МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Література для самостійного опрацювання1.Аркас М. Історія України-Руси. - К., 1990. 2. Кирпач А. З історії народної освіти запорізьких козаків. - К., 1993. 3. Козацька духовність і виховання молоді: Посібник. - К., 1993. 4. Концепція національного виховання // Освіта. - 1996. - 7 серпня. 5. Основи національного виховання. - К., 1993. 6.Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. - К., 1990. — Т. 1, 2, 3. Контрольні запитання і завдання 1.Розкрийте сутність і специфіку козацької педагогіки. 2. Складіть структурно-логічну схему козацької духовності і її ком 3.Які традиції козаків вам відомі? 4.Які шляхи, форми та методи реалізації козацької педагогіки мож 5. Назвіть і дайте характеристику козацьким традиціям у вашій мі Тема 12 Педагогіка народного календаря 1. Народний календар, його виховні потенції та філософські основи. 2. Виховні традиції народного календаря. 3. Народний календар і національна система виховання. Народний календар, його виховні потенції та філософські основи В українського народу впродовж століть склалися багаті традиційні знання, які надавали змогу вижити в нелегких умовах натурального і напівнатурального способу господарювання. Ці знання допомагали хліборобам орієнтуватися в просторі, пристосовуватися до природних умов, здійснювати потрібні виміри й обрахунки, прогнозувати результати праці, пізнавати світ. Важливе місце в такій діяльності посідав народний календар, який чітко визначав етапи господарської діяльності, регламентував працю і час відпочинку. У ньому втілювалася етнічна історія, традиційний побут, весь уклад життя народу. Кожна дата, свято народного календаря рясніють традиціями і звичаями, які тісно пов'язані з природою рідної місцевості та трудовою діяльністю людини. Тут немає нічого надуманого і штучного, усе відповідає традиційному способу життя народу. Ідейно-моральна наснаженість, зміст народного календаря мудро спрямовані на виховання в людини почуття господаря рідної землі, працьовитості хазяїна, ініціативності й підприємливості, якостей турботливого сім'янина, порядності, добродійності та багатьох інших чеснот. Невід'ємною складовою українського народного виховання є традиції, звичаї, обряди, дійства, пов'язані з народним календарем. Народний календар - це система історично визначених дат, подій, свят, традицій, звичаїв і обрядів, які в певній послідовності
118 119 відзначаються всім народом протягом року. Народний календар - це енциклопедія життя, трудової діяльності, культури, побуту, дозвілля народу, могутній комплекс засобів ідейно-морального, емоціонально-естетичного виховання підростаючого покоління. Це природовідповідна програма національного виховання. Великий виховний зміст народного календаря в тому, що його основою є природа в її величі, природа людини, трудова діяльність людей, їхній побут і дозвілля залежно від пори року. Оскільки український народ хліборобський, в основі його лежить календар землеробський. Український народний календар ґрунтується на стійких традиціях матеріального і духовного буття людей праці. Він відображає етнічне, суспільно-політичне, культурно-історичне життя народу, його багатогранну духовність. Народний календар - це той цементуючий матеріал, який віками зберігав нашу національну ментальність, національний дух, нашу українську націю. Перші зразки народного календаря сягають початку нашої ери. Люди певними знаками, символами накреслювали основні види трудової діяльності. З часом чільне місце в календарі відводиться важливим життєвим подіям, явищам природи, порам року. Так, явища пробудження природи, зародження життя, оновлення всього живого на землі пов'язувалися з приходом весни. З розвитком народу збагачувався і його календар, укріплю- І валися його звичаї і традиції. Так, у роки нашого національного відродження в життя і побут увійшли і входять такі свята і і урочистості, як День незалежності України (24 серпня), День соборності України (22 січня), Свято козацької слави (3-5 серпня), День