МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||
Народні принципи, методи, прийоми, формиорганізації навчання Народ постійно шукав раціональних шляхів організації навчання. Усе це знайшло відображення в принципах і методах навчання. Вироблення принципів навчання — це поступовий процес, пов'язаний з кроками народу у пізнанні природи, суспільства, людини, з розвитком виробництва, матеріальної і духовної культури. Мотивація доцільності принципів народної дидактики пов'язана з народною психологією, фізіологією, народною філософією. Наприклад, народна філософська течія природовідповід-ності активізувала в дидактиці принцип природовідповідності. За цим принципом навчання треба проводити з урахуванням природи дитини, зокрема її особливої схильності й податливості до навчання («Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як уподовж ляже, тоді вже його трудно вчити»). Важливу роль відіграє врахування індивідуальних і вікових особливостей («Що голова, то розум», «Всяк розумний по-своєму: один спершу, а інший потім»). Народна філософія сенсуалізму висунула на передній план у народній дидактиці принцип наочності («Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», «Око бачить далеко, а думка ще далі»). Чуттєве сприйняття деколи може бути неточним («Чув дзвін, та не знає, де він»), тому важливо забезпечувати єдність чуттєвого з логічним («Треба розумом надточити, де руки не візьмуть»), збуджувати активність думки («Хто думає, той і розум має»). Поширені народні афоризми: «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше», «Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати» — переконують у відстоюванні народною дидактикою принципу активного і свідомого навчання. Народній дидактиці властивий оптимізм, віра в силу навчання: «Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь». Народна дидактика відстоює принцип доступності навчання (посильність для дитини, ґрунтування нових знань на життєвому досвіді, шлях у навчанні від легкого до важкого, від невідомого до відомого, від простого до складного). Доступність — це не спрощеність і штучне полегшення навчання. Навчання - наполеглива праця, що вимагає долання 102 труднощів: «Доки не впріти, доти не вміти», «Хто хоче знати, тому треба менше спати». Навчання дає людині знання на все життя, тому народна дидактика орієнтує на додержання принципу міцності знань: «Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», «Учись змолоду, пригодиться на старість». Провідним орієнтиром народної дидактики є життя, життєві потреби людини. Важлива дидактична вимога народу - це зв'язок навчання з життям, життєвість і актуальність навчання («Потрібно вчиться, завжди пригодиться», «Хто що вміє, то і діє», «Хто що знає, тим і хліб заробляє», «Знання без застосування -це хмара без дощу», «Десять мільйонів видів знань потрібно для того, щоб здобувати їжу»). Про того, в кого голова начинена знаннями, далекими від життя, у народі іронізують: «Учений, а кобили не запряже». Народна дидактика відстоює достовірні, правдиві, наукові знання: «Той дає раду, хто знає правду», «Наука в ліс не веде, а з лісу виводить», «Чим більше науки, тим довші руки», «Де більше науки, там менше муки». Вона поставила науковість навчання в ряд своїх найважливіших принципів. Народна дидактика послідовно обстоює принцип виховуючого навчання. Народ інтуїтивно дійшов і до розуміння того, що необхідна систематичність в одержанні знань, неперервність освіти: «Вчитися — усе одно, що плисти проти течії: зупинився на хвилину — і тебе віднесло назад», «Чоловік розуму вчиться цілий вік». Народна дидактика дійшла справедливого висновку про навчання як основний чинник становлення особистості (формування розуму, світогляду, почуттів, пам'яті, уяви, мовлення, мислення, уваги, спостережливості, ставлення до життя, знань, праці, пізнавальних і творчих здібностей та інтересів). Навчання, за народною дидактикою, спонукає людський розум вбирати ідеологію і психологію народу, його переконання, традиції, звичаї, моральну, інтелектуальну й естетичну культуру. Надійним спільником у цій справі є різноманітні методи і прийоми навчання. Методи і прийоми народної дидактики