• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекційно-семінарська система навчання за М.П. Гузиком, М.П. Пучковим.

ТЕХНОЛОГІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ (В. В. ФІРСОВ, М. П. ГУЗИК). ВИДИ ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ УЧНІВ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.

Завданням даної технології навчання є забезпечення навчання, розвитку та всебічного виховання кожного школяра, спираючись на створення умов оптимального розвитку індивідуума.

Основні принципи побудови лекційно-семінарської системи навчання.

1. Принцип «подання» матеріалу великими порціями. Сутність такого принципу полягає у тому, що уся програма навчального предмету ділиться на великі розділи, які охоплюють декілька тем і розглядаються на спеціальних уроках, які мають назву «уроки загального розбору теми» (лекції).

Головним завданням таких уроків – «розбір» основних законів, теорій, які є підґрунтям явищ, що розглядаються у даній темі. Такий принцип дозволяє охопити усю проблему в цілому, встановити причинно-наслідкові зв’язки, які лежать в основі комплексу явищ. Важливим є те, що учні бачать мету своєї роботи і шлях, за яким потрібно йти для її досягнення. Даний принцип також дозволяє витрачати набагато менше часу, ніж передбачено навчальною програмою. Залишок часу використовується для поглибленого вивчення матеріалу кожним учнем під керівництвом учителя.

2. Принцип навчання на високому рівні складності. Така організація навчальної діяльності учнів (незалежно від їх здібностей) забезпечує максимальне використання можливостей учнів для його оптимального розвитку. Даний принцип реалізується на уроках, які мають назву «семінарські заняття». Принцип навчання на високому рівні складності забезпечується «глибокою диференціацією завдань», які учні виконують на семінарських заняттях. Виконання таких завдань передбачає різний характер розумової діяльності учнів, вибір якої учні роблять самостійно. Диференціація навчальних завдань для кожного учня дозволяє індивідуалізувати процес навчання, максимально використовуючи урок, навчити кожного учня. Учень сам обирає і розбирає питання, що відповідають рівню його підготовки. Для цього учитель складає три варіанти завдань, які відрізняються один від одного складністю і загальною методикою їх розв’язання.

Варіанти:

· Варіант «А» (перша група складності).Робота над завданнями даного варіанта спрямована на те, щоб учні на основі теоретичних уявлень запропонували гіпотезу, яка б пояснила певне явище і за допомогою експерименту довести правильність запропонованої гіпотези, перетворити її в теорію. Завдання варіанту «А» спрямовані на творчу діяльність учнів ніж на репродуктивну.

· Варіант «В» (друга група складності). Виконання завдань даного варіанту ґрунтується на репродукції набутих знань з наступним теоретичним і практичним їх поясненням. Завдання варіанту „В” спрямовані на репродуктивну діяльність учнів, ніж на творчу.

· Варіант «С» (третя група складності).Завдання варіанту «С» носять репродуктивний характер.

3. Принцип вільного вибору учнями запропонованих учителем варіантів завдань для роботи на уроці. Суть даного принципу полягає в тому, що учень, виходячи із своїх знань самостійно обирає один з трьох варіантів, над завданнями даного якого він буде працювати. На початку семінарського заняття кожен учень ознайомлюється з усіма варіантами завдань, і обирає для себе той варіант, завдання якого є для нього цікавими і доступними. Лекційно-семінарська система навчання передбачає диференціацію характеру розумової діяльності учня, що є необхідним для розв’язання завдань варіантів А, В і С, на відміну від звичайної диференціації, що розрахована на рівень складності і об’єм завдань, яка використовується учителями у повсякденній практиці.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V Засоби навчання
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру

Переглядів: 1981