ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник «Вивчаємо граматику англійської мови: Технологія формування граматичних навичок. Частина 2: Неособові форми дієслова. Умовний спосіб» складається з двох циклів, кожний з яких розбито на декілька етапів.

Перший цикл має 6 етапів. Метою першого етапу є формування у студентів поняття про неособові форми дієслова. Оволодіння умінням уживати кожну з цих форм - інфінітив, герундій, дієприкметники теперішнього та минулого часу - у продуктивних видах мовлення становить мету наступних чотирьох етапів. Шостий етап присвячено опануванню навичок сприйняття зазначених граматичних явищ у друкованому тексті.

Другий цикл містить 3 етапи. Завдання першого етапу полягає у формуванні поняття про умовний спосіб. Упродовж другого етапу студенти мають навчитися вживати умовний спосіб у власному мовленні, а впродовж третього етапу – розуміти це граматичне явище під час читання та слухання.

Визначальною рисою посібника, яка відрізняє його від існуючих підручників і посібників з англійської граматики, є те, що представлені у ньому процеси формування відповідних граматичних навичок побудовані на засадах діяльнісної методики навчання іноземної мови, методологічний фундамент якої становить психологічна теорія поетапного формування розумових дій і понять, сформульована і досліджена П.Я.Гальперіним, Н.Ф.Тализіною, Є.І.Машбіцем та ін.

В указаній методиці навчання іноземної мови формування граматичних навичок розглядається як процес інтеріоризації (засвоєння) розумових дій з внутрішнього і зовнішнього оформлення замислу повідомлення у видах мовлення[1], який має наступні етапи: 1) складання схеми орієнтувальної основи розумової дії (ООД); 2) виконання дії у так званій матеріалізованій формі (за допомогою схем, таблиць, інструкцій тощо); 3) здійснення дії з поясненням уголос операцій, що виконуються; 4) здійснення дії з поясненням операцій без голосу («про себе»), у результаті чого відпадає необхідність використання орієнтувальної основи дії; 5) виконання дії з повною відмовою від мовного супроводу, тобто формування розумової дії у згорнутому вигляді, що й означає її інтеріоризацію. Іншими словами, процес поетапного засвоєння відповідної розумової дії забезпечує оволодіння змістом ООД до рівня вмінь та навичок [цит. роб., с.71].

Оскільки безпомилковість і швидкість формування будь-якої дії, стійкість і широта її переносу залежать від повноти ООД і способу її складання – емпіричного або раціонального (за допомогою наданого загального методу) - діяльнісна методика навчання іноземної мови виходить з того, що граматичне знання повинно бути таким необхідно й достатньо повним для загальнонародної нормативної літературної мови, щоб можна було забезпечити повноцінне спілкування у письмовій і розмовній формах мовлення між різними соціальними і професійними групами людей. Повне граматичне знання включає практично всі нормативні граматичні явища і випадки їх уживання [цит. роб., с.26].

Саме ці положення було покладено в основу побудови ООД з уживання зазначених вище граматичних явищ. Наприклад,до орієнтувальної основивідповідної розумової дії з уживання інфінітива увійшли всі можливі форми останнього. Студенти аналізують наведені рідною мовою речення і порівнюють їх з англійськими еквівалентами (вправи 1, 2 на с.11-12). Завданням викладача є підведення студентів до «самостійного» відкриття ООД, насамперед допомагаючи їм усвідомити об’єктивне граматичне значення підкреслених слів. Виведена таким чином ООД зовнішньо фіксується у вигляді таблиці 1 і інструкції 1 (с.12).

