Аналіз опрацювання помилок

СПОСОБИ ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК У КОНТРОЛЬНИХ ДИКТАНТАХ

Систематичний контроль і перевірка якості виконання письмових робіт — важливий стимул розвитку грамотності і писемного мовлення учнів.

У 1 — 4 класах кожну учнівську роботу з української мови перевіряють та оцінюють.

Оцінки за класні та домашні роботи в класний журнал виставляють вибірково (для всіх учнів одночасно — тільки за окремі роботи), оцінки за контрольну, самостійну роботу — щоразу.

Потрібно щомісяця оцінювати якість ведення зошита учнем. Підсумкову оцінку за ведення зошита виставляють в окрему графу класного журналу та в зошиті з поміткою «За ведення зошита». Тематичний облік знань необов'язковий.

Усі контрольні письмові роботи, зокрема диктанти, перекази, твори, а також самостійні роботи навчального і контрольного характеру слід перевіряти до наступного уроку.

Перевірку слід закінчувати роботою над помилками (колективною чи самостійною).

Письмову роботу над помилками виконують у зошитах для контрольних робіт після їх перевірки, а продовжують закріпленням правильних написань, дій на наступних уроках у робочих зошитах.

Кожен вид помилок з мови потребує від учителя відповідного способу виправлення.

Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку (для практичного виправлення) дає зразок правильного їх написання.

Помічену в слові помилку чи неправильно вжите слово вчитель перекреслює, а саме виправлення має зробити учень, користуючись орфографічним, перекладним чи тлумачним словником, правилом у підручнику або порадившись з учителем, з кимось з однокласників.

Для шестирічних першокласників під час формування графічних навичок потрібно не тільки підкреслювати неправильну форму літери чи цифри, а обов'язково поправити їх, показуючи цим, де саме учень припускається помилки, неправильність нахилу показувати похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.

Стилістичні і лексичні помилки підкреслюють у тексті хвилястою лінією, а в процесі роботи над ними найтиповіші колективно обговорюють внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюють шляхом розгляду різноманітних пропозицій, потім записують у зошит. Після цього школярам пропонують зробити решту виправлень самостійно чи в парі з однокласником.

Пунктуаційні помилки вчитель виправляє власноручно, але в процесі їх опрацювання вимагає від дітей аргументованого пояснення надписаних чи дописаних пунктуаційних знаків на основі правил чи наведення відповідних прикладів.

Кожний вид помилок вимагає певного прийому виправлення. На полях позначається помилка відповідним умовним значком:

І — орфографічна,

Г — граматична,

Y — пунктуаційна,

М — мовна.

За такої організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, у разі потреби користуватися довідковою літературою, насамперед — словником.

До виправлення помилок у письмових роботах учнів учитель має підходити диференційовано: у зошитах сильніших учнів ставити помітку на полі в рядку, в якому допущено помилку; у середніх можна підкреслити слово з помилкою, а саме виправлення пропонується зробити учням самостійно. Виправляти повністю записи потрібно в зошитах слабких учнів. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду.

Усі записи зроблені вчителем в учнівському зошиті (виправлення помилок, підкреслення, зразки письма, оцінка, фрази типу «Молодець!», «Уже значно краще» тощо) повинні бути виконані чітко й охайно червоним чорнилом або пастою, мають бути взірцем для учнів. Пропуски помилок, неохайне виправлення, недбало написані зразки літер, цифр, слів затримують розвиток грамотності учнів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика формування умінь літературної вимови	\|	Орієнтовний обсяг письмових робіт з рідної мови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.