прості, легкі, загальнодоступні. Народна дидактика розглядає досить різноманітні методи навчання: бесіди, розповіді, описи, пояснення, читання, народні оповіді (казки, легенди, перекази, спогади), народну пісенну і народну повчальну творчість (прислів'я, приказки, притчі, заповіді, сентенції, заборони); спостереження за працею, змінами в житті 103 рослин, тварин, у неживій природі, за вчинками людей, побутом; показ предметів, малюнків, зразків, способів дій; виконання практичних завдань за зразком чи за вказівкою, дидактичні, рухливі, драматизовані ігри і ігрові прийоми. Досить ефективним методом у народній дидактиці є евристична бесіда. Народна дидактика звертає особливу увагу на вміння її проводити: «Добра голова не скаже пусті слова», «Не мели, як пустий млин», «Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка», «Треба знати, де що сказати», «Слухай тисячу разів, а говори один раз», «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше», «Або розумне казать, або зовсім мовчать», «Що маєш казати, то наперед обміркуй». Народна дидактика засуджує антипедагогічні методи навчання: «Не вчи дитину штурханнями, а хорошими слівцями», «Учи дітей не страшкою, а ласкою». У центрі уваги народної дидактики є такі розумові операції, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, узагальнення. Якщо класифікувати методи навчання, які розглядаються народною дидактикою, то можна виділити такі їх групи: а) наочні методи: спостереження, показ предметів, малюнків, б) словесні методи: бесіда, розповідь, опис, пояснення, читання, в) ігрові методи навчання. Важливим компонентом народної дидактики є форма навчання. В ній відображається найраціональніша організація навчання. Народна дидактика виділяє такі форми навчання: навчання ланцюжком («Знаєш і вмієш сам — навчи цього інших»), самонавчання, челядництво (профнавчання у майстра), наставництво, похід, прогулянка, екскурсія, заняття в гуртках, колективне читання вголос. Наукова дидактика знаходить своє вираження в наукових працях учених, а застосування - у діяльності педагогів-професіо-налів, у шкільному навчальному процесі. Народна ж дидактика живе в пам'яті народу, у масовій його навчальній практиці, навчально-виховних народних традиціях. 104 Народна дидактика надає великого значення мовленнєвому розвитку дітей. Вона створила дитячу мову як надійний трамплін для опанування мови дорослих, як перший етап на шляху мовленнєвого розвитку дитини (мама, киця, гам, ляля, люля, жижа, бека, цяця, тася, коко, му, дюдя та ін.). Без застосування створеної народом мови для дітей навряд чи можна було б прилучити дітей до словесного спілкування. Завдяки дитячій мові дитина швидко і впевнено входить в русло материнської мови. Стимулюючим засобом цього процесу є дитячий фольклор, який охоплює словесну творчість дорослих для дітей (колискові пісні, пес-тушки, потішки, забавлянки, небилиці, казки, примовки, лічилки, скоромовки, дражнилки). Велике педагогічне значення має входження дитини в мову і навколишній світ через пісню. Народна дидактика вчить жити. У цьому найвище її покликання. Причому жити чесно, справедливо, обстоюючи добро і правду. Покликання народної дидактики - активно допомагати молоді в трудовому і моральному зростанні, у прилученні її до знань, самостійного думання, старанної праці; у формуванні її світоглядної позиції. Народна дидактика схвально оцінює того, хто вчить дітей спостерігати, бути уважним, розвиває дитячу пам'ять і уяву. Народна дидактика високо оцінює мудру відповідь на запитання дитини, оцінює як велике мистецтво, що розширює кругозір дітей, сприяє засвоєнню нових знань. Окрасою народної дидактики стали загадки, загадки-шаради, загадки-задачі, загад-ки-жарти, вікторини. Вони розвивають і перевіряють розум людини. На їх основі влаштовуються інтелектуальні поєдинки. Народна дидактика відображає загальнодидактичні закономірності навчання, а також аспекти вивчення окремих навчальних предметів, що свідчить про зародження в середовищі народу предметних дидактик. Усі нинішні шкільні наукові методики з'явилися значною мірою завдяки народній дидактиці. Народна дидактика дає знання і поради дівчині - майбутній матері, радить залучати до педагогічної праці