Поняття та ознаки кримінологічної віктимізації

Лінгвістично слово «віктимізація» означає процес. Тому вікти-мізація розглядається як процес перетворення людини (соціальної спільноти) на жертву (будь-якого негативного явища). Особливість, віктимізації полягає в тому, що цей процес не заданий спеці-ально суспільством, а тому й не стимулюється ним у суспільних цілях. Цей процес - негативний для суспільства й окремих людей, за своєю суттю є результатом несприятливих відхилень від позитивного суспільного розвитку, а тому повинен попереджуватися або припинятися.

Сучасне людство (до середини XX століття) проживало в умо-вах ризику, більшість з яких створювали й створюють для людей ризик стати жертвами негативних явищ. Існує явна тенденція до збільшення кількості цих «ризикованих» ситуацій. Як свідчить

статистика, тільки за 2004 рік в Україні кількість людей, які постраждали від злочину, сягає 328 570 чоловік¹.

На наш погляд, поняття «віктимізація» являє собою своєрідну характеристику віктимності, що об'єктивно існує й може вимірюватися кількістю випадків заподіяння шкоди жертвам злочинів, а також сукупністю кількісних та якісних характеристик потерпілих від злочинів. Таким чином, віктимізацію можна розглядати як загальну сукупність усіх випадків заподіяння особі (соціальній спільності) майнової, фізичної або моральної шкоди злочином. У цьому значенні поняття віктимізації як узагальнення всієї реалізованої віктимності найбільше відповідає поняттю злочинності, що є деякою мірою узагальненням людської деструктивності та реалізується в злочинах.

Характеристики віктимізації відображають, як правило, усереднені закономірності розподілу злочинності з обліком латентної її частини в тій або іншій країні за кілька минулих років.

Крім того, характеристики віктимізації відображають усереднений розподіл злочинів середньої тяжкості та мають найменший ступінь латентності.

Зазначені вище закономірності дають нам змогу виявити певний зв'язок між злочинністю і віктимізацією: чим вищий рівень злочинності, тим нижчий ступінь віктимізації у випадках, коли суспільство стурбовано станом злочинності, і, навпаки, стабільність у соціальних відносинах знижує страх перед злочинністю, вирівнює показники віктимізації та злочинності.

Так, родоначальник вітчизняної віктимології Л. В. Франк визначає віктимізацію як «... процес перетворення на жертву злочину як на одиничному, так і на масовому рівні». Розвиваючи це визначення, Л. В. Франк наводить терміни, похідні від поняття віктимізації: віктішізувати означає перетворювати будь-кого в потерпілого; еіктимізуватися - бути перетвореним на жертву; віктимізатор -особа конкретного посягання або той факт, якому належить основна роль у процесі віктимізації".

У літературі трапляється критика визначення віктимізації, що його дав Л. В. Франк. Деякі автори зауважують неможливість визначення одним терміном таких двох самостійних явищ, як процес і його ре-

¹ Див.: Правда Украини.- 2004.- № 8.- С. 11.

² Див.: Франк Л. В. Потерпевшие от преступления и проблеми советской
виктимологии.-Душанбе, 1977.

зультат. Так, Д. В. Рівман зазначав, що під віктимізацією він розуміє лише процес реалізації віктимності особи під час злочинного лосятини відносно особи, а стан реалізованої потенційної віктимності позначає терміном «віктимність-результат» або «реалізована віктим-ність» . В останній своїй роботі, однак, і він зауважує, що віктимізацію варто розглядати у двох аспектах - «...індивідуальному (віктимі-іицім окремого суб'єкта від конкретного злочину) і масовому (безліч, сумарне вираження актів віктимізації, в остаточному підсумку, як пік іимізація від злочинності)»².

На нашу думку, процес перетворення на жертву злочину завжди має своє завершення - особа стає жертвою, потерпілою від злочину, тобто є результат такого процесу. Ці явища тісно взаємозалежні й незмінно впливають одне на одне. Вже той факт, що особа піддалася злочинному посяганню (віктимізація як процес), незважаючи навіть на те, що злочинний намір може бути не доведено до кінця, робить особу, відносно якої було спрямовано посягання, вік-тимізованою (віктимізація як наслідок) жертвою в тому розумінні, як описує це поняття Декларація основних принципів правосуддя дня жертв злочину й зловживання владою".

Для проведення статистичних досліджень і складання на їх осно-ві віктимологічних оглядів основне значення має саме віктимізація як результат перетворення особи на жертву злочинного посягання.

Віктимізація загалом складається з усіх потерпілих від злочину, зареєстрованих і латентних, незалежно від ступеня віктимності, сприяння або навіть прямої провини самих потерпілих⁴. Таким чином, віктимізацію можна розглядати як загальну сукупність усіх випадків заподіяння особі (соціальній спільноті) фізичної або моральної шкоди злочином (злочинністю).

Діалектика віктимізації і криміналізації особи (і навпаки) допо-магає пояснити і глибше вивчити поширений тип, в якому досліджуються або поєднуються дві соціальні ролі. Такий можливий

Ривман Д. В. Виктимологические фактори и профилактика преступле-ний Л., 1975.

Ривман Д. В. Виктимологический аспект аналитической работы в органих внутренних дсл.-Л., 1977.

Див.: Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину й зловживання владою / Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопа-да 1985 року №40/34.

Див.: Полубинский В. И. Виктимологические аспекти профилактики преступленийий.- М., 1980.

стан особи становить значний інтерес не тільки для класифікації і типології потерпілих, а й для злочинців. її слід брати до уваги, на наш погляд, і при вирішенні багатьох питань кримінальної політики і судової практики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кримінологічне значення вивчення віктимності	\|	Кількісні та якісні характеристики кримінологічної віктимізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.