матері та родини, День знань, свято квітів. Народний календар передбачає дати і урочистості, які мають регіональний характер (свято проводів на полонину). Виховний потенціал народного календаря пов'язаний з провідним принципом народної педагогіки - принципом природо-відповідності. Народна мудрість виходить з того, що людина -частина живої природи. Генотип дитини адаптований до природи, яка характерна для етнічної групи українців. Українська національна психологія, характер, світогляд історично виникли в умовах природи, яка обумовлювала специфічні ознаки нашої нації. Народний календар враховує закономірності розвитку природи України, а також анатомію, психологію, фізіологію, національні і регіональні особливості дітей. Педагогіка народного календаря, як і вся українська національна система виховання, є природовідповідною. Принцип природовідповідності - це непорушна основа формування особистості. Педагогіка народного календаря і сам календар - це високі зразки реалізації приро-довідповідного виховання. Педагогіка народного календаря - це педагогіка життя і праці, добра і краси. Традиції, звичаї, обряди народного календаря комплексно впливають на особистість, всебічно розвивають її. Зміст народного календаря спрямований на виховання добропорядності, добродійності, милосердя, почуття рідної землі, дому, дбайливості, працьовитості, турботливості, природолюбності, високого почуття громадянськості і патріотизму. Основою народного календаря є народна філософська думка, яка розвивалася протягом століть. Народ постійно поглиблював своє філософське світосприйняття, відкривав і обґрунтовував закономірності розвитку навколишньої дійсності, виявляв взаємозв'язок і взаємозалежність багатьох явищ, подій. Наші предки помітили нерозривні зв'язки людини з природою. У народному розумінні людина - органічна частина Матері-Природи. Саме з глибин народної філософії випливають ідеї гуманного ставлення до природи, її багатств, збереження її краси, неповторності і цілісності. Народна філософія славить Бога Господаря, Бога Сонця, богинь Весну, Зорю, Хмару, Ладу. Важливим у виховному плані є те, що давня українська етно-софія найвище підносить культ родини, сімейних цінностей, родинних стосунків, які за своїм змістом і характером і нині притаманні українській нації як найдорожчі родовідні традиції. Неоціненне виховне значення мають такі народні філософські ідеї, як безкінечність світу, безперервність і вічність життя та його постійне оновлення, циклічність природних явищ, всепро-никність сонячної енергії, сонце як джерело життя, земля як годувальниця всього живого, взаємозв'язок людини і природи. Вивчення народного календаря, реалізація в житті його традицій, звичаїв, обрядів дають змогу збагачуватися народним світосприйманням і світорозумінням, світоглядом рідного народу. Завдяки своєму природовідповідному характеру педагогіка народного календаря створює умови для усвідомлення і відчуття належності людини до живої природи.
120 Виховні традиції народного календаря Виховні традиції, звичаї, обряди народного календаря різноманітні за змістом, характером, призначенням, виховним впливом на людину. Вони відображають українську дійсність, національний характер народу, його самобутній культурно-історичний шлях. Дати, свята, урочистості українського народного календаря чітко поділяються за порами року. Зимові дати, свята Вони спрямовані здебільшого на підбиття підсумків минулого року, утвердження мрій і надій на майбутній рік, прославляють життя, працю трудівника, його любов до землі-годувальниці. Перший місяць зими - грудень - це період прогнозів на майбутній рік, час традиційних розваг молоді. День Андрія (13 грудня). З ним пов'язані вгадування майбутньої долі, заклинання; ворожіння. Печуться балабушки - круглі тістечка з борошна, дають вибрати собаці. Чиє тістечко швидше собака з'їсть, та дівчина раніше вийде заміж. Хлопці вдаються до різних витівок, жартів, гумору. День Миколая (19 грудня) — веселе народне свято. За народною легендою Микола-чудотворець на небі не