3. КОРУПЦІЯ І КРИМІНАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА, МАНІПУЛЯЦІЯ СВІДОМІСТЮ ЯК СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
Корупція (від лат. corrumpere – псувати) – протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.
Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), пов'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником – ризик викриття і покарання.
За макроекономічними і політекономічними дослідженнями, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення.
Причини корупції (для кожної із країн можуть відрізнятися):
v невдало побудована система державного управління (або незакінчені реформи в системі органів державного управління),
v непрофесійність топ-менеджерів в державі,
v відверто недосконала судова система,
v політична корупція в парламенті,
v брак політичної волі національних лідерів щодо ефективного протистояння проявам корупції, насамперед проявам політичної корупції,
v слабкість інститутів громадянського суспільства
Класифікація видів корупції за різними критеріями:
1. за типами взаємодіючих суб'єктів (громадяни і дрібні службовці, фірми і чиновники, нація і політичне керівництво);
2. за типом вигоди (отримання прибутку або зменшення витрат);
3. за спрямованістю (внутрішня і зовнішня);
4. за способом взаємодії суб'єктів,
5. ступенем централізації,
6. передбаченістю тощо.
Слід відрізняти корупцію від лобізму. При лобіюванні посадова особа також використовує свої владні повноваження для підвищення шансів перепризначення або для просування посадовими сходах в обмін на дії на користь певної групи.