старших дітей. А основна мета народної дидактики - навчити кожного бути людиною. Народна дидактика виражає віковічну мрію народу про писемність і грамотність («Вчення - світ, а невчення - тьма», «Учений іде, а неук слідом спотикається», «Де грамотні люди, там біди не буде», «Грамота - не хвороба, літ не збавить», «Хто пише та малює, той діток своїх годує»). Оволодіння грамотою відкриває шлях до могутнього світочу знань - книги: «Книга 105 вчить, як на світі жить», «Слово книжкове як світло денне», «Купиш хорошу книжку, придбаєш розумного друга». Народною дидактикою високо оцінюється школа як святиня і надія народу, його духовна колиска: «У життя світла дорога починається від шкільного порога», «Здобудеш освіту - побачиш більше світу», «Школа - народу опора», «Щоб техніку осідлати - треба політехнічну школу кінчати», «Поганцем той називається, хто рідної школи цурається», «Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу», «Честь школи не плямуй ніколи». Народна дидактика вчить шанобливому ставленню до вчителя: «Шануй учителя, як родителя», «Священна праця вчителя щоденна», «Учитель - як мати, прагне все краще дітям дати», «Учитель - добра і розуму повелитель», «Учитель народний, бо труд його благородний», «Щоб учителем стати, треба щире серце мати». Народна дидактика і навчально-виховний процес сучасної національної школи Народна дидактика завжди актуальна. Вона повністю співзвучна з навчально-виховною діяльністю сучасної національної школи. Народна дидактика сприяє реалізації принципу зв'язку школи з життям народу, забезпечує наступність між домашнім і шкільним навчанням, збагачує і оптимізує працю вчителя. Народна дидактика актуалізує позитивні емоції та переживання, прикрашає педагогічне дійство вчителя. У наш час вчитель має широку можливість залучати в повсякденний навчальний процес народну дидактику. Це і використання неперевершеного, незвичайного педагога - рідної мови; це і прилучення учнів до мовних скарбів, використання фольклору; це і народні математика, історія, природознавство, географія, біологія, фізика, астрономія, креслення, народне образотворче мистецтво, народна музика, народні спортивні традиції, народна медицина, народний досвід трудової і професійної підготовки. Високу ефективність у навчанні дошкільників і молодших школярів дає застосування в навчально-виховному процесі загадок, шарад, анограм, запитань. Наприклад, до теми «Іменник»: • Як написати у чотирьох клітинах «суха трава»? (Сіно). • Яке місто має назву зі ста жіночих і одного чоловічого 106 • Чи можна взяти буряк і зробити з нього бурю? (Відкинути К). Навчання мови в школі проходить успішно, коли мовні вправи побудовані на фольклорному матеріалі. Народна дидактика створила й дала в руки шкільному вчителю такий могутній засіб впливу на особистість, як народний гумор, який відображає мудрість і дотепність народу, кмітливість і гострий розум. «Розвивати в дитини здатність сміятися, утверджувати почуття гумору означає разом з тим зміцнювати її розумові сили й здібності, вчити тонко думати й мудро бачити світ» (В.О. Сухомлинський). Наші учні прилучаються до такого сильного народного педагогічного засобу, як казка, не тільки в аспекті її переказування, слухання, а й творення. Потрібну й навчальну інформацію несуть учням афоризми, які вчать говорити мудро й лаконічно, увиразнюють дидактичну дію уроку, надають йому привабливих тонів. Широким простором для використання народної дидактики є позакласна робота. Способи використання народної дидактики в позакласній роботі досить різноманітні: самостійне читання й обговорення фольклорних збірок, проведення ранків казок, уявних казкових подорожей, збирання фольклору, ведення рукописних фольклорних збірок, фіксування влучних висловів народу, складання казок, зустрічі з фольклористами, запис народних пісень, коломийок, частівок, жартів, байок, оповідань, конкурси читців-декламаторів, мудрих народних оповідачів, фольклорні гуртки, турніри кмітливих, народні ігри, розваги, свята, трудові об'єднання, народне вишивання, гуртки художньої самодіяльності. Дуже чарівний світ народної дидактики, благотворний вплив якого людина відчуває протягом усього життя. Вона вчить нас жити і працювати, любити, думати, творити, боротися і перемагати, примножувати добро та щастя на землі, бути справжніми людьми. Література для самостійного опрацювання 1. Вік живи - вік учись: Українська народна мудрість / Упоряд. І.