ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В СРСР

В післявоєнний період

У травні 1951 р. Радянський Національний олімпійський комітет (НОК) був прийнятий в Міжнародний олімпійський комітет (МОК).

Вперше радянські спортсмени взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі (1952). Участь спортсменів СРСР додало Олімпійським іграм новий характер. Вони виступали по всій Олімпійській програмі окрім хокею на траві. Особливих успіхів спортсмени СРСР домоглися в гімнастиці, класичної та вільної боротьби, важкої атлетики, стрільби, завоювавши перші місця. Хороші результати показали баскетболісти, легкоатлети, веслувальники, які зайняли загальні другі місця. Радянські спортсмени встановили 2 світових і 6 олімпійських рекордів. Привезли 22 золотих, 30 срібних і 19 бронзових медалей. Першу золоту медаль завоювала метальниця диска Ніна Ромашкова. Всього 29 радянських спортсменів стали олімпійськими чемпіонами.

У неофіційному заліку радянські спортсмени, так само як і спортсмени США, набрали 494 очки, розділивши перше і друге місце.

У 1956 р. спортсмени СРСР вперше брали участь в зимових Олімпійських іграх у Кортіна д'Ампеццо (Італія). Найбільшого успіху домоглися наші ковзанярі, завоювавши 4 золоті медалі, і хокеїсти, які виграли почесні звання чемпіонів Олімпійських ігор, світу та Європи. Непогано виступили наші спортсмени у лижних гонках (2 золоті медалі). Всього спортсмени СРСР отримали 7 золотих, 3 срібних та 6 бронзових медалей.

Найбільшою спортивною подією 1956 р. було участь радянських спортсменів в XVI Олімпійських іграх, що проходили в Мельбурні (Австралія). Пізні терміни проведення Ігор (кінець листопада - початок грудня), кліматичні та географічні умови вимагали ретельної підготовки олімпійської команди. Але, незважаючи на це, наша збірна здобула перемогу, завоювавши 37 золотих, 29 срібних, 32 бронзових медалі, набравши 622,5 очка в неофіційному заліку, команда США - 497,5. Всього 58 спортсменів стали олімпійськими чемпіонами. Героєм Олімпійських ігор став Володимир Куц, який здобув перемоги у бігу на 5 і 10 тис. метрів.

^ 8.4. Подальший розвиток

Наступний період в історії фізичної культури починається з 1957 року. У країні в цей час намічаються корінна перебудова структури суспільства, здійснення культурної революції, зміни в способі життя населення. Внаслідок цих змін перед фізкультурним рухом також були поставлені нові завдання. Цей період рясніє численними постановами партії та уряду, які були покликані здійснювати керівну роль у всіх сферах життя радянських людей, в тому числі і в розвитку фізичної культури і спорту.

В дійсності, після чергового постанови спостерігався деякий підйом і пожвавлення у фізкультурному русі. Але у зв'язку з наростаючими застійними явищами в житті нашого суспільства це не могло не позначитися і на розвитку фізичної культури і спорту.

У січні 1959 р. ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР проаналізували 40-річний шлях розвитку фізичної культури. Розглянувши досягнуті результати та спортивні успіхи на міжнародній арені, вони прийшли до висновку, що в наступні десятиліття заняття фізичною культурою і спортом необхідно перетворити в масовий рух. Був зроблений висновок, що керівне фізкультурне ланка в рамках масової організації зможе легше впоратися із збільшеними завданнями, перебуваючи під громадським (державним) управлінням. На цій основі в березні 1959 р. було створено Союз спортивних товариств і організацій СРСР, тобто керівництво фізкультурним рухом здійснювалося виборної громадською організацією. Головне завдання Союзу полягало в подальшому розвитку масового фізкультурного та спортивного руху в країні, а також у створенні умов для будівництва нових спортивних споруд, більш дієвому участю в охороні здоров'я трудящих.

На установчій сесії Союзу спортивних товариств і організацій СРСР був обраний Центральний рада Союзу і прийнятий семирічний план розвитку радянської фізичної культури, яким передбачалося збільшення числа спортсменів до 50 мільйонів.

У зв'язку з прийнятим курсом з 1959 - 1965 рр.. в країні здійснювалися наступні заходи:

1. Розроблені перспективні плани створення комплексних спортивних споруд. У число першочергових планів капітального будівництва було включено спорудження спортивних комплексів в селах і в відсталих радгоспах і колгоспах.

