• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Передумови, підстави, структура, види та функції кваліфікації злочинів

Передумовами правильної кваліфікації злочинів є такі вимоги:

1) глибокого вивчення та розуміння особою, що застосовує кримінально-правові норми, засад кримінального права, кримінально-право­вої політики держави та судово-слідчої практики;

2) правильного з’ясування та тлумачення змісту кримінального закону, всіх ознак конкретної кримінально-правової норми;

3) повного й усебічного дослідження фактичних ознак учиненого суспільно небезпечного діяння;

4) застосування правил кваліфікації злочинів, вироблених теорією та практикою, при обґрунтованому поєднанні ознак злочину, що встанов­лені законом, із ознаками вчиненого діяння.

Підстави кваліфікації злочинів:

– фактична – обставини справи, наявні в реальній дійсності, що стали відомі правоохоронним органам і були процесуально закріп­лені, – де, коли, ким, за яких обставин, у який спосіб, із використанням яких знарядь або засобів вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно спричинило, ким вчинене, яким чином виявилося суб’єк­тив­­­не ставлення особи до скоєного тощо;

– нормативна (юридична) – юридичний склад злочину, що міститься в кримінально-правовій нормі.

Структуру кваліфікації злочинів утворюють ті ж елементи, що й структуру будь-якої людської діяльності. Структурними елементами кваліфікації злочинів є їх об’єкт, суб’єкт і зміст.

Об’єкт кваліфікації – це діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці.

Суб’єкт кваліфікації – це органи, що здійснюють кримінально-правову оцінку діяння.

Зміст кваліфікації – це те, що складає її сутність, у зв’язку з чим розпочинається та заради чого здійснюється певна діяльність, тобто це оцінка скоєного з погляду кримінального закону як злочину чи незлочинної поведінки.

Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію злочинів, розрізняють два види кваліфікації злочинів:

1) офіційна (легальна) кваліфікація – це кваліфікація злочину, яку здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді). Наслідки такої кваліфікації закріплюються в процесуальних документах і мають обов’язковий характер;

2) неофіційна (доктринальна) кваліфікація – це правова оцінка, яку здійснюють громадяни, адвокати, журналісти, науковці в наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо. Така кваліфікація не має обов’язкового характеру, однак може братися до уваги при офіційній кваліфікації, впливати на розвиток науки кримінального права та законотворчу діяльність.

Функції кваліфікації злочинів, зазвичай, розрізняють за такими вихідними критеріями:

1) ступінь важливості:

– основні – полягають у визначенні того, чи є вчинене діяння злочином, тобто, чи наявні ознаки злочину у кваліфікованих діяннях;

– другорядні – полягають у визначенні того, який саме злочин вчине­но (віднесення його до певного роду та виду злочинних посягань, встанов­лення ступеня тяжкості тощо);

2) походження:

– первинні – це встановлення кримінально-правової норми (норм), яка визначає діяння як злочин чи дає іншу оцінку;

– похідні – полягають у обґрунтуванні правильності вибору норми, що передбачає вчинене діяння, а також у юридичному оформленні та закріпленні результатів кваліфікації;

3) сфера їх дії:

– внутрішні – пов’язані з вирішенням питань матеріального кримі­нального права;

– зовнішні – характеризуть призначення кваліфікації щодо суміжних видів діяльності, інших галузей права;

4) зміст:

– соціально-політичні – полягають в оцінці діяння щодо суспільних і державних інтересів;

– логічні – полягають в побудові силогізму, де більшим посиланням буде норма закону, що регламентує відповідне діяння, меншим – фактичні ознаки вчиненого діяння, а висновком – результат кваліфіка­ції, тобто констатація того, що скоєне підпадає під ознаки певної кримінально-правової норми чи не містить таких ознак;

– гносеологічна – передбачає накопичення та збільшення кількості суспільно корисної інформації;

– психологічні – полягають в тому, що конкретне завдання кваліфі­ка­ції вирішується у процесі мислення;

5) юридичне значення:

– правофіксувальні – кваліфікація констатує факт наявності чи, навпаки, відсутності відповідних правових відносин;

– правоконкретизувальні – кваліфікація забезпечує піднормативне індивідуальне регулювання суспільних відносин;

– правовстановлювальні – кваліфікація є підставою для визначення обсягу прав і обов’язків учасників процесу;

– кримінологічні – кваліфікація є засобом попередження вчинення злочинів, умовою формування правомірної поведінки.

Читайте також:

1. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
4. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
5. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
6. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
7. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
8. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
9. Асимптоти графіка функції
10. Асимптоти графіка функції
11. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
12. Базові функції, логічні функції

Переглядів: 1950