П. Бе- 2. Культура і побут населення України. - К., 1993. 3. Стельмахович М.Г. Народна дидактика. - К., 1985. 107 4.Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997. 5. Українська минувщина. -К., 1999. Контрольні запитання і завдання 1.Розкрийте суть народної дидактики. 2. Дайте коротку характеристику принципам навчання народної ди 3.Які ефективні методи і прийоми навчання розглядає народна дида 4.Ознайомтесь з посібником «Вік живи - вік учись». Законспектуй Тема 1 1 Українська козацька педагогіка 1. Сутність, специфіка, завдання козацької педагогіки. 2. Козацька духовність, її ознаки, компоненти і особливості. 3. Шляхи впровадження козацької педагогіки і формування козаць Сутність,специфіка, завданнякозацької педагогіки Національна ідея є провідною в історичному бутті кожного народу, нації. Вона проходить через всю педагогічну спадщину минулих епох. Особливо чітко вона виражена в добу козацтва, коли відстоювався політичний, державний, економічний і культурний суверенітет України. Козацька епоха породила незвичайний феномен — козацьку педагогіку. Вона ввібрала в себе дух козацької доби - традиції самоврядування, ідеї захисту прав людини, нації, суверенності держави, ідеї народовладдя, гуманізму, козацького світогляду, ідеології та демократизму. Українська національна ідея доби козацтва пов'язана з народною педагогікою, рідною мовою, народними традиціями, звичаями, обрядами, народним мистецтвом, фольклором. Козацькій педагогіці притаманне родинно-шкільне виховання як вияв єдності впливу на особистість таких важливих факторів, як сім'я і школа, при пріоритеті батьків і родинного оточення. Функції козацької педагогіки реалізувались у сім'ї, школі, козацьких об'єднаннях, повсякденному житті і праці. Козацька педагогіка - це частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формувала синівську вірність рідній землі, незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, яка ставила метою формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю та самосвідомістю. 108 109 Основні завдання козацької педагогіки: готувати фізично загартованих, з міцним здоров'ям, мужніх воїнів - захисників рідного народу, виховувати український національний характер і світогляд, національні і загальнолюдські цінності; формувати високі лицарські якості, пошану до старших і старих, жінок, прагнення допомогти іншим, милосердя; виховувати громадян, які б розвивали культуру, економіку, інші сфери життєдіяльності народу. Провідними в національній системі виховання в добу козацтва були такі ідеї козацького руху, як свобода і незалежність України, непорушність прав людини і народу, суверенітет особистості, народовладдя. Особливе місце в козацькій педагогіці посідає дошкільне родинне виховання. Воно утверджувало високий статус батька, матері, дідуся, бабусі, роду і народу. Центральними питаннями козацького родинного виховання були: загартування дітей, моральне виховання, розумовий розвиток, виховання вміння долати життєві труднощі, підготовка до життя вільного, до захисту рідної землі. У дітей розвивалась ідеальна сфера особистості: відчуття, сприймання, уява, інтуїція, підсвідомість, кмітливість, фізичні сили, інші резерви пізнавального апарату. Національні звичаї, обряди, традиції, здобутки християнської моралі визначали напрям родинного виховання. Психологічний комфорт, демократизм, рівноправність, сімейні традиції благотворно впливали на виховання дітей. Козацька педагогіка акцентує увагу на систематичному, фізичному, психічному, моральному, трудовому, естетичному вихованні, національно-патріотичній підготовці, спортивно-військовому вишколі. Вона орієнтується на такі складники національного способу життя українців, як чемність, вихованість, освіченість. Козацька духовність, її ознаки, компоненти й особливості У центрі козацької педагогіки — ідеал вільної людини з незламним прагненням до свободи, людини, яка на вітчизняних традиціях розвиває рідну культуру, економіку, будує незалежну