Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Особливості та фази трансформації посткомуністичних суспільств

Проаналізований раніше другий тип переходу та його перебіг (стадії), притаманні країнам третьої хвилі демократизації, де цей процес відбувся до 90-х років ХХ ст., свідчать, що їх головним завданням було зруйнування авторитарних політичних систем і розбудова демократії. Пізніше, після подій 1989 р., основні положення теорії переходу були підтверджені і розвинуті на досвіді посткомуністичних трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи – у працях таких вчених як І. Банах, І. Бальцерович, С. Фіш ,Д. Поттер та інші. Це країни, куди комуністичні режими були принесені ззовні і тому не пустили глибокого коріння. В останній період свого існування вони демонстрували значно більше спільних рис з авторитаризмом, ніж з тоталітаризмом.

Окремий випадок складають пострадянські суспільства. Хоч перехідні процеси в них мають багато спільного з вище зазначеними групами країн, вони тут перебігали складніші і демонстрували суттєві труднощі. Адже комунізм у цих державах протримався понад 70 років, а інститути громадянського суспільства або не існували ніколи, або шляхом репресій та голодомору були викоренені як з практики, так і з свідомості людей. Цим суспільствам належить реформувати не лише політичну систему, але й увесь суспільний устрій, економічну систему, політичну свідомість і політичну культуру. Дослідження цих глибоких змін, на думку ряду українських політологів, можуть скласти самостійну галузь – політологію посткомунізму.

Процес переходу до демократії посткомуністичних країн має декілька фаз, які відрізняються певними змінами як у політичному устрої, так і в економіці. Американський політолог З. Бжезінський запропонував наступну періодизацію посткомуністичної трансформації (див.: табл. 11.3).

Як видно з таблиці, на першій фазі, яка є переломною, започатковуються фундаментальні зміни в існуючих політичних та економічних системах, здійснюється політична трансформація вищих органів влади, відбувається встановлення демократії “зверху”. Ліквідується монополія однієї партії, закладаються основи демократії, виникає і зміцнює свої позиції вільна преса, формуються перші демократичні об’єднання і громадсько-політичні рухи. На цій фазі важливо усвідомити необхідність радикальних економічних і політичних перетворень та досягти у суспільстві демократичного консенсусу і спільної згоди з тим, щоб отримати підтримку народу у проведенні реформ, подоланні труднощів та соціальних негараздів, які неминучі на цій стадії.

В економічній галузі здійснюється лібералізації цін, зовнішньої торгівлі, стабілізація грошової одиниці, розпочинається приватизація (поки що безсистемна) одержавленої власності.

Швидка і всебічна трансформація економіки (т. зв. “шокова терапія”) можлива лише за наявності об’єктивних і суб’єктивних передумов. В іншому випадку вона може спричинити економіч­ний безлад та політичну конфронтацію.

На другій фазі трансформації відбувається закріплення демократичних процесів і інсти­ту­тів на основі прийняття нових конституцій та нових законів про вибори. Проводяться демократичні вибори, формується стала демократична коаліція – нова політична еліта. Створюється законодавча база відносин власності і підприємництва, банківська система. Здійснюється мала і середня прива­тизація. Відбуваються істотні зміни в соціальній структурі на основі появи нового класу власників і підприємців.

Розв’язання завдань другої фази дає можливість перейти до третьої, заключної фази, якій притаманна політична стабілізація демократії і економічне піднесення. Демократичні процеси набирають незворотного характеру, утворюється стабільна демократична партійна система. Формується демократична культура і підприємницька традиція. Відбувається становлення системи неза­лежних судових органів та демократичної правової культури. Здійснюється велика приватиза­ція. На основі значних іноземних інвестицій проводиться реструктуризація виробництва. На перебіг демократичних перетворень, їх темпи, а отже і тривалість основних фаз пост­кому­ніс­тич­ної транс­формації впливають як об’єктивні,


Таблиця 11.3

 

