Аналіз коефіцієнтів цільової функції

ЛЕКЦІЯ 7. Аналіз коефіцієнтів лінійних моделей

Анотація

Аналіз коефіцієнтів цільової функції. Приклад практичного використання двоїстих оцінок у аналізі економічної задачі.

Під впливом різних обставин ціна виробленої на підприємстві одиниці продукції може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися). І тому завжди цікаво і важливо знати, у межах яких змін цін на продукцію кожного виду структура оптимального плану виробництва ще може залишатися такою самою, тобто оптимальною (найкращою) навіть за цих певних змін.

Перетворення симплексної таблиці за змін коефіцієнтів цільової функції стосуються лише елементів оцінкового рядка. Дослідимо питання зміни коефіцієнтів цільової функції для прикладу 6.1. Нехай змінюється ціна на одиницю продукції виду С, тобто початкове значення 3 ум.од. подамо як , де – величина зміни ціни одиниці продукції виду С. Тоді симплексні перетворення матимуть вигляд:

Симплекс-таблиця, яка відповідає оптимальному плану, зберігає свій вигляд за винятком елементів стовпчика «С_баз» що, у свою чергу, впливає на значення всіх ненульових оцінок (Z_j – c_j). Для базисної змінної х₃ зміна коефіцієнта цільової функції на Dc₃ приведе до таких оцінок:

(F₁–c₁) = 4 × (–2) + 0 × (–1) +(3 + Dc₃)× 5 – 2 = 5 + 5Dc₃;

(F₂–c₂) = 4 × 1/2 + 0 × 1 + (3 + Dc₃)× 3/2 – 4 = 5/2 + 3/2Dc₃;

(F₅–c₅) = 4 × 1/2 + 0 × (–1)+ (3 + Dc₃) · (– 1/2 )– 0 = 1/2 – 1/2Dc₃;

(F₇–c₇) = 4 × (–1) + 0 × 0 + (3 + Dc₃) · 2 – 0 = 2 + 2Dc₃.

Враховуючи умову , нові значення оцінок мають задовольняти умову оптимальності, тобто Z_j – c_j ³ 0. Тому інтервал для Dc₃ визначається з такої системи нерівностей:

;

Отже, ціна одиниці продукції виду С може збільшуватися чи зменшуватися на 1ум.од. і бути в межах від 2 до 4ум.од., але оптимальним планом виробництва продукції залишається Х^* = (0; 0; 35; 45).

Для базисної невідомої х₄ інтервал зміни коефіцієнта с₄ розраховується аналогічно:

;

Якщо за інших однакових умов ціна одиниці продукції D зменшиться до 3ум.од. або збільшиться до 6ум.од., то визначений оптимальний план виробництва продукції на підприємстві (Х* = (0; 0; 35; 45)) немає необхідності змінювати.

Розрахунок інтервалів зміни значень коефіцієнтів цільової функції для небазисних змінних виконується згідно із співвідношенням

Симплекс-таблиця, яка відповідає оптимальному плану, зберігає свій вигляд за винятком ненульових значень оцінкового рядка (Z_j – c_j). Нові оцінки (Z_j – c_j) мають задовольняти умову оптимальності задачі максимізації цільової функції, тобто бути невід’ємними.

Зміну коефіцієнта с₁ позначимо через Dс₁. Оскільки х₁ – небазисна змінна, то в симплекс-таблиці зміниться лише відповідна їй оцінка Z₁ – c₁:

(Z₁ – c₁) = 4×(–2) + 0×(–1) +3×5 – (2 + Dc₁) = 5 – Dc₁.

За умови Z₁–c₁ ³ 0 дістанемо нерівність 5–Dc₁ ³ 0, тобто Dc₁ ≤ 5. Це означає, що коли ціна одиниці продукції виду А за інших однакових умов зросте не більш як на 5ум.од., то оптимальним планом виробництва продукції на підприємстві все одно залишиться Х^* = (0; 0; 35; 45). Лише максимальна виручка зміниться на max DZ = Dc₁х₁.

Аналогічно розраховується інтервал зміни коефіцієнта Dc₂:

(Z₂ – c₂) = 5/2 – Dc₂ ≥ 0; Dc₂ ≤ 5/2.

Зі зростанням ціни одиниці продукції виду В не більш як на 5/2 ум.од. за інших однакових умов оптимальний план виробництва продукції не зміниться, а max Z = Dc₂x₂.

Якщо ж коливання ціни продукції вийдуть за визначені межі, то план Х = (0; 0; 35; 45) вже не буде оптимальним, і його необхідно буде поліпшити згідно з алгоритмом симплекс-методу, тобто продовжити розв’язання задачі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	ЛЕКЦІЯ 7. Аналіз коефіцієнтів лінійних моделей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.