Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Власне обрядові пісні

Календарно-обрядовий родинно-обрядовий

Обрядовий фольклор

Календарно-обрядовий фольклор складається з творів (пісень), що виконують протягом року з приводу релігійних свят, трудових процесів тощо.

Трудові пісні виконуються під час роботи з метою організації трудового ритму чи для полегшення процесу праці. Можуть виконуватись до роботи, під час або після роботи. Під час роботи – не стільки пісні, скільки умовні сигнали команди.

Найпоширеніші трудові пісні: жнивні, косовицькі, гребовецькі.

1. Колядки і щедрівки – новорічні пісні; причому колядки відомі ще з язичництва, уславлюють господарів, а коляди мають християнську тематику; щедрівки – побажання до Щедрого вечора. Цей цикл пісень має конкретного адресата, супроводжується діями (наприклад, коза, Маланка); вони складаються із заспіву і приспіву (приспів – побажання, звертання).

2. Веснянки – ще дохристиянські пісні. Конкретної дати зустрічі весни не було (спочатку – день весняного рівнодення, згодом – Благовіщення). У цих піснях відбито двовір’я, причому переважає язичництво. Тематика: заклики весни, аграрна, любовна.

Різновиди: 1) драматичні дії, ігри; 2) водіння танків; 3) закличні пісні. Весна виступає як одухотворений, “олюднений” образ. Згадуються Лада, Лель (Леля, Льоля). Танці: круговий (сонце), кривий; гра у коструба – уособлення природи, що на зиму завмирає, а весною оживає.

3. Русальні і царинні пісні. Русальні – культ русалок, берегинь (ранні берегині – русалки). Відзначали при переході весни в літо, згодом злилося зі святом Трійці. Обряд “клечання” (прикрашання зеленню) іде саме від русалок, звідси поняття “клечальна неділя”, четвер – русалчин Великдень.

Зі святом пов’язаний обряд куста – водіння дівчини по селу.

Царинні пісні пов’язані із звичаєм обходити громадою поля. При цьому звертались до природи, просили милостей.

4. Петрівчані пісні – після Зелених свят (друга назва – Петрівки). Співають їх дівчата і жінки; тема кохання, цим вони ніби продовжують веснянки. Це період найдовших днів і найкоротших ночей, закінчується перед часом свята Івана Купала.

5. Купальні пісні присвячені святу Купала (язичництво), згодом – Іоанна Хрестителя Різдво. Мотиви купальських пісень: купання, ворожіння; пізніше – кохання, сватання, сатирична тематика. Літнє сонцестояння.

6. Жнивні пісні: початок і кінець жнив, а під час самого процесу пісень немає. Тематика пісень величальна (господар і господиня). Перший сніп стояв на покуті до Різдва; наявні обряди завивання бороди, обжинковий вінок. Тематика: тяжка праця, похвала “золотій ниві”, уславлення женців.

Родинно-обрядовий фольклор присвячений основним моментам життя людини: народження, весілля, похорон. Найбільше пісень пов’язано з весіллям.

Народження дитини мало такі складові: регулювання поведінки майбутньої матері, перші дні життя (вибір імені, вибір кумів, відвідини породілі); хрещення, очищення породілі і повитухи, перше постриження дитини (рік).

Таких пісень збереглося мало. Наявні також заклинально-обрядові пісні.

Весілля має багато місцевих відмінностей. Найбільше діючих осіб (свати, бояри, дружки тощо), фактично кожен гість виконував певну роль. Етапи весілля:

§ передвесілля (сватання, заручини);

§ власне весілля (запросини, випікання короваю, дівич-вечір, вінчання, перехід молодої до хати чоловіка);

§ післявесілля.

Похорон в першу чергу представлений голосіннями (хоча голосити могли з будь-якого приводу). Найдавніші голосіння мали дві частини:

§ лірична – незмінна, висловлено тугу за померлим;

§ епічна – імпровізаційна, перераховані добрі справи небіжчика (згодом від епічних частин утворено думи).

Серед ліричних творів виділяють ще замовляння (заговори, закляття) – поетичні твори, яким приписувалась чудодійна сила впливу на природу, людину, її соціальне оточення тощо.

Замовляння супроводжується елементами дії; більшість із них має діалогічну форму, це можуть бути замовляння-звертання, замовляння-описи, замовляння-молитви. Первісні замовляння мали господарський характер, пізніше додались лікувальні.

Народний епоспередбачає розгорнутий сюжет розповіді про події чи факти, при цьому оповідач не втручається у події. Сюди належать анекдоти, казки, легенди, перекази; думи, історичні пісні, балади, пісні-хроніки.

Думи поділяються на

§ історичні (боротьба з турками, татарами, поляками);

§ моралізаторські (змальовують родинне життя);

§ гумористично-пародійні.

Мають таку структуру:

§ заплачка (це своєрідний вступ, привертання уваги);

§ виклад подій;

§ славословіє.

Виконувалися кобзарями, бандуристами, лірниками.

Історичні пісні – пісні про конкретних історичних героїв чи історичні події. Вони супроводжували всі основні події у житті народу, причому події, змальовані в них, часто неадекватні історичним.

Співанки-хроніки передають події у хронологічному порядку. Будь-яка подія могла стати хронікою. Ці пісні позбавлені метафоричності, яскравої образності.

Балади – віршовані ліро-епічні твори про виняткову родинно-побутову, соціально-побутову чи легендарну подію (відомі з ХV - ХVІ ст.).

Казки – епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру. Відповідно казки поділяють на казки про тварин, чарівні (героїко-фантастичні) та соціально-побутові.

Легенди – казковий чи фантастичний переказ про якусь визначну подію чи особистість. Виділяють апокрифічні, міфологічні та історичні легенди.

Анекдоти – короткі жартівливі оповідання про незвичайну смішну подію, пригоду чи ситуацію, рису людського характеру чи вчинок.

Окремо виділяють фольклорні твори, що не належать ні до епосу, ні до лірики.

Заклички – вид дитячого фольклору, пісенне звертання до природи із проханням допомоги, сприяння.

Прислів’я та приказки – стислі і влучні афористичні вислови, в яких у художній формі виражено судження народу про життєві явища.

Загадки – переважно метафоричні вислови розповідного або питального характеру, розраховані на кмітливість того, хто має відгадати загадане.

Народна драма. Драматичне дійство супроводжувало будь-які звичаї та обряди. Один із різновидів власне народної драми – це вертеп.

ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Тема 1

Витоки української культури

1. Археологічні знахідки залишків культур палеоліту на Чернігівщині та Київщині.

2. Трипільська культура.

3. Культура скіфів, готів.

4. Розселення слов`янських племен. Виникнення Київської Русі.

Література

1. Антонович Д. Українська культура. – К., 1993

2. Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури: Підруч.-К., 2000

3. Історія української культури / За заг. ред. І.Крип’якевича – К., 1994

4. Історія українського мистецтва: у 6 т. – К., 1966-1970

5. Культура українського народу: Навч. посібник – К., 1994

6. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури - К., 1992

7. Огієнко І. Українська культура – К., 1918, К., 1991

8. Семчишин Я. Тисяча років української культури – Нью-Йорк, 1985

9. Українська культура: історія і сучасність.: Навч. посібник \ За ред. Черепанової С.О. – Львів, 1994

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Післявоєнні роки	\|	Українська культура ХХ століття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.