• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Післявоєнні роки

Відбудова в усіх сферах життя країни. У перші роки після війни в Україні панує так звана “жданівщина” (за ім’ям А.Жданова – секретаря ЦК ВКП (б) в Україні). У цей час тривають репресії. Відомих культурних діячів звинувачують у буржуазно-націоналістичних поглядах (М.Рильського - за “Київські октави” і доповідь “Київ в історії України”, В.Сосюру – за вірш “Любіть Україну”), в науці – напади на генетику тощо.

Водночас відновлюється те, що руйнувалося у воєнні роки. Архітектурні будівлі є типовими, що знижує їхню виразність.

“Відлига” розпочинається після смерті Сталіна (1953 р.). Поняття “відлига” пов’язують з іменем М.Хрущова та його промовою про культ особистості. У цей період розвиваються різні сфери культурного життя.

Освіта. З 1953 р. впроваджено обов’язкову семирічну освіту; а з 1959 – восьмирічну (закон Верховної Ради УРСР про реформу шкільної освіти), за цим же законом батьки самі обирали дітям мову навчання.

З кінця 50-х років з’являються школи-інтернати для сиріт, інвалідів тощо.

На цей час припадає діяльність визначного педагога В.О.Сухомлинського.

Вищу школу також реорганізовано: зокрема, скоротили кількість вузів, утворено заочні та вечірні відділення.

Наука. Створюються нові НДІ (науково-дослідні інститути), утворено сільськогосподарську академію (1956 р.). Ще наприкінці війни було створено Інститут Мистецтвознавства, фольклору та етнографії.

Розвиваються нові науки: кібернетика (1957 р.- обчислювальний центр АН УРСР – Інститут кібернетики); чимало зроблено для розвитку ракетобудівництва.

Видано “Українську радянську енциклопедію” у 17 томах, “Радянську енциклопедію історії України” у 4 томах, “Історію міст і сіл Української РСР” у 26 томах.

Література.“Офіційна” література: творчість О.Гончара, М.Стельмаха, О.Довженка, А.Малишка, П.Загребельного тощо.

“Неофіційна” – “шестидесятники” (опозиція): Л. Костенко, В. Стус, М. Руденко, І. Світличний, Д. Павличко, Б. Олійник, І. Дзюба (критик), І. Драч, В. Чорновіл (публіцист). Їх твори не друкувалися, тому їх поширювали шляхом самвидаву.

Образотворче мистецтво.Основні теми: війна і подвиги солдат, партизанів тощо; трудові подвиги.

Художники: Т. Яблонська (“Хліб”), В. Костецький (“Повернення”), С.Бесєдін (“Визволення Києва”). З’являється так званий фольклорний стиль (Т. Яблонська).

Музика, як і література, розвивається двома шляхами:

§ “офіційна” з принципами “естетики тотожності”, штампу;

§ “шестидесятники” – В.Годзяцький, А.Грабовський, В.Загорцев.

Створюються нові опери, симфонії, пісні. З’являються нові імена (співаки): Є. Мірошниченко, Д.Гнатюк, А.Солов’яненко, Діана Петриненко. Популярні пісні на слова українських поетів: “Пісня про рушник” А.Малишка, “Два кольори” Д. Павличка, “Чорнобривці” М.Сингаївського.

Театртакож розвивається, хоча кількість театрів скорочується. Актори: О.Кусенко, А.Гашинський, Б.Ступка, А.Роговцева тощо.

Найвідоміші театри: ім. І.Франка у Києві, ім. Лесі Українки у Києві, Київський театр опери і балету ім. Т.Шевченка у Харкові, ім. М.Заньковецької у Львові.

Драматурги: О.Коломієць, М.Зарудний, В.Минко.

Режисери: В.Василько, Г.Юра, М.Крушельницький, В.Скляренко та ін.

Кіномистецтво.Найвідоміша кіностудія – Київська, яка випускала близько 20 фільмів на рік, тоді як на поч. 50-х – по 1-2 фільми. Фільми “Подвиг розвідника” Б. Барнета, “Тарас Шевченко” І. Савченка, “Тіні забутих предків” С. Параджанова.

З’являється телебачення: перша передача Республіканського телебачення – 5 листопада 1951 р.

60-80 роки ХХ століттяпов’язують із поняттям “застою” і навіть “неосталінизму”. У 1964 р. до влади в СРСР прийшов Л.Брежнєв. У цей час відбувається русифікація (теорія “зближення націй”). Знову поширюються репресії та утиски культурних діячів з боку влади (особливо за часів В.Щербицького – з 1972 до 1989 рр.).

