• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ВІКТИМОЛОГІЇ

13.1. Поняття віктимологічного аспекту в місцях позбавлення волі

У процесі дослідження складових ланок одного з важливих елементів причинного комплексу злочинної поведінки, а також відповідаючи на запитання: чому вчиняються злочини в криміналь­но-виконавчих установах України (КВУ), неможливо, на наш по­гляд, не приділити певної уваги віктимологічним аспектам, що притаманні системі виконання кримінальних покарань. Без ураху­вання місця та ролі потерпілих під час вчинення злочину пояснення етіології (природи) злочину в КВУ було б неповним обмежувало б можливості запобіжної діяльності серед засуджених. Жертва зло­чину органічно вписується в механізм як «зворотна сторона меда­лі» події злочину в КВУ, що не завжди береться до уваги персона­лом у місцях позбавлення волі.

На наш погляд, ставлення до жертви повинно розглядатися з двох позицій: по-перше,- з позиції соціально-правового захисту її законних прав і інтересів; по-друге,- з науково-дослідницьких по­зицій кримінології, як криміногенний чинник, що входить у струк­туру детермінант та механізму злочинної поведінки.

Див.: Мозоль А. П. Кримінологічні проблеми нелегальної міграції в Ук­
раїні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- К.: Нац. акад. внутр. справ Украї­
ни, 2002.- С. 16. ^Р

Таким чином, слід докорінно змінити погляд на жертву злочину в КВУ як на другорядний чинник системи детермінант злочиннос­ті, проблема поглибленого вивчення його повинна розглядатися в теоретичному та практичному напрямах.

Ще в минулому столітті виник громадський рух захисту жертв злочинів, який започаткував розроблення міжнародних стандартів та рекомендацій в галузі соціальної політики даного напряму. В 1973 році була проведена конференція щодо компенсації збитків жертвам насильницьких злочинів, дещо пізніше, в 1985 році, при­йнята ООН Декларація основних принципів правосуддя щодо жертв злочинів та зловживань владою. А 22 лютого 1990 року в Англії була проголошена «Хартія жертв злочинів». З того часу 22 лютого вважається Міжнародним днем підтримки жертв злочи­нів за ініціативою юристів-кримінологів, психологів, психіатрів, адвокатів та журналістів. На думку представника російської асо­ціації, доктора юридичних наук, професора В. Квашиса, підтримки з боку держави асоціація не одержує, а утримується ентузіазмом десятка фахівців та завдяки невеликій допомозі спонсорів. 1 це у той час, коли в багатьох державах підтримка жертв злочинів вхо­дить до державної політики. В Америці, наприклад, у складі мініс­терства юстиції створено департамент допомоги жертвам злочинів. Наприклад, «Закон про права жертв» американського штату Пен­сільванія, в якому серед неповного переліку їх прав є такі, як:

- участь у найбільш важливих процедурних діях розслідування та суду;

- внесення пропозицій щодо розміру та форм відшкодування збитків, у тому числі й одержаної компенсації;

- одержання повідомлення тюремної адміністрації з приводу звільнення злочинця, його переведення в іншу тюрму, а в разі його втечі - миттєвого повідомлення¹.

Таким чином, питання відносно жертв злочинів повинні вирі­шуватися так, щоб держава не була при цьому стороннім спостері­гачем, а зміст приказки «спасіння утопаючих - справа рук самих утопаючих» не має поширюватися на жертв злочинів.

Проблема соціально-правового захисту жертв злочинності в мі­сцях позбавлення волі потребує спеціального розгляду та вивчення

¹ Див.: Руднев. Один раз из жизни потерпевших от преступлений // Извес-тия.- 1994.- 22 февр.

на всіх рівнях і напрямах - правовому, економічному, виховному та ін.

Розгляд даного феномена з кримінологічної позиції, як у бага­тьох випадках криміногенного фактора, є основним питанням да­ної теми в межах кримінологічної науки.

Злочинність у КВУ, як складне соціальне явище, що перебуває в багатогранній системі мікросоціальних взаємодій, потребує су­купного вивчення зв'язку «злочин - злочинець - злочинність». Відповідно до кримінологічної концепції, злочин,- це результат взаємодії особистості та середовища. Тому ситуація вчинення зло­чину як важливий компонент причинового комплексу потребує досконального вивчення, під час розвитку якої найбільший інтерес серед її учасників викликають ті, які стали об'єктами злочинного посягання - потерпші, бо саме потерпілий перебуває в безпосеред­ніх стосунках зі злочинцем і вимагає особливої уваги як об'єкт за­хисту та важливий учасник даної ситуації.

Таким чином, кримінальна віктимологія вивчає злочинну пове­дінку під кутом зору зумовленості її якостями потерпілого від злочину (як особистими, так і рольовими), взаємовідносинами зі злочинцем та характером його поведінки.