2. Із залученням Академії педагогічних наук РРФСР перероблені навчальні плани шкільної та позашкільної фізичного виховання. Вжито заходів до посилення контролю за фізичним вихованням у дошкільних установах. Акцент у фізичному вихованні дошкільнят робився на спортивні ігри. Було введено фізичне виховання в будинках піонерів, піонерських таборах, дитячо-юнацьких спортивних школах.

3. В інтересах посилення фізичного виховання та активізації занять серед дорослих почалося повсюдне поширення виробничої гімнастики, особливе значення надавалося багатостороннім занять спортом, що носить характер дозвілля. Поряд з пішими походами з'явилися нові види туризму на велосипедах, човнах і лижах.

Широкого поширення набули заняття в групах ЗФП (групах здоров'я) для осіб середнього і літнього віку.

На підприємствах почали створюватися цехи здоров'я. Вони представляли собою об'єднання таких служб, як лікувально-профілактична і фізкультурно-спортивна. У цехи здоров'я входили стадіони та Будинку культури, поліклініки та санаторії, їдальні, спортивні споруди та ін

На промислових підприємствах однієї з форм залучення людей до масової фізичної культури стали огляди-конкурси цехів на звання "Самий лижний цех", "Цех друзів ГТО" та ін

4. Вжито заходів з метою більш кваліфікованої підготовки викладачів і громадського активу. Збільшилося число курсів по підготовці кадрів.

У Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого розвитку фізкультури і спорту", прийнятому в серпні 1966 р., було поставлено завдання-надати фізичній культурі всенародний характер. Досягнення цього рівня було більш високою ступінню розвитку в порівнянні з масовістю. У цій постанові було визначено цілі, спрямовані на поліпшення керівництва фізичною культурою і спортом, на створення науково обгрунтованої системи фізичного виховання, яка повинна охоплювати всі групи населення, починаючи з дитячого віку, збільшення асигнувань на спортивно-масову роботу, придбання спортивного обладнання та інвентарю, створення спеціалізованих ДЮСШ та шкіл вищої спортивної майстерності. У ньому також були визначені заходи щодо підвищення кваліфікації вчителів, викладачів, тренерів, зміцненню матеріально-технічної бази, посиленню уваги наукових установ на вивчення соціологічних, педагогічних, психологічних і медико-біологічних проблем, підвищенню масового фізкультурного руху і спортивної майстерності.

Однак Союз спортивних товариств і організацій СРСР як громадська організація не мав достатніх прав для того, щоб успішно вирішувати поставлені завдання в галузі фізичної культури і спорту. У зв'язку з цим рішенням уряду від 17 жовтня 1968 р. був створений союзно-республіканський Комітет по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів СРСР.

Всенародним оглядом досягнень радянського фізкультурного руху, як і раніше служили літні і зимові Спартакіади народи СРСР. Вони активізували фізкультурну роботу в усіх ланках фізкультурного руху, відігравали важливу роль у підготовці наших спортсменів до Олімпійських ігор.

У масових стартах Спартакіад, які тривали 2 - 3 роки, брали участь мільйони людей різних віків і професій. Так, в 1967 р. в IV Спартакіаді народів СРСР брало участь 85 млн. чоловік, в 1979 р. в VII Спартакіаді - 100 млн. чоловік.

Фінальна частина Спартакіад народів СРСР збирала кращих представників радянського спорту, а в VII Спартакіаді (1979) брали участь понад 2 тис. зарубіжних спортсменів з 84 країн. У програму Спартакіади включалися змагання більш ніж по 20 видам спорту (літні) і всі олімпійські види, крім бобслею (зимові спартакіади).

У 1977 р. була прийнята нова Конституція СРСР. У Конституцію увійшла нова глава "Соціальний розвиток і культура", де всебічному духовному і фізичному розвитку молодого покоління та трудящих приділялася особлива увага.

З 1 березня 1972 р. був введений новий комплекс ГТО, так як комплекс 1959 не відповідав новим завданням і не міг служити основою подальшого вдосконалення системи фізичного виховання.

Цей комплекс повинен бути створювати широкі можливості для вирішення завдання перетворення масового фізкультурного руху у всенародне. Комплекс складався з шести ступенів. охоплюючи віку діапазон від 7 до 60 років:

I ступінь - "До стартів готовий" (для дітей від 7 до 9 років).

II ступінь - "Сміливі і спритні" (для хлопчиків і дівчаток 10 - 13 років).

III ступінь - "Спортивна зміна" (для підлітків 14 - 15 років).

IV ступінь - "Сила і мужність" (для юнаків і дівчат 16 - 18 років).