державу; той тип українця, який свято береже національні й загальнолюдські цінності, ідеал козака-хлібороба, власника землі, її дбайливого господаря; ідеал козака-воїна, лицаря нескореного духу, честі і звитяги, духовно багатої людини. Центральним у козацькій педагогіці є формування козацької духовності. Українська козацька духовність - це історично сформована система духовних багатств рідного народу, яка відображає найвищі цінності його національної душі, характеру, світогляду та ідеології. Козацька духовність — це містке, фундаментальне поняття, насичене згустками життєвої, культурно-історичної мудрості, ідейно-моральним і емоційно-естетичним змістом, національним і загальнолюдським потенціалом. Козацька духовність має свою самобутню систему цінностей: цілісність і гармонійність, віра, надія і любов до всього батьківського і материнського, свого родоводу, повага до загальнолюдських здобутків, єдність істини, добра і краси, ненависть до ворогів рідної землі, презирство до всього, що гальмує розвиток рідного народу, прагнення і уміння подолати перешкоди на шляху до волі, свободи, незалежності України, рівноправності всіх націй. На вершині козацької духовності були Бог і Україна, а непорушними підвалинами її були ідеї любові до рідної землі і народу, пошани до батьків, дідів і прадідів, їх духовних заповідей, спорідненість з рідною природою, землею, середовищем, у якому жили, бережливе ставлення до них. Найвищими духовними цінностями козацтва були й ідеї волі і свободи людини, народу, нації і держави. Духовно багаті козаки були першопроходцями в численних сферах національного життя. Вони — творці багатьох пріоритетів у галузі суспільного, державного, політичного і культурного життя. Українські лицарі, наприклад, одними з перших оволоділи ракетною технікою, елементами підводного плавання з військовою метою; забезпечували високу ефективність розвитку економіки, плекали високі врожаї пшениці і інших злакових. Чужеземці згадували, що в козацьку добу українці вирощували стільки хліба, що подекуди не знали, куди його дівати. Важливими особливостями духовного життя козаків були гармонія любові і ненависті, висока вимогливість до людей з негативними якостями, вимогливість до земляків і друзів, вимоги до себе, своєї духовності, постійне прагнення до досконалості, гармонійності свого внутрішнього світу (тіло, душа і розум), прагнення проникнути в таємниці буття, Космосу.
ПО НІ Основні компоненти козацької духовності: 1. Козацька філософія. У козаків була філософія свободи і 2.Козацький світогляд. Це своєрідна система поглядів, пере Козацькі переконання й ідеали - жити самобутнім національним життям, розвивати духовність рідного народу, передавати її з покоління в покоління. 3. Козацький характер. Це вищий тип українського націо 4. Козацька мораль. їй характерне шляхетне ставлення до Кодекслицарської честі • Любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, • Готовність захищати слабших, турбуватися про молод • Шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі.
• Непохитна вірність ідеям, принципам народної духовнос • Відстоювання повної свободи і незалежності особистості, • Турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, об • Прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, • Цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних • Уміння скрізь і всюди діяти благородно, шляхетно, вияв Кодекслииарської звитяги • Готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу • Нехтування небезпекою, коли йдеться про життя друзів, • Ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край • Героїзм, подвижництво в бою та праці. Козаки були глибоко милосердними. Вони чуйно ставилися до інших людей, поділяли з ними радість і горе. 5.Козацька естетика. У козаків панував культ краси люди 6.Козацька правосвідомість. Козацьке право відображало 7. Козацька ідеологія. Це система філософських, політичних,
