Методика аналізу конкретних складів злочину

Методика аналізу конкретних складів злочину передбачає звернення до певних методів, прийомів і способів, що вже апробовані та вивчені задля здійснення відповідної юридичної характеристики таких складів. Враховуючи досвід викладання кримінального права, можна сформулювати низку рекомендацій, спрямованих на найбільш оптимальний аналіз конкретних складів злочинів.

Загалом можна виділити дві групи питань, які мають бути розкриті у процесі юридичного аналізу конкретних складів злочинів.

До першої групи відноситься загальна характеристика окремого виду злочинів. Вивчаючи цю групу питань, важливо засвоїти родове поняття (визначення) злочинів, передбачених певним розділом, приділивши особливу увагу суспільній небезпечності їх та родовому об'єкту посягання. Розглядаючи суб'єкт групи злочинів, що вивчаються, треба встановити вік, з якого настає кримінальна відповідальність за їх вчинення, та які із злочинів (чи може всі) характеризуються, крім загальних, ще й додатковими ознаками (спеціальний суб'єкт). Якщо група злочинів, що вивчаються, чи якась їхня частина має спільні (однакові) кваліфікуючі ознаки, то їх зміст доцільно засвоїти саме на цьому етапі.

Друга група питань стосується вивчення конкретних складів злочинів певного розділу. Методична схема їх вивчення може бути представлена у вигляді питань, які треба з'ясувати під час аналізу кожного конкретного складу злочину. Системність їхнього аналізу забезпечується певним порядком (черговістю) їхнього розгляду. Спочатку треба точно визначити місце розглядуваного злочину в системі КК, тобто визначити, до якої групи і до якого розділу Особливої частини КК відноситься цей злочин. Після цього можна приступити до аналізу складу злочину, тобто до розкриття змісту безпосереднього об'єкта розглядуваного злочину, його об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони.

При розгляді об'єкта злочину треба, якщо це необхідно, з' ясувати зміст додаткового та факультативно-додаткового об'єкта і предмета злочину.

Вивчаючи об'єктивну сторону, треба засвоїти її ознаки, визначитись у виді складу злочину (злочин з матеріальним, формальним чи формально-матеріальним складом). Якщо злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, то слід визначити їхній зміст і суть кримінально-значущого причинного зв'язку. Якщо законодавець як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони називає хоча б одну з факультативних (місце, час, спосіб, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину), то потрібно розібратися і в її змісті.

Аналізуючи суб'єктивну сторону, важливо уяснити не тільки форму і вид провини, які притаманні цьому складу злочину, а й розкрити зміст ознак інтелектуального та вольового моментів щодо саме цього складу злочину. Визначення мотиву і мети допоможе розібратися в цих питаннях.

Характеризуючи суб'єкт злочину, треба запам'ятати вік, з якого настає кримінальна відповідальність за цей злочин, а за наявності спеціального суб'єкта - його ознаки. Наступним питанням є з'ясування особливостей кваліфікованого, або привілейованого (з пом'якшуючими ознаками) складу злочину, якщо відповідна стаття передбачає такий.

Іншими словами, аналізуючи конкретний злочин, передбачений відповідною статтею Особливої частини КК України, пропонується дотримуватися такої послідовності (схеми):

1) визначити суспільну небезпеку злочину, його місце в системі Особливої частини кримінального права;

2) дати законодавче або теоретичне (за відсутності законодавчого) визначення злочину, що характеризується (приміром, що таке “вбивство”, “зґвалтування”, “крадіжка”, “одержання хабара” тощо);

3) розкрити об’єкт злочину, а також предмет і специфіку потерпілого, якщо вони зазначені у кримінально-правовій нормі;

4) вказати на ознаки об’єктивної сторони злочину (суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, спосіб, обстановку, засоби і знаряддя вчинення злочину) та підкреслити, яким за конструкцією об’єктивної сторони є даний склад (матеріальний, формальний або усічений);

5) розглянути суб’єкт злочину (фізична особа, осудність, вік кримінальної відповідальності, наявність ознак спеціального суб’єкта);

6) охарактеризувати суб’єктивну сторону злочину, визначивши форму та вид вини, а також мотив, мету та емоційний стан (якщо вони присутні у цьому злочині);

7) проаналізувати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину (якщо вони є);

8) відмежувати аналізований склад злочину від інших і суміжних складів, наприклад, державної зради від шпигунства, крадіжки від грабежу, контрабанди (ст. 201 КК) від контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК). При цьому необхідно робити посилання на положення відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України, наводити приклади із судово-слідчої практики, моделювати ситуації тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роз'яснюючі — розтлумачують зміст термінів, які містяться у диспозиціях кримінально-правових норм.	\|	Наукові основи, зміст та принципи кваліфікації злочинів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.