• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Юридична доктрина

Специфічним джерелом права, яке існує з найдавніших часів, є доктрина. Наприклад, давньоримськими право­знавцями і владою як джерело права визнавалися відпо­віді знавців права (responsa).

Юридична доктрина — це науково оформлені концеп­туальні ідеї, спрямовані на вдосконалення правового регу­лювання. У системі національного права України і деяких інших країн юридична доктрина використовується при розробці нових законів. У системі міжнародного права юридична доктрина використовується як самостійне, хоча й допоміжне джерело.

Специфіка цього джерела полягає в тому, що воно не є результатом нормотворчої діяльності органів держави або певних соціальних спільнот, вираженим у нормативно-правових актах, договорах, судових рішеннях і звичаях.

Юридична доктрина — це розроблені та обґрунтовані вче-ними-юристами положення з проблем права, які мають властивості соціального регулятора суспільних відносин.

Юридична доктрина права включає обґрунтування і розробку принципів, понять, термінів, конструкцій, юри­дичних засобів, трактувань етимології, генезису, суті, по­няття, системи, структури, розробки, дії, вдосконалення позитивного права, наслідків його порушення тощо.

Ознаки юридичної доктрини як джерела права:

1) соціальна значущість. Джерелом права є не будь-яка
концепція, а тільки така, яка є теоретико-прикладною
розробкою актуальної для суспільства юридичної проблеми.
Наприклад, теорія розподілу влади, розроблена Дж.Локком
і Ш. Л .Монтеск'е, була затребувана практикою переустрою
держави в епоху ранньобуржуазних революцій;

2) наукова обґрунтованість. Джерелом права може
бути тільки логічно викладена, аргументована наукова
теорія, яка підтверджена практикою;

3) авторитетність. Необхідно, що доктрина була за­
пропонована висококваліфікованим ученим відповідній
доктрині спеціалізації. Наприклад, у міжнародному праві
існує доктрина Кальво про неприпустимість збройного
втручання з боку якої-небудь держави у внутрішні справи
іншої держави з метою стягування з останньої боргів. Автор
вказаної доктрини був відомим аргентинським юристом і
дипломатом;

4) практичне значення. Юридична доктрина є джере­
лом права тільки тоді, коли її можна використовувати для
розвитку та/або вдосконалення законодавства, впорядку­
вання суспільних відносин, не врегульованих правом. За­
гальновідомою є роль доктрини природного права для фор­
мування інституту прав людини і громадянина. Проте й у
правозастосовчій діяльності непоодинокими є звернення
до доктрини. Наприклад, у судах загального права Англії
допускаються посилання на такі авторитетні видання, як
книга Г.Бректона «Про закони та звичаї Англії». У нашій
країні для вироблення рішення правозастосовувачі нерідко?
звертаються до доктринальних положень, систематизова­
них у науково-практичних коментарях до різних норма­
тивно-правових актів.

За наявності в доктринальних розробках вказаних ознак
їх можна віднести до юридичної доктрини як джерела
права. ■ •

Єдина думка щодо змісту поняття «юридична доктрина» відсутня. Більшість учених вважають, що доктрина є юри­дичною наукою, а також актами тлумачення законодавства. Разом із тим, інші розрізняють поняття «юридична доктри­на» , «акти тлумачення права» й «юридична наука», визна­чаючи доктрину як новелістичну теорію, що відображає наукову думку, яка через свою глибину й авторитетність потребується суспільною практикою і певним чином впли­ває на законодавця.

Доктринальні положення набувають зовнішнього оформ­лення за рахунок інших правових явищ (у першу чергу — судової практики, а також нормативно-правових актів). Сприймаючи доктрину, вони деталізують її положення, додаючи їм характер конкретних правил поведінки.

