Визнання інтересів кінцевих користувачів як первинного пункту SCM.

Переорієнтація ланцюга поставок в напрямку визнання інтересів кінцевих користувачів як первинного пункту управління ланцюгами поставок обумовлена двома найважливішими причинами. По-перше, це зміни в характері споживання, тобто зростання обізнаності кінцевих споживачів, підвищення мінливості їх інтересів, зростання їх участі у процесах створення продуктів (явного й неявного) тощо. По-друге, це зростання можливостей, що надають сучасні ІКТ в зборі й аналізі інформації споживачів, в проведенні спільних процесів розвитку й конструювання продукції тощо. Для визна-чення вирішальної ролі споживачів в ланцюгу поставок навіть було введено новий термін ⎯ управління ланцюгами попиту (Demand chain management DCM ).

Ланцюг створення цінності може бути досить умовно розділений на DCM і SCM, що під-креслює той факт, що врахування потреб кінцевих споживачів є первинною точкою управління ланцюгом поставок. Більшість визначень SCM указують на комплексність ланцюга бізнес-партнерів, починаючи від постачальника первинної сировини й закінчуючи безпосереднім спо-живачем, тому виділення DCM як окремого етапу ланцюга створення цінності не протиставляє DCM і SCM, а наголошує на первинності врахування інтересів кінцевих користувачів як голо-вного джерела координації.

Розвиток концепції управління стійкими/життєздатними ланцюгами поставок. Дана концепція розбудовує концепцію SCM у напрямку соціальної відповідальності учасників лан-цюга й етики ведення ними бізнесу. У даному контексті SSCM є концепцією й методологією діяльності, яка розглядає взаємини в ланцюзі поставок з погляду обопільно направленого впли-ву і взаємозалежності учасників ланцюга й навколишнього світу, включаючи природу, суспіль-ство, працівників, акціонерів тощо. Іншими словами, об’єктом SSCM є не тільки взаємини між учасниками мережі як суб’єктами підприємницької діяльності (подібно SCM), а й їхні відноси-ни з навколишнім світом.

Логіка SSCM полягає в тому, що екологічні й соціальні проблеми не можуть бути вирішені окремою компанією, вони повинні вирішуватися всією сукупністю підприємств, що входять у ланцюг поставок і спільно формують довгострокові стратегії розвитку бізнесу й суспільства.

Прикладами бізнес-процесів, що входять до SSCM, є зворотна логістика, розробка, виробництво, закупівля або використання таких матеріалів або продукції, які дозволяють уникнути забруднення навколишнього середовища, зменшити й/або контролювати його, переробка від-ходів, заміна й/або повторне використання матеріалів, знищення відходів, відновлення, ремонт і переробка виробів тощо. Серед них можуть бути розробка й впровадження етичних стандар-тів, трудових норм, прав і відповідальності працівників, правил взаємодії з навколишнім спів-товариством тощо. Іншими словами, бізнес-процеси, що складають SSCM, не тільки коорди-нують взаємодію між бізнес-партнерами з метою підвищення ефективності діяльності всього ланцюга поставок, але й сприяють зростанню соціальної задоволеності й захищеності праців-ників, місцевого співтовариства й суспільства в цілому, а також навколишнього середовища.

Таким чином, становлення й розвиток концепції управління ланцюгами поставок стало ві-дповіддю на зростаючу необхідність координації й регулювання діяльності бізнес-партнерів у мінливому і складному бізнес-оточенні. Як наслідок, сучасна концепція SCM стала реальним інструментом ведення бізнесу більшості економічно розвинених країн і уможливлює:

— скорочення витрат, дотримання договірної дисципліни й підвищення ефективності управління за рахунок трансформації існуючого лінійного, послідовного ланцюга поставок у реактивну мережу поставок;

— підвищення якості продукції й рівня обслуговування споживачів по всьому ланцюгу по-ставок на основі інтеграції бізнес-процесів розробки, постачання, підтримки виробництва й ро-зподілу серед усіх учасників мережі поставок;

— досягнення клієнтоорієнтованості бізнес-процесів, їх відкритість до обміну знаннями між бізнес-партнерами;

— скорочення часу виходу на ринок, усунення дорогих помилок і невдалих починань за рахунок тісного співробітництва в області планування, організації, мотивації й контролю по всій мережі поставок;

— підвищення соціальної відповідальності бізнесу, урахування сучасних викликів охорони навколишнього середовища і регулювання суспільних процесів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 6. Прийняття рішень в управлінні ланцюгами поставок в умовах невизначеності.	\|	Безпека ланцюгів поставок матеріальних ресурсів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.