Освіта. Українська мова фактично не вивчалася.

З 1966 р. введено загальну 10-річну освіту, збільшено кількість вузів (у 60-ті роки відкрито університети в Донецьку, Запоріжжі, Сімферополі).

З 1984 р. – реформа шкільної освіти: навчання з 6 років; пізніше 8-річна школа стає 9-річною, 10-річна – 11-річною.

У галузі наукипоширюється ідеологізація, застій. Наука відстає від світової, хоча офіційно про це не згадується.

В літературіпоширюється ідеологізація: із спілки письменників виключають І. Дзюбу, висилають за кордон В.Некрасова тощо.

Григорій Тютюнник, В.Близнець покінчили життя самогубством. О.Гончара гостро критикували за роман “Собор”, у концтаборах опинились В.Стус, І.Світличний, О.Бердник.

У музиціпередусім розвивається естрада,з’являються нові імена: С.Ротару, В.Зінкевич, Н.Яремчук, В.Івасюк, ансамбль “Смерічка”.

“Перебудова” починається після приходу до влади М.Горбачова. Відбуваються позитивні зміни у суспільстві.

1989 р. – ухвалено Закон УРСР “Про мови в Українській РСР”, за яким українську мову проголошено державною.

З’являються нові імена в літературі, починають публікувати твори, що раніше заборонялись (М.Хвильовий, В.Винниченко тощо), інакше оцінюються історичні події (Переяславська Рада, діяльність Мазепи, Петлюри та ін. ), розвивається публіцистика.

Змінюється ставлення до релігії.

24 серпня 1991 р. було проголошено незалежність України. Цей факт впливає на подальший розвиток національної культури.

Скажімо, 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України ухвалила “Основи законодавства про культуру”, у тому ж році створена Державна національна програма “Українська освіта в ХХІ ст.”, “Закон про освіту” (Верховна Рада). З’являються альтернативні навчальні заклади, школи та інші навчальні заклади поступово переводяться на українську мову.

2000 р. – реформа шкільної освіти (12-бальна система оцінювання, 12-річне навчання тощо).

У науці: в системі АН України створено нові інститути (Інститут української мови, Інститут народознавства, Інститут української археографії).

Вільний розвиток отримала релігія. Зараз в Україні поширені найрізноманітніші релігійні конфесії, провідною залишається православна церква Київського та Московського патріархату (на обкладинці посібника вміщено фото Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря Московського патріархату у с.Микольське Донецької області).

Розвивається кіномистецтво: “Сад Гетсиманський”, “Пастка” (за Франком), “Роксолана”, “Чорна рада”, “Вогнем і мечем” (взяли участь українські актори); телебачення і радіо, театр (Р.Віктюк, Б.Шарварко, С.Донченко).

Література: У цей час у галузі літератури працюють як письменники старшого покоління (Л.Костенко, Ю.Мушкетик, І.Драч, Д.Павличко, П.Загребельний, Б.Олійник), так і письменники молодого покоління.

Поширена популярна музика.

Примітка. Тенденції розвитку сучасного культурного процесу пропонуються до самостійного детальнішого опрацювання

ТЕМА 10

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ЯК СКЛАДНИК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

“Усна народна творчість” і “фольклор” – близькі, але не тотожні поняття. Саме поняття “фольклор” введено у науковий обіг у другій половині ХІХ ст.

Фольклор – це синкретичний вид мистецтва (слово, музика, дійство).

На початковому етапі фольклор (в значенні “наука”) розглядався як старовина, з часом зміст поняття уточнюється: фольклор – все, створене народом і про народ; з ХІХ ст. фольклор тлумачиться як ділянка народного мистецтва, в якій художнє відображення дійсності здійснюється у словесних, музичних і драматичних формах.

Ознаки фольклору:

§ колективна творчість (твір “відривається” від конкретного автора);

§ варіантність (може мати стільки варіантів, скільки разів виконується);

§ анонімність;

§ традиційність.

Класифікаціяфольклору.

Існує три роди фольклору (як і в літературі):

§ лірика (як правило, почуття; без сюжету);

§ епос (розповідь про події, факти тощо);

§ драма.

Існує ще поняття жанру (пісня, казка, переказ тощо).

Лірика: обрядова творчість, голосіння, родинно-побутова лірика (кохання, родинне життя), громадська лірика, суспільна лірика (козацька, чумацька, солдатська).

Читайте також:

1. Руху в післявоєнні роки
2. Які основні напрямки дії сталінізму в післявоєнні роки?

Переглядів: 1064