• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Безкласова адресація та створення підмереж.

Маски ІР-адрес.

Як правило, у парі з кожною ІР-адресою завжди повідомляють її маску. Маска – це макож 32-бітне число, яке містить всі двійкові 1 у полі номера мережі і всі двійкові 0 у полі номера вузла. З її допомогою можна визначити, до якої саме мережі належить певний вузол. Саме з цією метою вона і використовується маршрутизуючими вузлами.

Якщо ІР-адреса належить до певного класу, мова йде про класову адресацію. У такому випадку цій адресі відповідає маска певного класу за замовчуванням. Маски за замовчуванням мають вигляд:

для класу А – 255.0.0.0

для класу В – 255.255.0.0

для класу С – 255.255.255.0

Існує також інший формат запису маски, у якому вказується лише кількість біт, яка виставлена в 1. Такі маски записують через слеш (/) після ІР-адреси вузла. Для різних класів вони мають вигляд:

для класу А – /8 (наприклад, 56.45.123.98 /8)

для класу В – /16 (наприклад, 145.233.35.88 /16)

для класу С – /24 (наприклад, 201.11.45.9 /24)

У принципі, якщо ми твердо упевнені в тому, що у мережі використовується класова адресація, то маску знати не обов’язково, оскільки ми і так знаємо, скільки байт відведено під номер мережі, і можемо визначити, якій мережі належить цей вузол. Але маршрутизуючі пристрої працюють за дещо іншим алгоритмом, для якого їм слід знати маску ІР-адреси. Розглянемо цей алгоритм детальніше.

Нехай маршрутизуючий пристрій отримав пакет, у якому вказана адреса вузла-отримувача повідомлення 145.233.12.57. У нього є два інтерфейси, через які він може відправити це повідомлення – 145.233.0.1 і 145.234.0.1. Для того, щоб коректно змаршрутизувати дане повідомлення, він повинен визначити, який з цих інтерфейсів належить тій же мережі, що і отримувач повідомлення. Для цього він виконує наступні дії:

1) переводить ІР-адресу отримувача у двійковий вигляд:

10010001.11101001.00001010.00111001

2) визначає маску цієї ІР-адреси. Оскільки значення перших біт першого байта адреси становать 10, то це адреса класу В; її маска 255.255.0.0 також записується у двійковому вигляді:

11111111.11111111.00000000.00000000

3) над двома отриманими значеннями проводиться операція побітового логічного множення (логічне І, AND):

10010001.11101001.00001010.00111001

AND

11111111.11111111.00000000.00000000

10010001.11101001.00000000.00000000.

4) отриманий результат знову переводиться у десяткову форму:

145.233.0.0

Згідно з таблицею маршрутизації, інтерфейс, через який слід передавати інформацію для цієї мережі – 145.233.0.1; на нього і відправляється дане повідомлення.

Класова адресація у деяких випадках є досить негнучкою та незручною. Наприклад, мережу класу А досить важко адмініструвати в цілому – адже вона може містити майже 17 млн вузлів. Тому, як правило, великі мережі розбивають на так звані підмережі – менші частини, кожна з яких являє собою окремий логічний сегмент. Це робиться як з точки зору зручності керування та діагностики так і для підвищення рівня захисту інформації – адже користувач вузла однієї підмережі, як правило, відділений від вузлів, які належать іншій підмережі.

При використанні підмереж говорять про перехід від класової до безкласової адресації – адже у цьому випадку клас мережі дещо втрачає свій зміст, оскільки за ним ми вже не можемо визначити, яка частина ІР-адреси відповідає за номер вузла, а яка – за номер мережі. При використанні підмереж і безкласової адресації наявність маски є обов’язковою, оскільки лише з її допомогою можна визначити, до якої мережі належить вузол.

Підмережі створюються за рахунок запозичення біт з поля номера вузла адреси певного класу. Враховуючи, що у кожній підмережі повинно бути 2 зарезервовані адреси (адреса мережі та широкомовна адреса, як і у класовій адресації), можна визначити мінімальну та максимальну кількість біт, які можна запозичити: N_min=2, на основі чого можна створити 2 підмережі (рахується за тією ж формулою, що і кількість вузлів у мережі); N_max=n-2 (повинно залишитися достатня кількість біт для адресації щонайменше 2-х вузлів, враховуючи 2 зарезервовані адреси). Адреса підмережі та широкомовна адреса визначаються за тими ж правилами, що і для класових мереж; правила використання маски теж однакові. Але при записі маски слід враховувати, що у ній в 1 виставляються не лише ті біти, які належать номеру мережі, а і ті, які належать номеру підмережі.

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. А. Створення власної папки.
4. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адресація в IP-мережах
8. АДРЕСАЦІЯ В IP-СЕТЯХ
9. Адресація в Інтернет
10. Адресація в системі ЕП НБУ.
11. АДРЕСАЦІЯ КОМП'ЮТЕРІВ
12. Адресація.

Переглядів: 3660