Фази, мета Політичні ознаки Правові ознаки Економічні ознаки
Перша фаза: 1-5 років. Політична мета: перетворення. Економічна мета: стабілізація. Основи демократії. Вільна преса. Політичний плюралізм. Кінець поліцейської системи. Усунення невиправданого державного контролю. Лібералізація цін припинення дотацій. Кінець усуспільненого виробництва товарів.
Друга фаза: 3-10 років. Політична мета: від перетворень до стабілізації. Економічна мета: від стабілізації до перетворень. Нові конституція та виборчий закон. Демократичні вибори. Децентралізація управління регіонами. Стала демократична коаліція – нова політична еліта. Створення нормативної бази відносин власності і підприємництва. Банківська система. Мала і середня приватизація. Демонополізація. Поява нового класу власників і підприємців.
Третя фаза: 5-15 і більше років. Політична мета: закріплення перетворень. Економічна мета: стабільне піднесення. Утворення стабільних політичних партій. Утвердження демократичної політичної культури. Виникнення незалежних судів. Встановлення правової культури. Велика приватизація. Сформоване капіталістичне лобі. Виникнення культури підприємництва.

 

 

так і суб’єктивні чинники зумовлені ступе­нем підготовленості різних країн до політичних, економічних та ідеологічних змін (див.: табл. 10.4).

 

Таблиця 11.4

 

Тривалість комуністичного режиму і ступінь знищення усіх проявів приватної власності та громадянського суспільства. Рівень політичного та економічного лібералізмів, що дозволялися комуністичною владою ряду країн в останні роки свого панування (режим Кадара в Угорщині. Герека і Ярузельського в Польщі). Рівень догмагтизму комуністичної еліти та її відданості старому режиму. Чисельність нової еліти й наявність у неї політичної волі для здійснення рішучого переходу до демократії. Ступінь консолідації суспільства навколо ідеї трансформації, розвиненість інститутів громадянського суспільства. Фінансово-економічне становище країни, доступність ресурсів. Характер стосунків з міжнародним співтовариством. Гострота і складність додаткових проблем, які доводиться вирішувати в період трансформації: наявність чи тільки становлення власної держави і національної еліти, повноцінність структури економічного комплексу та інше.

 

Отже, в залежності від об’єктивних і суб’єктивних умов для переходу до суспільства з вільною ринковою економікою і плюралістичною політичною системою кожна з пост­комуніс­тичних країн перебуває на різних фазах перетворень, здійснює їх різними темпами, з різною послідовністю. Неоднаковим є і ступінь незворотності трансформаційних процесів. За цими ознаками дослідники виділяють чотири групи країн (див. табл. 9.5).

Звичайно, запропонований поділ посткомуністичних суспільств за темпами демократичних і ринкових перетворень є досить умовним. Країни розвиваються дуже не рівномірно і одні з них можуть вирватися вперед, а інші – відставати. Деякі держави взагалі важко з впевненістю віднести до тієї чи іншої групи, передусім, через несинхронність змін в економічній та політичній сферах. Наприклад, Білорусь і Туркменія, що не є останніми з економічної точки зору, навряд чи можуть похвалитися успіхами в становленні демократії.

 

Таблиця 11.5

 

Група Країни Темпи ринкових і демократичних перетворень
І Чехія, Польща, Угорщина, Естонія, Словенія Ці країни вступили в третю фазу перетворень, чітко визначили свої перспективи і послідовно будують життєздатні суспільства.
ІІ Словаччина, Хорватія, Латвія, Литва, Румунія, Болгарія, Киргизстан Знаходяться на другій фазі трансформації і мають добрі шанси в найближчі 10 років зробити суттєві кроки в напрямку демократії.
ІІІ Азербайджан, Грузія, Вірменія, Казакстан, Росія, Узбекистан, Україна. Країни знаходяться на першій фазі перетворень. Демократичні і економічні реформи ведуться без достатньої послідовності і глибини.
ІV Албанія, Сербія, Боснія, Македонія, Молдова, Таджикістан. Ці країни не просунулися достатньо істотно в першій фазі трансформаційних перетворень, або навіть не вступили в неї.

 

 

У деяких аспектах політичного розвитку близькими до них є Узбекистан та Казахстан. Однак, у цілому, наведений аналіз показує, що посткомуністичні перетворення в різних державах відрізняються як за змістом, так і за темпами: якщо деякі країни остаточно стали на шлях демократичного розвитку, або, принаймні, принципово визначилися в перспективах переходу до демократії, то частині з них це ще належить зробити.

 


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  6. Аграрне виробництво і його особливості
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  10. Акціонерні товариства як механізм трансформації
  11. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  12. Анатомо-фізіолгічні особливості




Переглядів: 1253

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Типи переходу до демократії | Особливості і труднощі переходу до демократії в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.