112 113 Козаки надавали завжди пріоритетність таким інтегруючим, соборним якостям особистості, як мудрість, шляхетність, мужність, справедливість, доблесть, войовничість у відстоюванні всенародної правди, аскетизм (свідоме обмеження природних потреб), стоїцизм (стійка, непохитна, самопожертвенна позиція), слава, дух господаря, володаря своєї землі. Важливе місце козаки відводили вихованню фізичної і психологічної культури. Вони прагнули розвинути в собі богатирську силу і дух, у чому домагалися вражаючих успіхів. Козаки сміливо йшли на лови, приборкували диких коней, боролися зі стихією. Загартовуючи себе і готуючи свій організм до складних випробувань, козаки влітку спали проти зоряного неба, думкою ширяли у невідомі світи, прагнули проникнути в таємниці космосу. Вони ґрунтовно знали народну медицину, яка забезпечувала їм міцне здоров'я і довголіття. Популярними в козаків з самого дитинства були дитячі забави, ігри, різноманітні фізичні вправи. Важливе місце посідало формування вмінь їздити верхи, рубати шаблею, стріляти з рушниці, плавати, веслувати, керувати човном, ховатися під водою. Під час народних свят та ігор традиційними були змагання на силу, спритність, винахідливість, точність, різноманітні змагання верхи. До тих, хто хотів бути козаками, висувалися вимоги бути сильними, вольовими, мужніми, володіти українською мовою, присягнути на вірність Україні, сповідати християнську віру. Новобранців-козаків козацька старшина піддавала випробуванням, перевіряла їхню загартованість і витривалість спекою, холодом, дощем, снігом, браком одягу, їжі тощо. Популярним у козаків було мистецтво единоборств. Існувало кілька систем единоборств. Найвідоміша становить основу козацького танку гопак. Добре знаною є система козацької боротьби - гойдок (боєць ніби приклеювався до суперника), система боротьби - спас (філігранне блокування дій супротивника). Великий виховний потенціал мало козацьке характерництво. Це цілий пласт культури наших предків. Козаки володіли уміннями, які в наш час демонструють екстрасенси. Були чаклуни, які впливали на психіку ворога, заворожували його, вивідували в нього військові таємниці. Характерники вміли залякати ворога, навіювати йому інформацію про свою силу і непереможність, про те, що їх не бере ні куля, ні шабля, ні вогонь, ні вода. Вороги нерідко вірили, що козаки могли брати голими руками розпечені ядра, обминати кулі тощо. Постійно займаючись самовдосконаленням, козаки, зокрема, оволодівали специфічними вправами, доводячи невичерпні можливості людського організму (від подиху людина падала з ніг). Тілесне і психологічне загартування козаків було складовою частиною комплексної і цілісної системи виховання, компоненти якої сьогодні потребують глибокого вивчення, аналізу і творчої реалізації. Шляхи впровадженнякозацької педагогіки і формуваннякозацької духовності У наш час відбувається процес активного відродження козацької педагогіки і козацьких виховних традицій. Ще в 1991 р. з'явилася ідея створення всеукраїнських дитячих і юнацьких організацій. На сьогодні гурти, загони та інші об'єднання юних козаків уже діють у ряді шкіл. Ці козацькі осередки у своїй діяльності керуються національною ідеологією, філософією, світоглядом та іншими складовими духовності. Важливим кроком у справі реалізації ідей і засобів козацької педагогіки є поширення знань про козацький національно-визвольний рух. У цій справі допомагають фольклорні джерела, історичні документи, козацькі літописи, наукові праці про козаччину М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського, М. Ар-каса, Д. Яворницького, Д. Дорошенка, І. Огієнка, художні твори Т. Шевченка, П. Куліша, Б. Грінченка, Олександра Олеся, Б. Леп-кого, поетів В. Симоненка, Л. Костенко, І. Драча, Д. Павличка. Фундаментальним напрямом впровадження козацької педагогіки є дослідження юними козаками, гуртами, загонами історії українського козацтва, вивчення героїчного життя, подвижницької діяльності гетьманів, отаманів. Доцільно скласти конкретні програми вивчення в школі козацького визвольного руху, козацького краєзнавства. Важливо, щоб учні успішно оволодівали історією української козацької державності. Одним із головних напрямів втілення в життя козацької педагогіки є відродження військово-спортивного мистецтва наших предків. Доцільно, щоб учні оволодівали такими видами спорту, як верхова їзда, стрільба, володіння списом, шаблею, плавання, подолання природних перешкод, кермування човном, боротьба.