сидить, а допомагає людям. Дітям вночі під подушки кладуть подарунки від святого Миколая. Діти вчаться бути старанними, сумлінними, поважати старших. У ці дні проводилися вечорниці. Молодь збиралася в одній із сільських хат. Дівчата шили, вишивали, пряли, а хлопці жартували, розважали дівчат. На вечорницях лунали народні пісні, музика, організовувалися танці, розповідалися бувальщини, небилиці. У молоді поглиблювалось народне світовідчуття і світорозуміння, утверджувалась національна психологія, характер, світогляд. Святом Нового року відзначався рубіж між минулим і майбутнім роком. У сиву давнину це свято відзначалося ранньою весною, у день весняного рівнодення. Початок нового року символізували перші промені весняного сонця, перші зелені пагінці, пробудження живих істот до активного життя, зародження нового потомства як естафета вічності всього живого. Зі змінами в офіційному календарі Новий рік почали відзначати 1 січня. Виховний зміст цього свята полягає в тому, що в центрі традиційних новорічних звичаїв, дійств, пісень, примовок — господар, людина праці, добродій. У колядках, щедрівках, віршованих вітаннях прославлялась сумлінна минулорічна праця, багатство господаря, щедрість, лагідність його душі, сімейний добробут. Колядки і щедрівки - опоетизовані носії побажання здоров'я і щастя господарю, злагоди в домі, віри і сподівання нових успіхів у житті, праці, сім'ї. Зміст і характер новорічних традицій, звичаїв і обрядів відзначається високою народною мораллю і естетикою. Напередодні Нового року за старим стилем відзначають щедрий вечір. За християнським календарем - це День Мела-нії. На щедрий вечір щедрують, водять козу. За Меланку вбирається парубок, що вміє «штуки викидати». Разом з Меланкою по селу ходить її «почот»: орач із чепігами від плуга, сіяч із сівнею через плече, дід, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками. Ватага рухається селом з вигуками, жартами, сміхом. Великий виховний потенціал має звичай прикрашати на новорічне свято «дідуха» (сніп жита чи пшениці). Сніп як символ найбільшого багатства України завжди був у центрі свята. Таким чином виховувались любов до хліба, важкої професії хлібороба. У вечірню пору щедрують добрим людям села і міста. Лунають доброзичливі слова, побажання. Добрий вечір тобі, пане господарю! Хай святкує з нами Вся наша родина, Вся наша родина - Славна Україна. Радуйся! Втіленням народної духовності є різдвяні свята. У процесі підготовки і відзначення свята Різдва формується такий спектр якостей, як потяг до краси, правди, добра, життєстверджуючий оптимізм, незламна волелюбність, уява, фантазія, дотепний гумор, в'їдливий сарказм, мистецька обдарованість. Багатим на виховні можливості є Святвечір, який символізує мир, щастя, добробут і спокій у сімейному житті. У цей день, 6 січня, господиня, ставши обличчям до схід-сонця, викрешує «новий вогонь». Вона готує 12 святвечірніх страв: горох, квасолю, узвар, капусту, рибу, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці з пшоном, коржі з маком, кутю з товченої пшениці.
122 123 Педагогічний аспект свята - у приготуванні їжі, матері допомагають діти. Господар наводить лад надворі, у господарстві. Усі члени родини мають бути ввечері вдома. Господар вітає зі «святим вечором», бажає всім щастя, здоров'я. Господар запрошує вечеряти всіх членів роду, яких немає вже у живих. Свята вечеря спільна для всього роду. Діти носять вечерю до своїх близьких родичів. Різдвяною традицією є вертеп. Це театралізоване дійство, у якому беруть участь цар Ірод, чорт, смерть з косою, ангели, борці за свободу і незалежність України - гетьмани, полковники, сотники, козаки. Розігруються театралізовані сценки, фрагменти вічного двобою добра зі злом, правди з кривдою, краси з потворністю. Різдвяні звичаї й обряди виховують культуру почуттів і поведінки, повагу до старших, любов до історії рідного краю, формують народний спосіб мислення, світогляд. 