Правовий звичай.

Судовий прецедент в системі джерел права.

Англо-американська правова система.

Англо-американський тип (сім'я) правової системи або системи загального права - сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми, сформульованої суддями в судовому прецеденті, який домінує як форма (джерело) права; в розподілі права на загальне право і право справедливості, у визнанні закону лише після апробації його судовою практикою, в переважанні процесуального права над матеріальним.

Загальне право Англії було сформовано (і в значній мірі функціонує в наші дні) як неписане право, що базується на професійній традиції, а пізніше - на думках суддів при вирішенні справ. Однією з фундаментальних його основ було те, що кримінальні справи і більшість цивільних справ (починаючи з XIII ст.) розглядалися судом присяжних.

Серед юридичних джерел англійського права (судовий прецедент, статут (закон), конституційний звичай (конституційна угода), доктрина, міжнародний договір) найважливішим є судовий прецедент. Право Англії було і залишається прецедентним. Визнання судового прецеденту джерелом права означає, що судові органи здійснюють не тільки юрисдикційну функцію (вирішення конфліктів на основі права), але і правотворчу.

Обов'язкові прецеденти створюються тільки так званими вищими судовими інстанціями.

Нищестоячі суди прецеденти не створюють. Англійське правило прецеденту носить імперативний характер наступного змісту: вирішувати так, як було вирішено раніше. Відповідно до цього правила кожна судова інстанція зобов'язана дотримуватись прецедентів, вироблених вищестоячим судом, а також створених нею самою (якщо це вища судова інстанція). За англійськими даними, число прецедентів досягло 500 тисяч. В США вони обчислюються мільйонами.

Одним з давніх джерел англійського права є правовий звичай.

У сфері конституційного права сформувався звичай, який грає більшу роль, ніж судовий прецедент. Це так звані конституційні угоди, які регулюють важливі питання державного життя. Вони є своєрідним джерелом конституційного права. Наприклад, відповідно до звичаю, монарх зобов'язаний підписати акт, прийнятий обома палатами парламенту. В традиційному плані відбувається формування уряду лідером партії, яка перемогла на парламентських виборах. Конституційні угоди є письмово незафіксованими правилами конституційної практики. Їх слід відрізняти від звичаїв, що є частиною загального права.

Внаслідок відсутності писаної конституції в Англії діє звичаєво-правовий порядок парламентської процедури, взаємостосунків вищих державних посадовців, ритуальної охорони королівського двору, традицій участі монарха в офіційних церемоніях, етики поведінки монарха і членів його сім'ї і ін. Англійські юристи вважають, що загальне право - це звичаєве право.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль судової практики.	\|	Норма права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.