Матеріали досліджень та дані кримінальної статистики дозво­ляють дійти висновку, що багато зі злочинів певною мірою зумов­лені поведінкою самих потерпілих. За даними вибіркового дослід­ження ролі поведінки потерпілого в генезисі злочинів проти осо­бистості, 29% злочинів були або спровоковані негативними діями потерпілого, або вчинені за його допомогою¹.

Однак цей висновок не може бути використаний для того, щоб кважати потерпілих винуватцями в тому, що вони стали жертвами злочинів. У злочинах винні ті, хто їх вчиняє, за що вони й притя­гуються до кримінальної відповідальності (хоча міра її нерідко ви­значається з урахуванням того, яке значення для заподіяння зло­чину мала поведінка потерпілого). Крім того, виявлені під час до­сліджень факти мають значення для розробки особливих засобів протидії злочинності, спрямованих на запобігання таким формам негативної поведінки людини, які можуть мати провокуючий ха­рактер для іншої особи та бути водночас небезпечними для неї

¹ Див.: Минская В. С. Криминологическое и уголовно-правовое значение поведения потерпевших // Вопросы борьбы с преступностью: Сб.- М., 1972.— Вып. 16.-С. 16.

самої. Саме такі випадки характерні при поясненні природи зло­чинів проти особи, які мають місце серед засуджених до позбав­лення волі в КВУ.

Тому конкретні запобіжні засоби залежно від об'єкта впливу можуть бути поділені умовно на два види. Один з них - це засоби, які повинні бути спрямовані на те, щоб не допустити «рецидиву» провокаційної поведінки з боку засуджених, які вже були потерпі­лими у зв'язку із власними негативними діями. Другі використову­ються для того, щоб виявити потенційних жертв - осіб із числа за­суджених, поведінка яких може викликати конфліктні криміноген-но-віктимологічні ситуації, що об'єктивно переростають у злочин. Такий підхід дослідження цієї проблеми передбачає не тільки вивчення потерпілих (або потенційних жертв) серед засуджених, що характеризуються негативно, роль яких у генезисі злочину бу­ла криміногенною. Він передбачає вивчення і тих жертв (або потен­ційних жертв), які стали такими або можуть стати, якщо взяти до уваги позитивні, з точки зору моралі та права, соціальний статус чи поведінку (службового чи громадського становища) та обов'язки. Віктимологічний чинник, на наш погляд, вивчає ці явища в ком­плексі на трьох рівнях, які співвідносяться між собою як: злочин у КВУ (одиничне); злочинність у системі (особливе) та загальна злочинність (загальне).

Щодо першого рівня, то потерпілий при цьому вивчається на індивідуальному рівні як суб'єкт, який своєю поведінкою може вплинути на виникнення наміру в засудженого вчинити рецидив злочину під час відбування покарання або вплинути на механізм його вчинення.

Другий рівень - це вивчення сукупності жертв унаслідок спри­чинення їм шкоди, заподіяної злочинцями в межах рецидиву зло­чинів, що мають місце в місцях позбавлення волі.

Третій рівень ~ це вивчення сукупності жертв та спричиненої їм шкоди злочинами в обсязі усієї рецидивної та загальної злочинно­сті в Україні.

На наш погляд, ці питання в місцях позбавлення волі мають ви­вчатися в рамках «пенітенціарної віктимології» на двох перших рівнях - як специфічний кримінологічний фактор. Цей аспект ви­вчення необхідний для визначення реальних наслідків злочинності на усіх рівнях. Кінцевою метою вивчення жертв злочинів у місцях позбавлення волі є підвищення ефективності запобігання конкрет-

ним злочинам та злочинності загалом серед засуджених шляхом заподіяння безпосередньо стосовно потерпілих, а також потенцій­них жертв індивідуально-профілактичних засобів та заходів пра­вового виховання, орієнтованих як на вірогідних жертв, так і потен­ціальних злочинців у КВУ.

Таким чином, пенітенціарна віктимологія як науковий напрям у межах пенітенціарної кримінології та запобіжної діяльності в міс­цях позбавлення волі вивчає:

а) жертву злочину в КВУ на трьох рівнях - 1) індивідуальному
(окреме); 2) сукупність жертв у конкретній КВУ (особливе); 3) су­
купність жертв усієї системи виконання кримінальних покарань
(загальне);

б) злочинну поведінку в місцях позбавлення волі, під кутом зо­
ру її зумовленості якостями жертви злочину та взаємостосунками
зі злочинцем;

в) віктимологічний потенціал в КВУ, його роль у системі детер­
мінант злочинності в місцях позбавлення волі та механізмі зло­
чинної поведінки;

г) організаційно-правові засади, тактичні та методичні підходи
до проведення віктимологічної профілактики в КВУ.

Читайте також:

1. Глава 7. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки
2. Завдання і практичне значення кримінологічної віктимології
3. Кількісні та якісні характеристики кримінологічної віктимізації
4. Поняття і предмет кримінологічної віктимології
5. Поняття та ознаки кримінологічної віктимізації
6. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки
7. Сучасний стан кримінологічної віктимізації

Переглядів: 436