Роль учених-юристів у формуванні права, його сучас­них норм і принципів велика і безперечна. Але в сучасних умовах співвідношення науки і чинного права докорінно змінилося. Правом стають лише норми, прийняті компе­тентними органами держави. У сучасних умовах жодне джерело, підготовлене вченими-юристами, не має загаль­нообов'язкового характеру і в кращому разі містить реко­мендації, побажання, як саме слід розуміти ту або іншу норму права, що слід зробити з метою подальшого вдо­сконалення законодавства. Ці рекомендації можуть вра­ховуватися і законодавцем, і правозастосовчим органом. Але на рішення законодавця і правозастосовувача впли­вають також політична кон'юнктура, стан законності і багато інших чинників.

Отже, юридична доктрина є неформальним джерелом, джерелом права в ідеальному розумінні. Правосвідомість юристів, їхні погляди, сформульовані в наукових концеп­ціях, впливають на процес формування і застосування права.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення джерела права.

2. Складіть порівняльну таблицю «Джерела права» за
таким зразком:

3. Дайте визначення правового звичаю, юридичного пре­
цеденту, нормативно-правового акта, нормативного дого­
вору, юридичної доктрини, релігійного тексту.

4. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Фор­
ми права».

5. Порівняйте різні форми права. Які їх вади та пере­ваги? Систематизуйте відповідь, використавши цю табли­цю.

6. Проаналізуйте норми Господарського процесуального кодексу України, Кодексу торгового мореплавства, Кодек­су законів про працю і визначте наявність правового звичаю в правовій системі України (конкретні статті, в яких пра­вові звичаї офіційно визнані державою).

7. Наведіть приклади нормативно-правових договорів як джерел права внутрішньодержавного характеру з різних галузей права України.

я« Додаткова література

Бабенко А.Н., Парфенова Т.А. Понятие и признаки нормативного договора // Сибирский юридический вест­ник. — 2004. — № 2 (находится на сайте www.law.edu.

Ru).

Богдановская И.Ю. Прецедентное право /Отв. ред. Н.С. Крылов; АН СССР. — М. : Наука, 1993. — 239 с.

Богдановская И.Ю. Судебный прецедент как категория «общего права» //Право и политика. — 2002. — № 7 (31). — С.18-23.

Бошно СВ. Доктрина как форма и источник права // Журнал российского права. — 2003. — №12. — С. 70-79.

Вопленко Н.Н., Рожнов А.П. Правоприменительная практика: понятие, основные черты и функции: Моногра­фия.— Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. — 205 с.

Вопленко Н.Н. Источники и формы права: Учебное по­собие. — Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. — 102 с.

Горшенева Ю. А. Нормативный договор как источник пра­ва: Автореферат дис....канд.юрид.наук. — М., 2005. — 26 с. (http://www.law. edu.ru/book/book.asp?bookID=1205360)

Думанов Х.М., Першиц А.И. К уточнению понятия «обыч­ное право» // Гос. и право. — 2005. — № 3. — С.77-82.

Малова О.В. Правовой обычай как источник права: Автореферат дисс. ... канд.юрид.наук. — Екатеринбург, 2002. — 24 с. (находится на сайте www.law.edu.ru)

Марченко М.Н. Источники права. — М.: ТК Велби, Про­спект, 2005. — 760 с.

Марченко М.Н. Является ли судебная практика источ­ником российского права // Гос. и право. — 2000. — №12. — С.11-21.

Котелевская И.В. Закон и подзаконный акт // Журнал российского права. — 2000. — № 1. — С. 34.

Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право: Вопросы тео­рии и практики. — М.: Наука. Гл. ред. восточной лит., 1986.— 256 с.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
3. Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
4. Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА
5. Дилер – фізична або юридична особа, яка провадить діяльність за свій рахунок і від свого імені.
6. Доктрина державної молодіжної політики - цілі та завдання
7. Зовнішньополітична доктрина СРСР. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
8. Інтерпретаційні акти: юридична природа, поняття, види.
9. Картка 7. Юридична етика.
10. Лекція №4 «ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ПРОФЕСІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ»
11. Людиноцентристська доктрина фінансового права
12. Мусульмансько-правова доктрина.

Переглядів: 4182