Окупаційний режим у поневолених країнах. Рухи опору.

1. Нацистський "новий порядок" у Європі

Окупаційна політика фашистських держав була детально розроблена водночас з планами ведення війни. Про злочинні плани загарбників щодо народів Східної Європи переконливо свідчать так звані план "Ост", директива "Про особливу підсудність у районі здійснення плану "Барбаросса" і особливі заходи військ", вказівки про ставлення до радянських військовополонених та інші документи.

План "Ост" 25 травня 1940 р. було подано Гітлеру, який затвердив його як директиву. Цим планом передбачалися колонізація Радянського Союзу і країн Східної Європи, знищення мільйонів людей, перетворення на рабів рейху залишених живими росіян, українців, білорусів, поляків, чехів та інших народів Східної Європи. Планувалося виселити протягом 30 років 65% населення Західної України, 75% населення Білорусі, 80-85% поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — всього 31 млн чоловік. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи, до 46-51 млн. Намічалося на вивільнені землі переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, шо залишалися (за розрахунками гітлерівців — близько 14 млн), поступово "понімечити". Документи нацистського рейху свідчать, що СРСР підлягав розчленуванню і ліквідації. На його території передбачалося утворити чотири рейхскомі-саріати — німецькі колоніальні провінції "Остланд", "Україна", "Москва", "Кавказ", управління якими мало здійснюватися спеціальним "східним міністерством" під орудою А. Розенберга.

Сенс "нового порядку", як нацисти називали встановлений ними режим, зводився до ліквідації незалежності і суверенітету, всіх демократичних і соціальних здобутків, безмежної економічної експлуатації І свавілля окупантів.

Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Промисловість працювала на замовлення окупантів. Сільське господарство постачало їх продовольством, робоча сила використовувалася на будівництві воєнних об'єктів.

Мільйони жителів Європи були примусово вигнані на працю до Німеччини. Ближче до кінця війни нестача робітників стала настільки гострою, шо нацисти використовували навіть працю дітей. Для утримання населення в покорі широко використовувалася система заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Чехо-словаччинІ, Хатинь у Білорусі. За роки окупації в республіках Прибалтики, в Білорусі, Україні, Російській Федерації гітлерівці знищили більше 10 млн чоловіків, жінок, дітей. Нацистський режим демонстрував всьому світові свою антилюдську сутність.

Історія ніколи не пробачить фашизму ці нелюдські злочини, що іменувалися "новим порядком".

3. Холокост

Слово холокост означає катастрофу, або знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.

"Новий порядок" передбачав здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а після цього і слов'янське населення Східної Європи. 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій її території запрацювали "фабрики смерті", концентраційні табори, найбільшими з яких були Освенцім (з травня 1940 по січень 1945 р. було знишено понад 4 млн чоловік). Майда-нек (знайшли свою смерть 1,5 млн в'язнів), Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Ра-венсбрюк у Німеччині; Маутхаузен в Австрії. Там були ув'язнені військовополонені, цивільне населення, учасники руху Опору. Загалом у концтаборах опинилося 18 млн чоловік, 12 млн з яких були знищені. 6 млн з них були євреї. Тільки в Бабиному Яру окупанти знищили 195 тис. чоловік, 150 тис. з яких були євреями. Криваві погроми провадили спеціально створені зондер-команди.

За свідченням Янкеля Верніка, якому вдалося вийти живим з пекла Треблінки, знищення людей (в першу чергу євреїв) відбувалося так: "До камер розміром у 25 квадратних метрів впускали від 450 до 500 чоловік. Було страшенно тісно. Один напирав на іншого. Вносили дітей, гадаючи, що цим врятують 'їх. На шляху до смерті їх били, штовхали прикладами, а також залізними палицями. На них пускали собак, які, гавкаючи, кусалися й кидалися на жертв. Кожен з криком, рятуючись від ударів і собак, сам поспішав в обійми смерті — біг у газову камеру. Ті, що були сильніші, переносили слабших. Шум тривав недовго. Двері з іріском зачинялися, камера ставала могилою. Пускали мотор і з'єднували з вихлопними трубами, 15 хвилин — і всі були мертві, навіть не лежали, бо це було неможливо. Стояли, падаючи один на одного. Вже не кричали. Матері і діти в смертних обіймах..."