19 січня відзначають свято Водохрещі. У цей день відбуваються веселі забави, ігри на льоду. За народним повір'ям, у цей день водою кроплять худобу, щоб вона давала добрий приплід, прибуток господі. За останні роки всенародним святом стало відзначення Дня соборності України (22 січня). В основі цього свята - історична подія. 22 січня 1918 р. відбулося возз'єднання Західно-Україн-ської Народної Республіки і Української Народної Республіки. Уперше в історії рідного народу збулася мрія про об'єднання українських земель у єдину соборну державу. Великий виховний потенціал має народне свято Масляни — останній тиждень перед великим постом. Ці дні сповнені жартів, сміху, змагань, народних ігор, забав, які розвивають дотепність, кмітливість, винахідливість, спритність, мужність. Ця дата народного календаря ніби попереджає кожного, що час закінчувати зимове дозвілля й активно готуватися до весни, до весняної праці. Весняні дати і свята Народний календар бере свій початок ранньої весни. Прихід весни - це початок оновлення життя. Свято зустрічі весни (Стрітення), 15 лютого. Воно відзначалось красивими життєстверджуючими звичаями. На пагорбах і горбочках, де розтанув сніг і проклюнулися проліски, діти водили хороводи, співали веснянки. Святу зустрічі весни притаманні пісні, танці, ігри, жарти. Це імпровізована творча виставка, в якій
прославляється любов до землі, хліборобська праця, краса життя, пошана до всього живого. Возвеличуються роботящі руки, ум, благородні поривання, милосердні справи. З цим святом пов'язані гаївки, давні хороводи («Горошок», «Огірочки», «Мак», «Льон», «Коноплі», «А ми просо сіяли, сіяли»). Веснянки співаються від Благовіщення (7 квітня) аж до клечальної неділі. У веснянках оспівуються пробудження природи, приліт птахів, розлив води, «зелений шум». У деяких регіонах України одночасно відзначають і прихід весни, і день птахів. Проводиться свято птахів. Приліт птахів з вирію - радісна подія. Готуються житла пернатим друзям, вивчається їх спосіб життя, зберігаються природні умови для їх існування, визначаються дні підгодівлі птахів. Свято першої борозни. Готуючись до свята, люди проводять снігозатримання, збереження вологи в ґрунті, удобрюють землю, ремонтують знаряддя праці. У цей день та інші дні оранки згадуються трудовий досвід батьків і дідів, їх віра в світлий прийдешній день, народне землеробство, хліборобська справа, народна метеорологія, народні прикмети. Не забувається й народна мудрість: «Весною один день рік годує». Свято першої борозни утверджує любов до землі-годувальниці, прагнення прикрашати її вирощеними власними руками дарами нив, садів, городів, «його величністю - хлібом». Свято перших сходів. Організовуються постійні спостереження дітей за тим, як із посаджених працьовитими руками зерен виб-руньковуються сонцелюбні пагінці - провісники нового життя, як вони заповзято тягнуться до світла, тепла і небесної блакиті. Для дітей доступнішим стають явища природи, такі поняття, як ціна праці хлібороба, краса природи, екологія душі, народні ідеали. Пасхальне свято (Великдень). Зі святом пов'язані: випікання паски, розписування і фарбування яєць, веселі народні ігри, освячення в церкві святкових продуктів харчування. Усе це надає незвичайності, небуденної краси святу. Цінним у виховному плані є писанкарство, що стало окремим видом українського народного мистецтва. Оволодіння пи-санкарством сприяє підвищенню естетичного рівня, формуванню народного світосприймання. Розписування яєць свідчить про невичерпний творчий геній народу. Сьогодні проводяться уроки народознавства з писанкарства, організовуються студії, гуртки з оволодіння цим видом мистецтва. День пам'яті (Проводи) померлих людей, загиблих воїнів. Це день поминання предків, родоначальників. Беручи участь у
