• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Правоутворення - всі форми і засоби виникнення, розвитку і зміни права, у тому числі і правотворчість.

Правотворчість - це правова форма діяльності держави з участю громадянського суспільства (в передбачених законом випадках) по встановленню (санкціонуванню), зміні, скасуванню юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, ухваленні і обнародуванні нормативно-правових актів.

Правотворчість: стадії і види.

Головне призначення правотворчості - встановлення нових правових норм. Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє утвердженню нових і, отже, вони входять в його склад як допоміжні прояви правотворчості.

Ознаки правотворчості:

1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством (народом) і його суб'єктами;

2) полягає в створенні нових норм права або в зміні і скасуванні діючих норм;

3) одержує завершення в письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом;

4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто з процедурою, яка встановлюється правовими нормами;

5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість.

Правотворчість не можна зводити до законотворчості.

Законотворчість є винятковою монополією представницьких найвищих органів держави (в Україні - Верховної Ради) або народу (громадянського суспільства) в передбачених законом випадках. Законотворчість - важлива складова частина правотворчості, що закінчується ухваленням законів. Результат правотворчості - всі нормативно-правові акти: закони, укази, розпорядження, рішення і ін. Вони з'являються на світ внаслідок складної діяльності вищих державних органів, органів місцевого самоврядування, комерційних і некомерційних організацій, трудових колективів.

Правотворчість - один з важливих напрямів функціонування громадянського суспільства і держави, одна з правових форм їх діяльності. Її слід відрізняти від правоутворення.

Правотворчість - поняття більш вузьке, ніж правоутворення, воно - частина правоутворення, його самостійна і вирішальна стадія (вищий рівень). Ініціативу, пропозицію про необхідність ухвалення того або іншого закону не можна вважати правотворчістю, хоча з ініціативи може початися правотворчість. Обговорення проекту конституції населенням - це не правотворчість, але може привести до неї.

Правотворчість починається тоді, коли ухвалено державне рішення про підготовку проекту нормативно-правового акту, наприклад, закону. Головною відмінністю правотворчості від правоутворення є те, що творчість права здійснюється державними органами або з їх санкції, дозволу.

Правотворчість - перш за все форма владно-вольової діяльності держави, формального нормативного закріплення міри свободи і справедливості, яка включає дослідження, узагальнення і систематизацію типових конкретних правовідносин, що виникають в громадянському суспільстві, і направлена на створення нормативно-правового акту.

Правоутворення - форма виникнення і буття права в широкому правовому полі: до правотворчості, поряд з нею, у вигляді правотворчості, після правотворчості, в процесі реалізації права. Правоутворення відбувається і зовні правотворчості держави, в рамках громадянського суспільства - в правосвідомості, конкретних правовідносинах, правомірній поведінці, в правових теоріях, судових прецедентах і т.д. Правоутворення живить правотворчість новими правовими ідеями, правилами поведінки, конкретними рішеннями, угодами, які досліджуються, узагальнюються, систематизували державою, а потім формулюються в нормах права, зовні виражених в нормативно-правових актах.

Можна виділити наступні рівні правоутворення:

1) гносеологічний - відображає процес виникнення і розвитку права у формі правосвідомості;

2) матеріальний - виражає формування права у вигляді конкретних правовідносин, правомірної поведінки;

3) інституційний - відображає існування права як системи правових норм.

Останній рівень правоутворення є рівнем правотворчості.

Стадії правотворчого процесу.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
7. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
8. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
9. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
10. V Засоби навчання
11. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
12. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.

Переглядів: 1311