Руху в післявоєнні роки

Для відновлення і розвитку фізичного

У повоєнні роки

Нормалізація роботи з фізичного виховання та розвитку спорту після Другої світової війни зіткнулася з великими труднощами. На окупованій території було зруйновано понад 4 тис. спортивних залів в початкових і середніх школах і 334 - в інститутах. На Україні і в Білорусії майже не залишилося жодного закладу, який займався раніше фізичним вихованням. Загинули або стали непрацездатними 18% фахівців з фізичного виховання і 15% дипломованих тренерів. В той же час перед фізкультурним та спортивним рухом в СРСР були поставлені великі завдання. Природним результатом антифашистської коаліції стало те, що керівники співпрацювали з СРСР країн були змушені відмовитися від проводилася ними раніше політики блокади СРСР в галузі культури і спорту. З боку СРСР було також проявлено прагнення до розширення міжнародних спортивних зв'язків.

Цей процес яскраво відбився у Всесоюзному параді фізкультурників, що відбувся в серпні 1945 року на Червоній площі в Москві і присвяченому Перемозі радянського народу над фашизмом. У параді взяли участь спортсмени всіх союзних республік. Радянська держава, незважаючи на труднощі, пов'язані з відбудовою народного господарства, приділяло постійну увагу діяльності фізкультурних організацій. І до 1947 р. в спортивному русі країни були ліквідовані наслідки воєнних руйнувань. Число спортсменів, регулярно займаються спортом, збільшилася до 5,4 млн. чоловік, тобто перевищило майже 100000 показники 1940 року.

З метою підвищення спортивної майстерності були засновані посади державного тренера з видів спорту та відкрито 80 спортивних шкіл для молоді.

У 1951 р. вводяться нові програми з фізичної культури, згідно з якими на 1-му і 2-му курсах вузів були введені обов'язкові заняття фізичною культурою.

^ I і II Спартакіади народів СРСР і їх значення

I Спартакіада проводилася в чотири етапи:

1-й - спартакіади проводяться в колективах фізичної культури (на місцевому рівні);

2-й - змагання в районах, місті, області;

3-й - змагання в республіках, Москві та Ленінграді;

4-й - фінальні змагання, які відбулися 6 - 16 серпня 1956 р. у Москві.

Всього на чотирьох етапах I Спартакіади взяло участь 23 млн. фізкультурників і спортсменів. До фіналу Спартакіади був відкритий Центральний стадіон у Лужниках.

Програма фіналу складалася з 22 видів спорту. Протягом 12 днів 9244 спортсмена боролися за призи. Підсумки Спартакіади: 1-е місце зайняв колектив Москви, 2-е - РРФСР, 3-е - Ленінград, 4-е - Україна, 5-е - Грузія, 6-е - Естонія.

На Спартакіаді було встановлено 33 нових всесоюзних рекорди, 9 з яких перевищували світові. Кращими спортсменами, що добилися видатних результатів були А. Воробйов (штанга), В. Куц (легка атлетика), В. Іванов (веслування).

Значення I Спартакіади народів СРСР у тому, що вона з'явилася перевіркою стану фізкультурної та спортивної роботи, сприяла залученню широких мас населення в регулярні заняття фізичною культурою і спортом; стимулювала розвиток видів спорту і зростання спортивних досягнень; виявляла здатних спортсменів, якими поповнювалися збірні команди.

У 1959 р. відбулася II Спартакіада народів СРСР, особливістю якої стало те, що крім збірних команд республік, Москви і Ленінграда, по п'яти видах спорту виступали команди колективів фізичної культури фабрик, заводів, установ. Кращі результати з плавання та легкої атлетики показали спортсмени ленінградського оптико-механічного заводу, по гімнастиці - московського клубу "Філі", з велоспорту - Ризького вагоноремонтного заводу та інші колективи. Переможцями Спартакіади стали П. Болотников (легка атлетика), Ю. Власов (важка атлетика), Б. Шахлін і П. Астахова (гімнастика) та ін

Надалі Спартакіади народів СРСР стали доброю традицією в радянському фізкультурному русі.

^ Міжнародні спортивні зв'язки

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На службі оборони Батьківщини	\|	ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В СРСР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.