмоктує кров і виводить її у венозні синуси і потім в кровоносні судини. Селезінка затримує і руйнує старі еритроцити, тому що вони наприкінці свого життя втрачають еластичність і не можуть цілими пройти через паренхіму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Артеріальний і венний пульс.	\|	Механізм дихання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.