124 125 вшануванні пам'яті померлих, спогадах про їхні добрі справи, героїчні вчинки, діти проймаються повагою, любов'ю до своїх предків. Важко переоцінити виховне значення вшанування пам'яті основоположників роду - бабусі, дідуся, прадідуся і прабабусі і по батьковій, і по материній лінії. Прибирання могилок, поминання своїх предків добрим тихим словом, глибока вдячність їм за добрі справи для роду і народу - усе спонукає людей до глибоких філософських роздумів над проблемами життя і смерті, добра і зла, миттєвості і вічності буття. День пам'яті померлих і загиблих викликає готовність продовжувати справи, заповіти батьків і дідів, формує історичну пам'ять, зміцнює наступність поколінь, утверджує безперервність традицій народу, вічність буття нації. День очищення джерел, криниць, водойм. Це дата народного календаря, пов'язана з проблемами збереження життя флори, фауни, людей, з проблемами екологічного виховання. Це свято має і велике символічне значення. Поняття «глибокого колодязя», «чистоїкриниці», «золотихключів», «життєдайних джерел» опоетизовані в піснях і асоціюються в народній пам'яті, уяві з глибокою і чистою совістю, душевним багатством народу. День Матері. Це свято відзначалося ще задовго до впровадження християнства. Наші пращури відзначали свято Лади -богині весни, радості, шлюбу, покровительки дівоцтва і материнства. День Матері припадає на другу неділю травня. У цей день відбувається богослужіння за здоров'я матерів, проводиться велика виховна робота по вшануванню дівчат, жінок, дружин, матерів - носіїв життя, високої краси. Календарна обрядовість звеличує святий образ Матері, яка продовжує й увічнює життя на планеті, символізує рідну землю, Батьківщину. Літні дати і свята Вони уславлюють і опоетизовують розквіт і красу природи, збирання врожаю, турботу про його збереження, оспівують добробут людини і її вільну працю. Зелене свято (клечальна неділя, Трійця). На «зелене свято» заквітчують домівку квітами, підлогу встеляють рутою-м'ятою, духмяним чебрецем, явором, іншим зелом. Клечальна неділя - це вшанування царства рослин, «зеленого дому», в якому живе людина. Завдяки цьому святу глибоко усвідомлюється і відчувається
єдність людини з природою, красою рідного краю. Свято виховує бережне ставлення до природи, її краси, прагнення збагачувати природу своєю працею (вирощування рослин, які застосовуються в процесі святкування). Свято Івана Купала (7 липня). Воно сповнене високої естетики, моралі, глибокого ліризму, життєвого оптимізму. Наші предки відзначали свято в дні літнього сонцестояння, коли природа у своєму розвитку сягала апогею. Це свято чарівної краси, добра, фантазії, дотепів, жартів, легенд, пошуку щастя, віри в майбутнє, народної пісні. Співаючи, дівчата збирають квіти і плетуть вінки. Хлопці приносять велику і красиву гілку верби, встановлюють її. Дівчата прикрашають гілку квітами, стрічками, цукерками. Усі танцюють навколо Купала та водять хороводи. Хлопці готують хмиз, дрова, розпалюють багаття. Лунають жарти, сміх. З жартами і промовками хлопці і дівчата парами стрибають через купальське вогнище. Під час стрибка руки не можна розмикати; за народним повір'ям у такому разі дівчина восени не вийде заміж, а хлопець не жениться. Потім з піснями дівчата ідуть до річки, запалюють свічки, кожна закріплює свічку на своєму віночку, а потім обережно опускає його на воду і стежить за ним. З цією миттю пов'язано багато повір'їв. Якщо хлопець, який кохає дівчину, попливе і зуміє вибрати вінок своєї обраниці, він може сподіватися, що вона вийде за нього заміж. Якщо ж свічка погасне чи вінок потоне, дівчина впадає в зажуру: адже це погана прикмета. Цього дня розповідаються різні прикмети, повір'я, перекази, легенди, бувальщини, пригоди. Раніше в ніч на Купала дівчата і жінки збирали цілющі трави, шукали опоетизований народом цвіт папороті. За повір'ям, папороть цвіте лише в ніч на Івана Купала. Хто знайде цей чарівний цвіт, той буде щасливий у коханні і у житті. Свято Івана Купала дає можливість глибоко пізнати духовність попередніх поколінь, їх надії, сподівання, побут, дозвілля, творчі основи народного життя, його красу, народну мораль. Свято зажинок і обжинок. Люди естетично обрамляли жнива як відповідальну життєву подію. У зажинках і обжинках беруть участь усі люди. Реалізується програма зажинкових і обжинкових пісень, хороводів та інших компонентів цих традиційних обрядів.