Після двох років панування гітлерівців у Галичині, у Львові та інших містах Східної Галичини євреїв майже не залишилось, вони загинули у львівському гетто, Яновсько-му таборі та інших концтаборах, створених тут. Наприклад, єврейська громада Львова, яка Існувала тут ще з XIII ст., до війни налічувала 160 тис. чоловік. Після звільнення міста в 1944 р. нарахували, за одними даними, 800, за іншими, — 300 чоловік. Всього на окупованій території колишнього Радянського Союзу, за підрахунками доктора Арадо, директора Інституту Пам'яті жертв нацизму й героїв Опору Яд Ва-Шем в Ізраїлі, перед війною проживало 2,75-2,9 млн євреїв. Після закінчення війни в живих залишилося кілька десятків тисяч. Тільки в Ізраїлі загинуло не менше 1,5 млн чоловік єврейської національності. Серед них були видатні вчені, духовні особи, уславлені лікарі, юристи, діячі мистецтва — художники, письменники, музиканти, які збагатили науку і культуру не тільки свого народу, а й усієї Європи, цивілізацію всього світу.

3. Рух Опору, його політична орієнтація та форми боротьби

Рух Опору — це визвольний рух проти нацизму і фашизму і встановлених ними порядків, за відновлення національної незалежності і Державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний устрій після визволення.

Форми його були різноманітними. В одних випадках це були збирання і передача союзникам цінної інформації, в інших — саботаж, зрив воєнних постачань, порушення ритму військового виробництва, диверсії. В ці ж роки стали створюватися перші партизанські загони у Польщі, Югославії, Албанії, Греції. Одним з перших актів європейського руху Опору стало повстання у варшавському гетто 1943 р. Майже місяць погано озброєні жителі гетто, приречені на знищення, билися з німецькими військами.

На території, окупованій Японією, становище було дещо іншим. В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Бірма, Індонезія і Філіппіни до війни не мали незалежності. Японська окупація означала лише зміну метрополії. Більше того, деякий час у народів цих країн були надії, що з рук Японії вони отримають незалежність; адже вона висувала для виправдання своїх завоювань гасло "Азія для азіатів". Але ця ілюзія швидко розвіялася. Японський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим за колоніальний. Анти-японський рух виник у Бірмі, Малайзії, Індонезії і на Філіппінах.

Одним із центрів європейського Опору стала Франція.

Для організації Опору Франція володіла потужною організацією "Вільна Франція", яку створив генерал Шарль де Голль 1940 р. у Лондоні. До руху Опору залучалися різноманітні соціальні прошарки: робітники, селянство, інтелігенція, офіцери, священики, банкіри, власники фабрик і заводів. Партійна приналежність не була завадою для об'єднання і консолідації. Учасники руху на чільне місце ставили звільнення Франції від нацизму. Хоча це не означало відсутності розбіжностей і протиріч між ними.

Патріотичні організації французького Опору 1942 р. об'єднали свої бойові групи в "таємну армію", що визнала керівництво генерала де Голля. В листопаді 1942 р. Комуністична партія Франції', що мала великий вплив у русі Опору, підписала угоду про спільні дії з силами "Франції, що бореться", якими керував генерал де Голль.

Патріотичний фронт зміїщювався. 1943 р. виникли єдині керівні органи Опору і передусім Національна рада Опору, що стала вищим керівним органом руху Опору на території Франції'. На місцях створювалися комітети визволення. Всі учасники Опору визнали загальне кершництво розташованого в Алжирі Французького Комітету Національного Визволення (ФКНВ), який з осені 1943 р. одноосібно очолив Шарль де Голль.

У Північній і Середній Італії, окупованих німецькими військами, керівництво рухом Опору здійснювали комітети національного визволення, що складалися, як правило, з представників демократичних партш. Деякі гірські райони Італії, звільнені від окупантів, перетворилися на своєрідні "партизанські республіки", де повновладними господарями були партизанські бригади ім. Дж. Гарібальді. Вперше гарібальдійці вступили в бої з гітлерівцями ще восени 1943 р. на півночі Італії. В горах створювалися демократичні органи влади на чолі з місцевими комітетами національного визволення. Разом з італійськими партизанами мужньо билися майже 5000 радянських громадян, які втекли з таборів для військовополонених. Серед них Федір Полетаєв — національний герой Італії і Герой Радянського Союзу.

У Польщі рух Опору набув великого розмаху. Тут не існувало колабораціонізму (співробітництва) з німецькими окупантами ані як політичної, ані як економічної течії. Терор, геноцид, вкрай жорстокий окупаційний режим не створювали умов для співробітництва. Гітлерівська расистська доктрина мала однією з цілей знищення польської державності і польської нації. 22% населення (6 млн) гітлерівці встигли знищити. Великий вплив мали загони Армії Крайової, керовані з Лондона емігрантським урядом, і загони Гвардії Людової, створені Польською робітничою партією (комуністична партія). Обидва ці військові формування вели боротьбу з окупантами, хоча між ними існували серйозні розбіжності щодо тактики і стратегії у визвольному русі, майбутнього устрою Польщі, що переростали у відверто ворожі відносини.

