Спеціальні ІР – адреси.

Класи ІР-адрес.

Як було сказано вище, ІР-адреса може бути умовно поділена на 2 частини: номер мережі та номер вузла у цій мережі. Визначити, яка частина ІР-адреси відповідає номеру вузла, а яка – номеру мережі, можна, знаючи клас цієї адреси. Клас адреси визначається значенням перших бітів першого байта адреси.

До класу А належать ІР-адреси, перший біт першого байта яких завжди встановлено в 0:

Мережа

Вузол

ІР – адреси класу А можуть приймати значення від 1.0.0.0 до 126.255.255.255. У них перший байт відповідає за номер мережі, а три інші – за номер вузла у мережі. З допомогою цього класу можна створити 126 мереж, у кожній з яких буде приблизно 2²⁴ вузлів. Як правило, такі адреси використовують для великих мереж, які містять значну кількість вузлів.

До класу В належать ІР-адреси, перші біти першого байта яких завжди мають значення 10:

Мережа

Вузол

ІР – адреси класу В можуть приймати значення від 128.0.0.0 до 191.255.255.255. Тут на номер мережі відведено 2 байти, а 2 інші залишаються на номер вузла у мережі. З допомогою цього класу можна створити 2¹⁶ мереж, у кожній з яких буде до 2¹⁶ вузлів. Як правило, ці адреси використовують для мереж середньої величини.

До класу С належать ІР-адреси, перші біти першого байта яких завжди мають значення 110:

Мережа

Вузол

ІР – адреси класу С можуть приймати значення від 192.0.0.0 до 223.255.255.255. У цих адресах номер мережі займає 3 байти, а на номер вузла у мережі залишається лише 1 байт. З допомогою цього класу можна створити 2²⁴ мереж, у кожній з яких буде до 256 вузлів. Як правило, ці адреси використовують для невеликих мереж.

До класу D належать ІР-адреси, перші біти першого байта яких мають значення 1110:

Вузол

Ці адреси вже не ділять на номер вузла і номер мережі і використовують для групової (multicast) адресації – в ситуаціях, коли необхідно певну інформацію передати лише частині мережі. Адреси класу D можуть приймати значення від 224.0.0.0 до 239.255.255.255. Для роботи з цими адресами призначено спеціальні протоколи.

До класу Е належать ІР-адреси, перші біти першого байта яких приймають значення 1111:

Вузол

Ці адреси зарезервовані для дослідницьких цілей і не використовуються у звичайній адресації; вони також не діляться на номер мережі і номер вузла.

Існують певні ІР-адреси, які, на перший погляд, можутьт бути використані для адресації, оскільки належать певним класам, але насправді є зарезервованими для інших цілей. До них належать наступні:

0.0.0.0 – адреса вузла, який згенерував дане повідомлення. Вона використовується у якості адреси відправника у деяких повідомленнях протоколу ІСМР (один з протоколів діагностики та управління мережею).

127.0.0.1 та всі інші адреси класу А, які належать мережі 127.0.0.0 – так звана „локальна петля” (local loopback). Використовується для тестування комп’ютера. Будь-яке повідомлення, відправлене на таку адресу, нікуди не передається, а розглядається вузлом як щойно прийняте для нього.

Адреса, в полі номера мережі якої стоїть певне значення, а в полі номера вузла – всі двійкові нулі (наприклад, для класу В – 134.27.0.0) – так звана wire address, або адреса мережі в цілому. Використовується маршрутизуючими пристроями для визначення мережі, у яку слід перенаправляти пакет.

Адреса, в полі номера мережі якої стоять всі двійкові нулі, а в полі номера вузла – певне значення (наприклад, для класу В – 0.0.25.141) говорить про те, що вузол-отримувач повідомлення належить тій же мережі, що і вузол-відправник.

Адреса, в полі номера мережі якої стоїть певне значення, а в полі номера вузла – всі двійкові одиниці (наприклад, для класу В – 134.27.255.255) – так звана широкомовна адреса (broadcast address). Використовується, коли певне повідомлення повинно бути розглянуте всіма вузлами мережі. Таку адресу ще називають напрямленою широкомовною адресою, оскільки явно вказано, вузли якої мережі повинні отримати повідомлення.

255.255.255.255 – так зване локальна, або обмежена широкомовна адреса (local, limited broadcast); означає, що дане повідомлення повинно бути розглянуте всіма вузлами мережі, до якої належить відправник повідомлення. Через маршрутизуючі вузли такі повідомлення не передаються.

Перша з вказаних адрес використовується у якості адреси відправника повідомлення, всі інші – у якості адрес отримувачів повідомлень.

Виходячи з вище сказаного, можна зауважити, що у кожній мережі щонайменше 2 адреси є зарезервованими і не можуть використовуватися для адресації кінцевих вузлів: це нульова адреса (адреса мережі) та остання (широкомовна) адреса. Отже, можна точніше визначити, скільки вузлів можна адресувати у кожній мережі. Це робиться за наступною формулою: , де n – кількість біт, відведених для номера вузла у ІР – адресі. Отже, для класу С, наприклад, у одній мережі може бути адресовано 254 вузли (2⁸-2=256-2=254).

У кожному класі адрес також є певні адреси, які можуть використовуватися для адресації кінцевих вузлів, але не маршрутизуються в Internet. Це так звані приватні (private)адреси. До них належать наступні:

у класі А: 10.0.0.0 – 10.255.255.255

у класі В: 172.16.0.0 – 172.31.255.255

у класі С: 192.168.0.0 – 192.168.255.255

Ці адреси використовуються у мережах, які використовують транслятори мережевих адрес (NAT, Network Address Translation) або проксі-сервери для того, щоб обмежити доступ зовні до внутрішніх вузлів мережі, або для того, щоб зекономити кошти на оренді громадських (public) адрес за рахунок присвоєння всім внутрішнім вузлам приватних адрес, і лише шлюзу – громадської.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 10. Облікові регістри	\|	Безкласова адресація та створення підмереж.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.