V ступінь - "Фізична досконалість" (для чоловіків 19 - 39 років і жінок 19 - 34 років).

VI ступінь - "Бадьорість та здоров'я" (для чоловіків 40 - 60 років і жінок 35 - 55 років).

Кожна ступінь комплексу ГТО складалася з розділів вимог і вправ і норм.

У країні розгорнувся рух по здачі норм ГТО, створювалися спеціальні комісії, які брали норми ГТО, оформляли протоколи і привласнювали у відповідності з отриманим результатом золотий, срібний і бронзовий значки. Широкого поширення набули "Відкриті старти", "Дні спорту", "Стати чемпіоном ГТО", "Через комплекс ГТО - до вищої продуктивності праці", "Від значка ГТО до олімпійської медалі" і багато ін

В кінці 1978 р. стали проводитися змагання із зимового багатоборства ГТО, в програму яких входили лижний спорт, стрільба, підтягування на перекладині, віджимання.

На реалізацію ідей про те, що фізкультура повинна входити в повсякденне життя населення було направлено Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про подальшому підйомі масовості фізичної культури і спорту" (вересень 1981). Воно являло собою розгорнуту програму фізкультурного руху в нових умовах і охоплювало найважливіші його проблеми. Комітетові по фізичній культурі пропонувалося, розширити мережу спортивних клубів за місцем проживання, переглянути навчальні програми в навчальних закладах, поліпшити роботи ДЮСШ, спортивно-оздоровчих таборів, розвивати олімпійські види спорту, поліпшити науково-дослідну роботу.

Проте вирішення цих та інших завдань стримувалося застійними явищами в економічній та соціально-культурній сферах нашого суспільства в 70-х і першій половині 80-х рр.. Позначався залишковий принцип фінансування. Практична діяльність фізкультурних організацій в ті роки часто оцінювалася не з розвитку масової фізкультурно-оздоровчої роботи, а по числу завойованих кубків, грамот і медалей, з підготовки лише окремих спортсменів, "залізних" зачетніков.

У фізкультурному русі намітилося поглиблення перекосу між масовістю і майстерністю в явний збиток першому. Розвитку фізичної культури і спорту заважали багато відомчі бар'єри у використанні спортивних споруд, адміністративно-бюрократичні методи управління фізкультурним рухом.

Постанова 1981 підштовхнуло до розвитку нові форми масової спортивної роботи, додало новий імпульс багатьом вже випробуваним засобам: стали утворюватися фізкультурно-оздоровчі комплекси (ФОК); проводитимуться масові змагання "Тижня плавця", "Тижня лижника" і т.д.; широко впроваджувалися в практику масові змагання "Всією бригадою на стадіон", "Тато, мама і я - спортивна сім'я"; постійно удосконалювалися форми спортивно-масової роботи з дітьми: особливу популярність серед дітей придбали змагання на призи клубу "Шкіряний м'яч", "Золота шайба "," Олімпійська сніжинка "," Лед надії нашої "і т.п.

Для розвитку фізкультури і спорту в країні намічалося посилення організаційної сторони фізичного виховання, краще використання наявних спортивних споруд, розвивати громадську ініціативу, самодіяльність населення в розвитку фізкультурної роботи за місцем проживання, будівництво найпростіших спортивних майданчиків і залів.

Все це знайшло відображення в "Основних напрямах економічного і соціального розвитку СРСР на 1986 - 1990 рр.. і на період до 2000 р. ".

Перебудова фізкультурного руху повинна була підняти на високі рубежі всі галузі спортивної науки, систему підготовки кадрів, спортсменів вищої кваліфікації, добору спортивних резервів, діяльність спортивних установ, організацію спортивних змагань.

Насправді на тлі сталися політичних подій, розпаду СРСР, утворення СНД і т.д. у фізичній культурі і спорті відбувся значний спад. Втратили актуальність такі форми занять, як виробнича гімнастика, групи здоров'я та ін В умовах ринкової економіки більшість спортивних споруд перейшло на госпрозрахунок. Це спричинило за собою зростання орендної плати за заняття, незаможна частина населення втратила можливість займатися фізичною культурою і спортом. У такому ж тяжкому стані перебувають спортивні школи, діти не мають можливості виїжджати на змагання в інші міста. Провідні спортсмени змушені підписувати більш вигідні контракти за межами Росії.

^ Аналіз виступів радянських спортсменів на літніх

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Руху в післявоєнні роки	\|	Змаганнях 1960 - 1990 рр..

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.