У серпні 1944 р., не очікуючи підходу радянських військ, Армія Крайова підняла повстання у Варшаві, безжально придушене німцями практично на очах у Радянської Армії. Існує точка зору, що радянські збройні сили були не в змозі допомогти повсталим, бо, увійшовши на територію Польщі, вони зазнали великих втрат у техніці й живій силі і фактично вичерпали наступальні можливості. Однак вирішальним у ставленні Москви до повсталої Варшави була та обставина, що боротьбу вели бойові частини, підпорядковані лондонському емігрантському урядові. Іншими словами, ідеологічні міркування і настанови знову взяли гору у кремлівському керівництві.

Важливим фронтом антифашистської боротьби залишалася Югославія. Керована комуністами Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) на початок 1943 р. визволила дві п'ятих території країни. У січні 1943 р. війська німецько-італійських окупантів за підтримки хорватських усташів розпочали ретельно підготовлений наступ з метою оточення і знищення головних сил НВАЮ. Головні сили НВАЮ з боями пройшли до долини річки Неретва. Тут відбулася одна з вирішальних битв народно-визвольної війни в Югославії. Здобута патріотами перемога дала змогу врятувати майже 4 тис. поранених. У боях дістав поранення і Верховний головнокомандувач НВАЮ Й. Броз Тіто.

Визвольний рух народів Югославії завоював міцні позиції.

Народи Чехословаччини чинили дедалі більший опір окупантам. Великого поширення набув саботаж на військових заводах, здійснювалися диверсії на залізницях, електростанціях. У країні зростало єднання всіх патріотичних сил незалежно від партійної та релігійної приналежності. В СРСР було створено 1-й Окремий чехословацький батальйон під командуванням Л. Свободи, що 8 березня 1943 р. прийняв бойове хрещення в боях за Соколово (на південь від Харкова). Після цього батальйон став бригадою, що увійшла до складу 38-ї армії генерала К. С. Москаленка.

Своєрідно розвивався рух Опору в Греції. Народно-визвольна армія вела операції на всій території країни, створювала визволені райони, де владу здійснювали народно-демократичні ради і комітети. Загони ЕЛАС фактично визволили основну частину Греції.

Не став на коліна перед загарбниками і радянський народ. Ані жорстокий терор, ані хитрощі нацистської пропаганди не зламали волю І мужність людей. Відразу ж після загарбання радянських земель німцями виникає підпільний і партизанський рух. 30 травня 1942 р. створюється Центральний штаб партизанського руху на чолі з першим секретарем ЦК КП(б) Білорусі П. К. Пономаренком. На-прикшці серпня до Москви на нараду були викликані керівники найбільших партизанських з'єднань, ле було намічено конкретні плани по боротьбі з ворогом.

Найбільші групи і об'єднання партизан діяли в Ленінградській, Смоленській і Орловській областях Росії, у Білорусі, східних і північних областях України. Влітку і восени 1942 р. партизани стримували до 24 ворожих дивізій. Масові удари по залізницях у Білорусі, Смоленській та інших областях досягай апогею у серпні 1943 р., коли партизани розпочали "рейкову війну".

Патріотичний і антинацистський рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над фашизмом і нацизмом. Його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби з коричневою чумою за свободу і незалежність своїх країн. У русі Опору брали участь люди різних політичних і релігійних поглядів; радикали і республіканці, консерватори і демократи, комуністи і соціалісти, католики і православні, члени профспілок і безпартійні; люди різних рас і національностей, різних соціальних кіл. Багатьом з них судилося покласти життя на спільний вівтар Перемоги над ненависним ворогом.

