Наукові основи, зміст та принципи кваліфікації злочинів.

Головним у змісті та призначенні Особливої частини кримінального права є кваліфікація злочинів. Кваліфікувати злочин – означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, що передбачає відповідальність за вчинення цього злочину. Тобто, кваліфікація злочину полягає в пошуку (визначенні) статті КК (статей, їх частин або пунктів), що передбачає відповідальність за скоєне суспільно небезпечне діяння.

Термін “кваліфікація” (від лат. “qualis” – якість, який за якістю та “facio” – роблю) у буквальному перекладі означає “визначення якості, оцінка”. У кримінальному праві слід відмежовувати поняття “кримінально-правова кваліфікація” та “кваліфікація злочинів”.

Поняття “кваліфікація злочинів” – видове, тому воно охоплюється родовим “кримінально-правова кваліфікація” й становить лише його частину. Кримінально-правова кваліфікація включає не тільки кваліфікацію злочинів, а й кваліфікацію інших діянь, які можуть і не бути злочинами (малозначних діянь; діянь, учинених за обставин, що виключають злочинність діяння; діянь осіб, які є неосудними чи не досягли віку кримінальної відповідальності; тощо).

Кваліфікація ж злочину – це реалізація кримінального закону, застосування до вчиненого діяння конкретної кримінально-правової норми чи підведення певного злочину під ознаки конкретної норми.

Слід зазначити, що кваліфікація злочину – це й певна пізнавально-оцінювальна діяльність, розумовий процес, при якому використовуються певні прийоми та беруться до уваги особливості певних кримінально-правових ситуацій (конкуренція кримінально-правових норм, множинність злочинів тощо). У процесі кваліфікації встановлюються фактичні обставини, що мають значення для кваліфікації (фактичний склад злочину), здійснюється їх зіставлення з юридичним складом злочину, задіюється правосвідомість особи, яка репрезентує правозастосовчий орган, і відбувається тлумачення кримінального закону. Все це загалом має вплинути на висновок щодо відповідності фактичних обставин скоєного діяння юридичному складу злочину.

Зміст кваліфікації злочинів полягає в тому, що вона:

1) здійснюється уповноваженими на те органами держави – дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

2) проводиться у відповідній процесуальній формі, а її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;

3) тягне правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для державних органів;

4) спрямована на оцінку суспільно небезпечної поведінки особи, тому визначається кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за скоєне діяння.

Кваліфікація злочинів ґрунтується на певних загальних положеннях – принципах. Принципи кваліфікації злочинів – це система науково обґрунтованих, стабільних, свідомо застосовуваних, найбільш загальних положень, на підставі яких здійснюється вибір кримінально-правової норми, котра передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми та процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.

Уявляється, що кваліфікація злочинів має здійснюватися з дотриманням таких принципів:

1) законність;

2) офіційність;

3) об’єктивність;

4) точність;

5) індивідуальність;

6) повнота;

7) вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються;

8) недопустимість подвійного інкримінування;

9) стабільність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика аналізу конкретних складів злочину	\|	Передумови, підстави, структура, види та функції кваліфікації злочинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.