126 127 День Маковія (14 серпня). Він знаменує закінчення літа. Цього дня востаннє робились хліборобські толоки, починається відліт у вирій ранніх птахів. У храмах освячують воду, квіти, головки маку. День Маковія в народі - це «перший Спас». 19 серпня починається другий, або Великий Спас. Це одне з найбільших землеробських свят. Зібрані фрукти, овочі, ягоди, гриби, мед тощо несуть освячувати до храмів. Це також день поминання померлих родичів. У таких звичаях кінця літа - гідність господаря землі, гордість за високі врожаї. Народ освячує, опоетизовує нелегку хліборобську працю і як естафету передає свою працелюбність, хазяйновитість у спадок наступним поколінням. Осінні лати і свята Вони пов'язані зі звичаями й обрядами завершення збирання врожаю, закінчення польових, городніх, садових робіт. Свято знань. 1 вересня - початок навчального року в багатьох країнах світу. Сьогодні необхідно все зробити, щоб 1 вересня стало загальнонаціональним святом. Це ж саме стосується і Дня вчителя. Свято врожаю. Це традиційне свято, яке пропагує народні моральні й естетичні скарби, любов до землі, природи, хліба, пошану до людей праці. Влаштовуються виставки дарів ланів і садів. Вивчаються народні традиції, звичаї й обряди, які супроводжують увесь процес вирощування врожаю - від сівби до жнив. Свято квітів. Це свято пропагує знання про вирощування квітів, виставки квітів, мистецтво складання букетів, народні знання про квіти і їх красу, їх походження, цілющі властивості, формує доброту, ніжність, витонченість смаків, фантазію. Треба все зробити для того, щоб свято квітів стало загальнонаціональним святом України. Свято Покрови Матері Божої (14 жовтня). У цей день пречиста Богородиця захистила страждаючих людей, розіславши над ними свій омофор. Наші предки, згідно з легендами, також були свідками того, як Пречиста Діва врятувала славний Почаївський монастир від турків. Українське козацтво вважало своєю покровителькою і заступницею Покрову пресвятої Богородиці. Лицарі України завжди проводили свою велику Раду на Покрову. Наш народ святкує Покрову не лише як релігійне, а і як загальнонаціональне свято. Народний календар і національна система виховання Складовою частиною народного календаря є родинний календар. Продовжуючи традиції родоводу, у сім'ях відзначаються дні народження, ювілеї, знаменні події всієї родини, окремих її членів -матері, батька, бабусі, дідуся, синів, дочок, онуків, ювілеї, весілля батька і матері, бабусі і дідуся. Традиції й обряди родинного календаря зміцнюють сім'ю як джерело глибоких людських почуттів, людських взаємин. Народний календар виконує функцію прогностика погоди, явищ природи, трудової діяльності людини. Він втілює в собі відомості про походження назв місяців, а також крилаті вирази, фольклор, пов'язаний з ними. Кожна людина-трудівник постійно використовує прогностичні функції народного календаря, щоб краще організувати своє життя, господарську діяльність, побут, дозвілля. У житті часто бувають нестандартні, екстремальні ситуації, тому глибоке знання народного прогнозування, народних методів і прийомів орієнтації в драматичних обставинах сприяє зміцненню здоров'я, запобіганню трагічним випадкам. Народ постійно спостерігав за сонцем, місяцем, небом, хмарами, вітром, рослинами, тваринами, відкриваючи певні закономірності і фіксуючи їх у прислів'ях, приказках, прикметах. Народ помічав взаємозалежність і взаємообумовленість подій, явищ природи, тому міг безпомилково передбачити погоду, порадити, що найдоцільніше робити в той чи інший час: «Вінця навколо сонця - на дощ», «Небо над лісом посиніло - буде тепло», «Зірки стрибають - на мороз», «Дощ на зелені святки -будуть великі достатки», «На Благовіщення виносять вулики з бджолами», «На Стрітення повертається птиця до гнізда, а хлібороб - до плуга». Народний календар визначає і час, коли найдоцільніше займатися побутовими справами, проводити дозвілля, реалізовувати певні норми і стиль поведінки: «З Юрія - хороводи, з Дмитра -вечорниці», «Великий піст усім прижме хвіст», «прийде Влас - з печі злазь». Календарне прогнозування, мудрі настанови народу вчать глибше розуміти природу рідного краю, вчасно ставити і розв'язувати природоохоронні завдання, уникати зайвих турбот, ускладнень, не допускати прорахунків у господарських справах.
128 129
Традиції і звичаї, обряди народного календаря створюють національний колорит, національну самобутність, трансформуються сьогодні у змісті освіти, навчально-виховному процесі національної школи і національної системи виховання. Завдяки традиціям, звичаям і обрядам народного календаря утверджується прагнення продовжувати заповіти батьків, дідів, прадідів, добрими справами творити свій родослов, будувати в собі все життя храм Добра, Правди і Краси. Духовні скарби народного календаря концентрують у собі ідеї, знання з народної філософії, астрономії, астрології, біології, математики, медицини, народної кулінарії, землеробської і хліборобської справи. Завдання вчителів, батьків, вихователів - глибоко і всебічно вивчати могутній ідейний, моральний, емоційний, естетичний потенціал народного календаря й активно прилучати учнів до його вічно пульсуючих джерел, невичерпних духовних скарбів. Читайте також:
|
||||||||
|