Основні типи уроків, принципи їх побудови.

Принцип багатократності контролю за якістю і глибиною розумових операцій учнів.

Контроль:

1. первинний контроль здійснюється на уроці „розбору” теми. Метою даного контролю є з’ясування виду діяльності учня і допомоги учителя, для забезпечення відповідного рівня засвоєння матеріалу. У процесі розбору навчального матеріалу учитель проводить або фронтальний , або індивідуальний контроль.

2. вторинний контроль проводиться на семінарських заняттях, на яких контролюється і якість засвоєння, і рівень розвитку учнів. Даний контроль проходять усі учні без винятку: частина учнів виконують письмово контрольну роботу з 1 -2 питань обраного ними варіанту, а інша частина – відповідає усно. Доля письмового контролю учень сам обирає варіант, однак на завдання, які йому необхідно виконати вказує учитель. Тим самим активізується діяльність учня: він виконує усі завдання обораного ним варіанту. Виконання контрольного завдання оцінюється учителем неоднаково: правильне виконання будь-якого завдання варіанту „А” оцінюється „5”, за завдання варіанту „В” – „4”, за завдання варіанту „С” – „3”. Якщо при виконанні завдання учень помиляється, то оцінка знижується у відповідності з характером помилки.

3. кінцевий контроль здійснюється на уроках, які мають назву «уроки тематичного заліку». Необхідність такого контролю обумовлюється тим, що:

1). він забезпечує більш високий рівень узагальнення вивченого матеріалу;

2). дає можливість вчителю найбільш об’єктивно оцінити знання учнів, а учню – виправити оцінки, які він отримав на семінарських заняттях і які його не задовольняють.

Оцінку, яку учень отримує за тематичну залік є коректуючою, так як вона суттєво відрізняється від оцінок, які школяр отримав на перших семінарських заняттях з даної теми.

Урок тематичного заліку проводиться учителем по закінченню кожної теми. Для кожного тематичного заліку учителем складаються індивідуальні картки контрольних завдань, в кожній з котрих міститься по п’ять питань: два питання варіанту „А”, одне – варіанту „В”, два – варіанту „С”. Тематичний залік виконується у спеціальних зошитах. Якщо учень був відсутній під час тематичного заліку, або отримав „2”. То йому пропонується скласти або перескласти залік у десятиденний терміну позаурочний час.

5. Принцип домінування процесу пізнання над знаннями. Здійсненню даного принципу сприяють диференційовані варіанти завдань семінарських занять і спеціально розроблені інструкції з теми (інструкція розробляється учителем і слугує методологічною основою у розборі нової теми).

1. Урок загального розбору теми (лекція). На лекціях розглядаються теоретичний матеріал: загальні положення теми, основні закони і теорії та ін. Матеріал лекції учні обов’язково конспектують.

Структура лекції:

1). Постановка навчальних проблем: учитель знайомить учнів з темою уроку та її проблемами, які необхідно розглянути.

2). Вступ до теми та актуалізація опорних знань з теми (5-7 хвилин): учитель водить учнів у коло основних проблем, знання яких забезпечить розуміння нового матеріалу, короткий огляд теми.

3). Розбір основних проблем теми та ознайомлення учнів з інструкцією з її вивчення: учитель разом з учнями розбирають матеріал, користуючись інструкцією.

Загальна схема поурочного плану-конспекту лекції:

1. Дата проведення уроку.

2. Клас.

3. Номер уроку.

4. Тема уроку.

5. Тип року.

6. Цілі уроку.

7. Обладнання уроку.

8. Хід уроку:

а). Навчальні проблеми, що розглядаються на уроці;

б). Загальні, актуальні та опорні знання;

в). Послідовність розбору основних проблем теми, методика вивчення теми.

9. Література, в якій розглядається дана тема.

2. Семінарські заняття, які складаються з трьох частин:

1). Перша частина (3-5 хвилин): вступна бесіда учителя (учитель знайомить учнів із завданнями семінарського заняття, ставить перед ними навчальні завдання, дає додаткові теоретичні відомості, а при необхідності показує стереотипні рішення одного з завдань.

2). Друга частина (20-25 хвилин): самостійна робота учнів над варіантами (А, В, С) завдань семінару. Учень має повну свободу дій: користуватися необхідним посібником, консультуватися у більш сильного або вчителя, та ін. Однак всі необхідні пояснення, загальні висновки з питань завдань учні записувати у робочу частину конспекту, яка буде оцінюватися учителем.

3). Третя частина (10-15 хвилин): кожен учень виконує контрольне завдання – одне з питань варіанту, обраного учнем. Контрольні питання обирає учитель (наприклад В-2, тобто учень повинен виконати друге завдання варіанту „В”). Час початку роботи над контрольним завданням учень повинен визначати сам. Під час виконання учнями контрольних завдань учитель перевіряє записи учнів, які вони зробили за час самостійної роботи. Оцінка за цей вид діяльності учитель виставляє у робочих зошитах. У журнал оцінка виставляється після перевірки контрольного завдання. Контрольні завдання учень виконує у спеціально відведених для цього зошитах. Розворот такого зошиту ділиться на три частини:

Суть проблеми	Висновки	Доведення висновків
Учень записує питання, загальний план його рішення.	Учень записує загальну форму відповіді на питання.	Учень дає необхідне теоретичне або практичне обґрунтування зробленим їм висновкам.

Основні принципи побудови семінарських занять:

1. Варіанти завдань семінарських занять повинні враховувати рівень розвитку усіх учнів класу. У зв’язку з цим учитель повинен включати такі завдання, розв’язання яких дозволить учню розвивати набуті раніше знання. Від учителя залежить своєчасно визначити рівень знань, умінь та навичок кожного учня.

2. При складанні варіантів завдань учитель повинен диференціювати характер розумової діяльності учня, тобто завдання можуть бути як суто репродуктивні, так і творчі, що потребує від учнів навичок дослідницької роботи. Вміння абстрагувати і робити глибокий аналіз навчального матеріалу.

3. Для розв’язання завдань варіантів „А” і „В” передбачається використання інструкцій, аналогічних інструкціям, які учитель застосовує на лекційних заняттях.

4. Вибір напрямку роботи учнів на уроці (гасло) повинен відповідати місцю уроку у загальній програмі курсу.

5. У гаслі повинна міститися розвиваюча і виховна сторона уроку.

6. Всі завдання семінарського заняття не повинні дублювати матеріал лекції. Від учителя вимагається скласти завдання так, щоб учень мав можливість застосовувати основні теоретичні знання, які він отримав на лекції, для дослідницької роботи на семінарських заняттях.

7. При складанні завдань для семінарських занять учитель повинен перевагу надавати експериментальній роботі.

Важливо при підготовці до семінарських та лекційних занять учителю використовувати різноманітні засоби навчання (підготовка презентацій, малюнків, роздаткових матеріалів тощо).

3. Урок тематичного заліку, завдання якого створити умови для узагальнення та систематизації навчального матеріалу, а також оцінювання знань, умінь та навичок учнів. Тематичний залік проводиться у вигляді контрольної або тематичної роботи, що передбачає виконання експерименту, теоретичне обґрунтування його результатів. Із завданнями тематичної роботи учні ознайомлюються за 2-3 заняття до закінчення розгляду теми. Завдання для тематичного заліку – диференціюванні за варіантами А, В і С.

По закінченню вивчення курсу, в кінці року для повторення проводяться лабораторні практикуми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекційно-семінарська система навчання за М.П. Гузиком, М.П. Пучковим.	\|	Держава і право як об’єкт спеціально-наукового пізнання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.