4. Внутрішнє становище та життя населення у США, Великій Британії, СРСР, Німеччині, Японії в роки війни

США

Усвідомлюючи, яку загрозу для міжнародної позиції США становить посилення нацистської Німеччини, американський уряд став надавати дедалі більшу підтримку Великій Британії та Франції. В листопаді 1939 р. Конгрес США скасував ембарго на вивезення зброї. Після нападу Німеччини на Бельгію (травень 1940 р.) США заявили, що "їхні симпатії на боці жертв агресії. Розгорнувся рух за співробітництво з народами, які билися проти нацизму. В березні 1941 р. було прийнято закон про передачу у позику або в оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, різноманітних товарів і послуг країнам-союзникам по антигітлерівській коаліції в період Другої світової війни — закон про ленд-ліз. Видатки США за ленд-лізом з 11 березня 1941 р. по 1 серпня 1945 р. сягнули 46 млрд доларів (13% всіх воєнних видатків США за роки війни і понад 50% "їхнього експорту). Постачання за ленд-лізом значною мірою сприяли розширенню виробництва у США в роки війни, зростанню державних замовлень, зменшенню безробіття, створенню нових робочих місць. З грудня 1941 р. американські військово-морські сили брали безпосередню участь у війні з Японією. Серед населення поширилися антияпонські настрої. Американці виявляли великий патріотизм і надавали підтримку своїй армії та флоту.

Велика Британія

Наступ Німеччини на Заході, окупація нею навесні 1940 р. ряду країн Західної Європи (в тому числі вторгнення до Франції) означали повний крах політики "вмиротворен-ня". Уряд Н. Чемберлена ІОтравня 1940 р.змушений був піти у відставку. Після подій у районі Дюнкерка (травень 1940 р.) і капітуляції Франції (червень 1940 р.) над Британією постала загроза німецького вторгнення. За цих умов новий коаліційний уряд, що складався з консерваторів, лібералів і лейбористів (за переважання перших), сформований У. Черчіллем, здійснив ряд надзвичайних заходів для переведення економіки країни на воєнні рейки і зміцнення збройних сил, передусім сухопутної армії; розпочалося формування загонів цивільної самооборони. Британський народ надав одностайну підтримку оборонним заходам уряду і виявив стійкість під час німецького повітряного наступу на Велику Британію. Битва за Англію 1940-1941 рр. стала героїчною сторінкою в історії англійського народу.

16 липня 1940 р. Гітлер підписав план "Морський лев", що передбачав висадку десанту в Англії. Протидію панівного на морі британського флоту німецьке командування мало намір подолати за допомогою авіації і підводних човнів. Німецькі літаки протягом декількох місяців бомбардували Лондон та інші англійські міста, щоб посіяти страх серед населення і зламати його волю до опору.

15 вересня 1940 р. більше 1000 німецьких бомбардувальників завдали масованого удару по Лондону. У ніч на 15 вересня було повністю зруйновано місто Ковентрі. Німецькі підводні човни за пщтримки авіації прагнули блокувати Британські острови. Застосовуючи тактику "вовчої зграї", вони цілими групами атакували англійські транспортні кораблі, прагнучи відрізати Англію від джерел сировини і продовольства. Однак англійці не здавалися і завдавали серйозних втрат супротивнику. Під час повітряних нальотів на Англію німецька авіація втратила більше 1700 літаків. Велику допомогу Великій Британії подавали домініони, особливо Канада, яка мала значний промисловий потенціал.

СРСР

Нацистська агресія, втрата великих територій, де вироблялася значна частина промислової продукції, поставили економіку Радянського Союзу в найтяжчі умови. До грудня 1941 р. спостерігалося падіння промислового виробництва. По суті, більшість промислових підприємств західних районів країни було або захоплено ворогом, або вони були "на колесах" — переміщувалися на схід, або стояли просто неба на нових місцях. А фронту треба було в найкоротший термін дати все необхідне. За перші три місяці війни із західних районів було перебазовано понад 1360 великих, здебільшого військових, промислових підприємств і майже 10 млн жителів. Незважаючи на втрати, продовольчу скруту, нестачу житла, монтаж евакуйованих підприємств на нових місцях завершувався дуже швидко, — за 3-4 місяці випуск продукції цих підприємств вже досягав довоєнного рівня.

Вкрай тяжке становище склалося у сільському господарстві. Село знелюдніло. Більшість чоловіків пішла на фронт, їх замінили жінки, підлітки, старі люди. В МТС число жінок-трактористок і комбайнерів у 1942 р. складало більше 40%. Були також жіночі тракторні бригади, які під час сівби працювали в полі по 22 години на добу. В колгоспах запроваджувався збільшений, порівняно з передвоєнним, обов'язковий мінімум трудоднів, причому значно — в 1,5 рази. Мінімум трудоднів встановлювався і для підлітків починаючи з 12 рокш. Колгоспників та членів їхніх сімей, які не виробили обов'язкового мінімуму трудоднів, притягали до суду.

