Правоутворення і правотворчість

Правоутворення— це процес, який включає виникнення потреб суспільства у врегулюванні певних відносин і актів поведінки, їх усвідомлення, формулювання і юридичне оформлення у вигляді правових норм. Процес правоутворення йде безперервно, оскільки постійно виникають нові види суспільних відносин, нові суб'єкти вимагають визнання свого права, а старі — розширення або зміни своїх правових можливостей.

Правотворчість необхідно розглядати в межах ширшого поняття — правоутворення і не ототожнювати з ним.

Правотворчість— це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб'єктів з ухвали, зміни та скасування правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.

Правотворчість виступає як офіційна складова правоут-ворення, самостійна і завершальна його стадія. Правоутворення здійснюється до правотворчості, поряд з нею, у вигляді правотворчості, після правотворчості, у процесі реалізації права. Правоутворення здійснюється не тільки державою, а й суспільством: у правосвідомості, правовідносинах, правомірній поведінці, правових теоріях, правовій практиці, індивідуальних і колективних договорах. Вони досліджуються, узагальнюються, систематизувалися державою, а потім формулюються в нормах права, зовні виражених у нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах, правових звичаях.

Ознаки правотворчості:

1)здійснюється уповноваженими суб'єктами: державою,
суспільством (народом), органами місцевого самоврядування,
об'єднаннями громадян, трудовими колективами;

2) виражається у встановленні (офіційному визнанні,
конкретизації) нових, зміні тих, що діють, і скасуванні за
старілих правових норм;

3) одержує завершення в письмовому документі;

4)здійснюється з дотриманням процедури підготовки і
ухвалення акта.

Функції правотворчості:

1) функція первинного регулювання нових суспільних
відносин, яка здійснюється шляхом видання нових за змі
стом норм права. Наприклад, у наш час відбувається юри
дичне оформлення відносин, пов'язаних із використанням
комп'ютерів та інформаційних технологій;

2) функція оновлення нормативно-правового матеріа
лу , яка передбачає зміну або скасування тих норм, які заста
ріли і не відповідають потребам суспільного розвитку. На
приклад, в більшості постсоціалістичних держав скасована
цензура друку, яка перешкоджала розвитку демократії;

3) функція ліквідації прогалин у позитивному праві,
тобто часткового або повного усунення прогалин у право
вому регулюванні суспільних відносин шляхом формулю
вання тих правил поведінки, яких бракує. Наприклад, в
кримінальному законодавстві України давно була перед
бачена відповідальність за викрадання людини, але була
відсутня відповідальність за торгівлю людьми, хоча небез
пека вказаного діяння була очевидна. Цей частковий про
пуск був ліквідований шляхом ухвалення закону про вне
сення відповідних змін до Кримінального кодексу;

4)функція систематизації нормативно-правового
матеріалу, яка полягає в упорядкуванні, об'єднанні та
доповненні нормативно-правових актів, створенні єдиного,
зручного для користування, побудованого на наукових
принципах нормативно-правового кодифікованого акта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Додаткова література	\|	Принципи правотворчості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.