Засвоєннярозумової дії з уживання інфінітива у різних синтаксичних функціях починається з її виконання у «матеріалізованій» формі (вправи 4, 5, 6, 9, 11, 15, 18, 19), тобто спираючись на таблицю 1 та відповідні інструкції (2, 3, 4, 9, 10, 11), надані через наявність у кожній із них великої кількості фактичного матеріалу у готовому вигляді. Одночасно, з метою більш чіткого усвідомлення студентами деяких особливостей уживання інфінітива у функції частини складного додатка, інструкціям 5, 6, 7, 8 передують аналітичні завдання (вправи 7, 8, 10, 14). Процес інтеріоризації дії з уживання інфінітива продовжується шляхом виконання вправ без допоміжних засобів, але з поясненням операцій, що виконуються (вправи 12, 16), далі – у формі «думки», коли презентується лише кінцевий результат виконаної розумової діяльності (вправи 13, 21). Аналогічнийий процес проход формі, процес проходять дії з уживання інших неособових форм дієслова та умовного способу.

Факт наявності більшості завдань на переклад речень з рідної на іноземну мову обумовлений тим, що в основі діяльнісної методики навчання іноземної мови лежить принцип вибору мовних засобів,виходячиіз задуму повідомлення. Але задум повідомлення може бути найкраще переданий рідною мовою. Згідно з психологічною теорією мовленнєвої діяльності, саме переусвідомлення задуму з категорій рідної мови на категорії іноземної мови є прихованим, але першим на черзі і за значенням завданням у побудові висловлювання іноземною мовою.

Оскільки читання і слухання як види мовленнєвої діяльності спираються на відповідні перцептивні, лексичні та граматичні навички, цілеспрямоване формування останніх має стати самостійним завданням для викладача і студента. У діяльнісній методиці це завдання вирішується шляхом засвоєння розумових дій з розпізнавання граматичних одиниць, тобто співвіднесення певної граматичної форми з її значеннями з опорою на контекст, що призводить до розуміння граматичної одиниці[2] у тексті – письмовому або звуковому.

У посібнику представлено процес формування розумових дій з розпізнавання відповідних граматичних одиниць у графічному тексті (етап VI першого циклу і етап ІІІ другого циклу), про достатній рівень сформованості яких може свідчити безпомилкове виконання контрольних вправ (11 на с.87-88 та 4 на с.126-127).

У кожному циклі зазначений процес завершується вправами,спрямованими на виконання певного акту комунікації - насамперед, маються на увазі завдання на розуміння й оцінку авторського тексту (вправи 12-15 на с.88-90 І циклу, вправи 11, 12 на с.100-101 та вправи 5-8 на с.127-130 ІІ циклу): придумати заголовок до прочитаного тексту, визначити невірні твердження, логічно упорядкувати абзаци тексту, використати отриману під час читання інформацію для завершення речень, оцінити чужі погляди, відповісти на запитання або висловитися з предмета прослуханого тексту тощо.

З метою підтримання інтересу до предмета навчальної діяльності відповідну роботу доцільно проводити у невеликих групах. Зокрема, виконання дії в «матеріалізованій» формі (з опорою на таблицю, інструкцію тощо) рекомендується здійснювати у невеликих группах. Метою роботи кожної групи є пошук вирішення навчальної задачі. При цьому більш слабкий студент призначається відповідальним за кінцеву експлікацію результату, отже сильніші партнери «змушені» допомагати йому під час спільної розумової діяльності. Оцінка роботи групи може мати форму змагання: за правильне вирішення кожної навчальної задачі (висловлювання) група одержує 1 бал; виграє та група, яка одержала при виконанні вправи більшу кількість балів.

Виконання вправ без опори краще проводити у парах. Кожен студент виконує завдання індивідуально, записуючи відповіді у зошит. Після закінчення роботи студенти, що складають пару, обмінюються зошитами i здійснюють взаємну перевірку, де має місце активний обмін думками, зіставлення різних точок зору на предмет діяльності.

Так звані «контрольні» вправи виконуються під час фронтальної роботи: кожен студент повинен уміти відразу виголосити результат здійсненої розумової діяльності. У разі помилкової відповіді він має «розгорнути» дію, тобто пояснити розумові операції, що входять до складу дії, знайти помилку i виправити її самостійно.

Більшість вправ посібника мають ключі i можуть виконуватись студентами під час самостійної роботи.

Текстовий матеріал завдань з аудіювання подано у додатку в кінці посібника.

ЦИКЛ І

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кучина Н.М.,	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.