Вавилон

Це перша країна, в якій виникло законодавство, яке регулювало облік.

Закони Хамураппі (2250-2150 рр. до н.е.) вимагали від купців ведення незалежного обліку, храмів - державного рахівництва.

Передача грошей без розписки вважалася недійсною, тому з’явилися документи. Були глиняні картки – як первинні документи. Картки робили з глини у вигляді пластин чи, як їх називали, таблеток. Їхній розмір був різний: від маленьких в 2 см до великих в 30х70 см плит. На вологій поверхні глини тростиновою палицею робили написи. Після цього документи сушилися на сонці, а пізніше обпікалися в печах. Пізніше документи почали складати в двох примірниках. Існували „архіви” документів. У Вавилоні вже застосовувалася таблиця множення і таблиця обчислення відсотків.

Реєстрація фактів вже проводилася в хронологічному та систематизованому порядку.

Спільне для Єгипту та Вавилону

1) надмірна деталізація звітності. В ряді випадків звітність дублювала дані поточного обліку. Представлення звітності державним органам контролю було обов’язковим для всіх господарств. У Вавилонських звітах зустрічається оцінка залишку і витрачання засобів за цінами базисного року. Відомі звіти про збір урожаю, здачі продуктів на склади, звіт про фін. стан, звіт про недостачу, звіт про використання робочої сили. Укладалися договори, де зазначалася відповідальність сторін, орендна плата.

2) обліково-економічна термінологія була відсутня.

3) особливе місце в обліку посідав розрахунок (у вагових одиницях).

Греція

Облік вівся на вибілених гіпсом дощечках. Для червоних записів користувалися глиняними черепками, іноді використовувався папірус, адже він був дуже дорогий. Для чорнових записів використовували глиняні черепки.

Батьківщина першого рахункового пристрою – абаку. Абак – допоміжний інструмент для бухгалтера. Це дошка з розрядами, по якій перекладалися камінчики зверху донизу.

Вперше виникли монети, що стали універсальним еквівалентом в обміні та вартісним вимірником в обліку. Тут вперше виникло поняття матеріальної відповідальності. Проте греки створили такі умови, що державі були вигідні недостачі у МВО: вкрала людина драхму, а держава 10 драхм отримає. Для отримання посади МВО слід було виконати певні умови: людина має бути багатою чи повинна мати заможних поручителів.

Зберігання грошей було своєрідним. На кожен вид доходів відкривався окремий кувшин, якому присвоювався буквенний індекс. На конкретні витрати можна було брати гроші лише зі строго визначеного кувшина. Ключ від каси знаходився у одного чиновника, а ключ від приміщення, де зберігалася документація, - у іншого. Причому заборонялося обмінюватися цими ключами.

Існували трапезити – люди, які обмінювали гроші за різними курсами. Трапези вперше почали застосовувати систему безготівкових розрахунків (Vст. до н.е.). Внески оформлювалися платіжними дорученнями („діаграфе”). Облік не був суворо регламентований. Вперше з’являються поняття матеріальної відповідальності та інвентаризація. Виникають перші принципи класифікації рахунків – матеріальні, особові та фінансові.

Почалася диференціація облікової праці. Всі трапезити вели облікові книги, існувала класифікація облікових об’єктів.

Епіграфи – бухгалтери Стародавньої Греції.

Стародавній Рим

Рим в І-ІІ ст. до н.е. була наймогутнішою державою. Існувала система книг (пам’ятна, книга надходження та витрачання, книга рахунків, термінова зобов’язань). Особи, що вели книги – раціонатори (бухгалтери) та логографи (рахівники). Роздільне ведення рахунків, з’явилися кодекси, прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта, які вела бухгалтерія банку. Появилися терміни – депозит, дебет, кредит, акцепт, дебітор, кредитор, калькуляція, аліменти, пер мутація.

Бреваріум – бухгалтерська книга в Стародавньому Римі, в якій відображалися як кошторисні асигнування, так і їх виконання.

Персія

У період правління Дарія І обліковців називали „очима та вухами царя”. Зібрані податки зберігалися у спеціальних касах, за які відповідали касири, які вели облік всіх сум надходження та витрачання. Усі суми надавалися на вимогу Сатрапа.

У Персії зародилися елементи документування оплати праці (наряди), з’явився облік розрахунків за відрядженням.

Стародавня Індія

Обліковими регістрами були горнята, а первинними документами – камінчики.

Обліковий прилад інків – квіпус (основна мотузка одного кольору, а інші на ній – іншого кольору). Археологи віднайшли перший квіпус з інформацією про збір податків.

Здійснювалися вексельні операції

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1.	\|	Тема 4.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.