Україна як одна з найбільш економічно та суспільне розвинутих частин Російської імперії являла собою політизований регіон. Політичний рух в Україні підкорювався загальноросійським тенденціям, але мав і свої особливості. Політичний рух був представлений кількома напрямками.
Загальноросійський рух, в якому приймали участь організації, що діяли по всій Російській імперії. Це був найбільш розвинутий в організаційному, ідеологічно-теоретичному, інтелектуальному відношеннях рух. До нього вливались представники інших національностей. Другий напрямок, національний (неукраїнський) рух, в якому приймали участь організації, що захищали інтереси національностей, які мешкали на Україні. Найбільшими серед них були єврейські та польські партії. Незважаючи на те, що керівництво партій знаходилось в столицях Російської імперії, найбільша кількість місцевих осередків зосереджувалась в Україні. Нарешті третій напрямок представлений національним (українським) рухом. Така різноманітність, політичні розбіжності та радикалізм значно послаблювали загально-політичний рух в Україні.
Слідзазначити, що Україна до 1925р. єдина з республік СРСР, в якій зберігалась формальна багатопартійність. До цього часу поряд з ВКП(б)-КП(б)У діяли УКП, Поалей-Ціон, СЕРП, окремі осередкі меншовиків та есерів.
Ще однією особливістю загальнополітичного руху була та, що російські партії, які діяли в Україні, негативно ставилися до українського політичного руху, розглядаючи його як сепаратний.