До кінця 1942 р. відновлювала свій потенціал оборонна промисловість країни. Вжиті захопи дали змогу ліквідувати військово-технічну перевагу Німеччини, на яку працювала практично вся Європа. Всього за 18 днів було сконструйовано грізну 152-мм гаубицю, а її масовий випуск освоєно за 40 днів. Розпочалися масове виробництво знаменитих "катюш", серійний випуск винищувачів Як-9, Як-3, бомбардувальника Ту-2 та іншої техніки.

На передньому краї боротьби з нацистською агресією була радянська наука. Але в беріївських застінках було ув'язнено багато визначних науковців. У роки війни там загинули М. І. Вавилов, П. А. Флоренський та інші.

У дні важких випробувань разом з народом були майстри культури. Статті, памфлети І. Г. Еренбурга, О. М. Толстого, М. О. Шолохова викривали фашизм, його злочини проти людства, мовили про найважливіше — про долю Батьківщини, обов'язок кожної людини.

У складі фронтових театрів, а їх було 25, працювали видатні режисери і артисти Ю. А. Завадський, А. Д. Дикий, С. М. Михоелс, Є. Н. Гоголєва, М. І. ПрудкІн, М. І. Царьов та інші. У концертній діяльності в тилу і на фронті брали участь видатні артисти Л. О. Утьосов, К. І. Шульженко, Л. А. Русланова, Д. Ф. Ойстрах та ін.

У воєнні роки було створено художні фільми "Вона захищає Батьківщину", "Кутузов", "Небесний тихохід", "Двоє бійців". Патріотичною спрямованістю і громадянською мужністю вирізнялася творчість О. Довженка і Р. Кармена. Художнім літописом війни стали твори митців Кукриніксів, О. О. Дейнеки, С. В. Герасимова, А. О. Пластова.

Не залишилася осторонь всенародної боротьби з нацизмом і церква. Служителі церкви і в моральному, і в матеріальному плані подавали велику допомогу народу і країні для досягнення спільної мети — перемоги над ворогом.

Німеччина

Блискавична перемога над Польщею, окупація цілого ряду європейських країн і особливо швидка перемога над Францією викликали захват у Німеччині. На ознаменування перемоги над Францією 10 днів калатали дзвони і вивішувались державні прапори. Кінець війни здавався близьким, а втрати невеликими: 16 тис. вбитих у Польщі, менше 50 тис. вбитих у Франції. Із завойованих країн до Німеччини ринув потік товарів і продовольства. Загальна вартість матеріальних цінностей, вивезених Німеччиною з окупованих країн 194! р., удвічі перевищувала її річний національний дохід. Крім того, в 1942 р. промисловість окупованих країн дала вермахту різноманітних видів озброєння, боєприпасів, автомашин, суден більше ніж на 4 млрд марок, що становило до 25% всього воєнного виробництва Німеччини. На німецьку економіку працювали заводи Голландії, Данії, Норвегії, Чехії, Франції, Бельгії, не кажучи вже про країни-союзниці у фашистському блоці.

Однак 1943 р. різко змінив обстановку на фронтах і в самій Німеччині. Поразки під Сталінградом і Курськом змусили нацистів шукати виходу в новій, "надтотальній" мобілізації, подальшій концентрації влади в руках партій-но-поліційного апарату, в посиленні масового терору. До армії стали брати людей, які раніше вважалися непридатними до військової служби, мобілізували частину фахівців, зайнятих у промисловості. Посилилася експлуатація європейських союзників Німеччини і окупованих країн.

Ще більших масштабів набув нацистський терор.

Воєнні невдачі Німеччини 1944 р. посилили кризу режиму. Вона виявилась насамперед у змові проти Гітлера, організованій за активної участі групи вищих офіцерів вермахту. їх об'єднувало усвідомлення даремності подальшого опору та його згубних наслідків для Німеччини. Вони хотіли закінчення війни і підписання перемир'я з союзниками. 20 липня 1944 р. учасник змови полковник Клаус фон Штауфенберг прибув до ставки Гітлера і залишив у кабінеті, де відбувалася штабна нарада, портфель з бомбою уповільненої дії, що вибухнула після того, як він пішов. Птлер, однак, відбувся контузією та опіками. Основних учасників змови було заарештовано, страчено 5 тис. чоловік, в тому числі 56 генералів і 1 фельдмаршал; 4 фельдмаршали наклали на себе руки, не чекаючи арешту. Змова дала поштовх до жорстокіших репресій, розпочалося масове знищення всіх ув'язнених противників режиму. Нацизм агонізував, доживаючи останні місяці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перебіг подій у 1943 р.	\|	Воєнні дії у 1944 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.