• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПИТАННЯ 1. Основи державної політики у сфері цивільного захисту

Актуальність проблеми забезпечення безпеки населення і території зумовлена тенденціями зростання втрат людей і завдання шкоди територіям, що спричиняються небезпечними явищами, аваріями і катастрофами. Ризики НС природного і техногенного характеру невпинно зростають. Це пояснюється збільшенням антропогенного впливу на навколишнє середовище, прогресуючим зносом основних фондів, зниженням загального рівня техніки безпеки і виробничої дисципліни.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:

- гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;

- комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

- пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

- максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

- централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

- гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

- добровільності – у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;

- відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

- виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Кодекс цивільного захисту України, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними документами, на базі яких розробляється державна політика у сфері захисту населення від наслідків НС є:

1. Кодекс цивільного захисту України 02.10.2012 р.

2. ЗУ «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» 14.01.1998 р.

3. ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» 24.02.1994 р.

4. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 30.10.2013р. № 841.

5. Постанова КМУ «Про єдину державну систему цивільного захисту» від 11.01.2014 р. № 11.

6. Указ Президента України «Про Концепцію захисту населення і територій уразі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій» від 26.03.1999 р. № 284.

7. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій » від 16.01.2013 р. № 20.

2 жовтня 2012 року Верховною Владаю України був прийнятий Кодекс цивільного захисту України, який увійшов в дію з 1 липня 2013року. З введенням Кодексу ЦЗ втратили чинність сім законів України:

1. Закон України "Про Цивільну оборону України" 1993 р.

2. Закон України "Про пожежну безпеку" 1994 р.

3. Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" 1999 р.

4. Закон України "Про війська Цивільної оборони України" 1999 р.

5. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" 2000 р.

6. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" 2000 р.

7. Закон України "Про правові засади цивільного захисту" 2004 р.

24 грудня 2012 р. Президент України підписав Указ № 726/2012 про реорганізацію Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) та Державної інспекції техногенної безпеки України у Державну службу з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20 затверджено «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», де сказано, що ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Читайте також:

1. III ПОЛІТИКИ.
2. IV. Питання самоконтролю.
3. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
4. V. Питання для самоконтолю
5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
6. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
7. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
8. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
9. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
10. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
11. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
12. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

Переглядів: 973