Безробітні та їх правовий захист і статус

Цілі і задачі політики зайнятості

З урахуванням вищезазначеного можна сформулювати деякі стратегічні принципи політики зайнятості.

Державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах:

1) забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

2) сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

3) координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;

4) співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

5) міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Але політику зайнятості, якою вона повинна бути не можна зводити лише до допомоги безробітним, що спостерігаються сьогодні в Україні. Теоретичною базою для такого явища напевно є дещо звужене трактування простору ринку праці як сфери, що охоплює виключно безробітних та вакансії, а не всю сукупність відносин в області зайнятості.

У світовій науці та праві вже давно сформувалося та знайшло практичне застосування розуміння політики зайнятості як інструмента найбільш повної реалізації та розвитку трудового потенціалу населення. Засоби, які спрямовані на допомогу безробітним, складають органічну частину цього більш загального контексту. Так, документ, що його підготовлено Міжнародним центром економічного розвитку, розташовує в одній низці із скороченням безробіття наступні цілі державної політики зайнятості:

1) сили;

2) Створення можливостей продуктивної та добре оплачуваної праці. Більш повне використання недовикористовуваної робочої зайнятості;

3) Інвестиції до людського капіталу з метою збільшення індивідуальної продуктивності сполученої з адаптацією технологічних процесів до можливостей працівників;

4) Стимулювання механізмів адаптації до вимог ринку (і в першу чергу сприяння розвитку виробничої та соціальної інфраструктури).

На сьогодні політика зайнятості в Україні спрямована на допомогу традиційним групам ризику та особам, які знаходяться під загрозою звільнення з промислових підприємств. Питання ж найбільш цінної з людської точки зору довгочасної економічної віддачі частини трудового потенціалу залишається невирішеним. Враховуючи вищезазначене, наведу аналіз діючого законодавства України про зайнятість населення та його відповідність сучасним вимогам та природному стану речей.

Безробiтними визнаються працездатнi громадяни працездатного вiку, якi через вiдсутнiсть роботи не мають заробiтку або iнших передбачених законодавством доходiв i зареєстрованi у державнiй службi зайнятостi як такi, що шукають роботу, готовi та здатнi приступити до пiдходящої роботи.

У разi неможливостi надати пiдходящу роботу безробiтному може бути запропоновано пройти професiйну перепiдготовку або пiдвищити свою квалiфiкацiю.

Не можуть бути визнанi безробiтними громадяни:

а) вiком до 16 рокiв, за винятком тих, якi працювали i були вивiльненi у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi, реорганiзацiєю, перепрофiлюванням i лiквiдацiєю пiдприємства, установи i органiзацiї або скороченням чисельностi (штату);

б) якi вперше шукають роботу i не мають професiї (спецiальностi), в тому числi випускники загальноосвiтнiх шкiл, у разi вiдмови їх вiд проходження професiйної пiдготовки або вiд оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професiйної пiдготовки;

в) якi вiдмовились вiд двох пропозицiй пiдходящої роботи з моменту реєстрацiї їх у службi зайнятостi як осiб, якi шукають роботу;

г) якi мають право на пенсiю вiдповiдно до законодавства України.

У разi вiдсутностi пiдходящої роботи рiшення про надання громадянам статусу безробiтних приймається державною службою зайнятостi за їх особистими заявами з восьмого дня пiсля реєстрацiї у центрi зайнятостi за мiсцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрацiя громадян провадиться при пред'явленнi паспорта i трудової книжки, а в разi потреби - вiйськового квитка, документа про освiту або документiв, якi їх замiнюють.

Порядок реєстрацiї, перереєстрацiї та ведення облiку громадян, якi шукають роботу, i безробiтних державною службою зайнятостi визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфіка ринку зайнятості України	\|	Основні принципи державної політики і державні гарантії щодо безробіття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.