На високий теоретичний і практичний рівень слід піднести пізнання і відродження традицій козаків як мудрих хліборобів, орачів, оберігачів і примножувачів скарбів рідного краю, його природних багатств. Учні старших класів можуть прилучатися до організації і ведення фермерських господарств, оволодіння господарською винахідливістю, кмітливістю, творчою ініціативою, діловитістю козаків, до роботи у госпрозрахункових об'єднаннях, майстернях, кооперативах, асоціаціях, зразкових молодіжно-козацьких об'єднаннях і господарствах різного профілю. Не слід забувати, що козаки були чудовими городниками, садівниками, скотарями, пасічниками, займалися рибальством і мисливством, розводили породистих свійських тварин (овець, коней). Потребують практичного відродження і козацькі мистецькі традиції кобзарства, лірництва, гуртового танцю, співу, дотепного слова, різьбярства, іконопису, бондарства, гончарства, ковальства та ін. З цією метою доцільно організувати різноманітні мистецькі трудові об'єднання. На особливу увагу заслуговує вивчення і застосування на практиці козацьких знань з медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії, а також пізнання сутності й особливостей козацької ідеології, філософії, світогляду, моралі, етики, характеру, правосвідомості як вищих виявів українського національного духу. Козацька педагогіка передбачає проведення індивідуальної, групової і масової культурно-просвітницької роботи, спрямованої на організацію самопізнання, саморегулювання, розвиток здібностей і можливостей кожного. Відроджуються дитячі та юнацькі об'єднання суто козацького характеру («Джура», «Січ»). Традиційними стають посвяти учнів у козачата, фестивалі козацької пісні і танцю, змагання з козацьких видів спорту, ігри і забави. У навчально-виховний процес школи і родини впроваджуються ідеї і засоби козацької педагогіки, оформлюються кабінети народної педагогіки, викладаються інтегровані курси «Запорізьке козацтво», оформляються музеї козацької слави, організовується робота «кобзарських шкіл», фольклорних ансамблів, музеїв і кімнат народознавства, кабінетів народної вишивки, майстерень народних ремесел і промислів. Традиційними стають вечори козацьких забав, веселі старти, зльоти пошукових загонів «Козацькими шляхами», організація шкільних конеферм, вирощування козацького коня, кінні бойові заняття, кінні походи шляхами лицарської слави України. Частішають міжнародні зустрічі юних козаків і членів дорослих козацьких організацій. Так, у березні 1992 р. у Краснодарі відбувся міжнародний фестиваль козацької думи і пісні. У багатьох країнах світу існують козацькі організації, які прагнуть налагодити контакти з аналогічними об'єднаннями материкової України. На порядку денному стоїть потреба створення науково-методичного центру, який би розробляв навчальні плани, програми, методичні рекомендації з проблем реалізації козацької педагогіки на уроках і в позаурочний час. З метою активного формування козацької духовності, національної свідомості і самосвідомості необхідно: а) щоб учні зрозуміли зміст понять «козацький характер», б) привчати учнів до самостійності, самодіяльності, розрахову в) створення бази для розвитку традицій козацтва (вечірньо-не г) проводити ранки на козацьку тематику, організовувати ви д) організовувати українські великосвітські і козацько-старшин є) розвивати козацьке краєзнавство, активно вивчати історію українського козацтва, життєписи діячів національно-визвольного руху, представляти козацькі роди Симеренків, Терещенків, Ханенків, Харитоненків та ін.; є) активізувати роботу зі створення Всеукраїнської молодіжної козацької організації «Січ»;
116 117
ж) організовувати учнівське самоврядування на козацьких традиціях; з) впроваджувати в життя, побут і дозвілля козацькі ігри, забави, розваги. Відродження і творчий розвиток у сучасних умовах козацької педагогіки є одним з ефективних шляхів становлення і вдосконалення національної школи, системи виховання, формування в підростаючих поколінь високої духовності, утвердження державної незалежності України. Для сучасної теорії і практики виховання є секретом формування вірності і відданості, самопожертви, самозабуття козаків, що браталися між собою. У відродженні козацької педагогіки важливим є пізнання психологічних, моральних світоглядних механізмів героїчних вчинків українського козацтва. Читайте також:
|
||||||||||
|