Ґерундив у предикативній функції виступає частиною складено-го присудка та виражає повинність, необхідність. Він виступає як прикладка до додатка після таких дієслів: do – даю,trado – передаю, habeo – маю, relinquo – залишаю, curo – турбуюсь, suscipio – беру на себе. У такій функції ґерундив перекладається інфінітивом або віддієслівним іменником із прийменниками на, для:
1. Popŭlus Romānus Crasso bellum gerendum dedit. – Римський народ доручив Крассу вести війну.
Ґерундив поєднується з формами дієслова sum, fui, esse в усіх часах і способах та утворює описову дієвідміну пасивного стану (сoniugatio periphrastĭca passīva):
Praesens: laudandus, a, um sum – я повинен бути хваленим
Imperfectum: laudandus, a, um eram – я повинен був бути похва-леним
Perfectum: laudandus, a, um fui – я повинен був бути похваленим
Plusquamperfectum: laudandus, a, um fuĕram – я повинен був бу-ти похваленим
Futurum I: laudandus, a, um ero – я повинен буду бути похвале-ним
Futurum II: laudandus, a, um fuĕro – я повинен буду бути похва-леним
Coniugatio periphrastĭca passīva виражає повинність, необхідність і перекладається словами „слід”, „треба”, „необхідно” плюс інфінітив основного дієслова:
1. Patria аmanda et defendenda est. – Батьківщину треба любити і захищати.
2. Pacta sunt servanda. – Договорів слід дотримуватись.
3. Quod erat demonstrandum. – Що й треба було доказати.
4. Pax quaerenda erit. – Мир необхідно буде здобувати.
При сoniugatio periphrastĭca passīva іноді вказується діюча осо-ба, яка передається давальним відмінком – datīvus auctōris (даваль-ний відмінок діючої особи). Datīvus auctōrisперекладається назив-ним відмінком:
1. Liber mihi legendus est. – Я повинен читати книжку.
2. Amīci vobis amandi erant. – Ви повинні були любити друзів.
Безособова описова дієвідміна пасивного стану складається із ґе-рундива середнього роду однини і дієслова sum, fui, esse в будь-яко-му часі, узгодженого в особі і числі:
1. Vincendum aut moriendum est. – Слід перемагати або вмерти.
2. Parendum est legĭbus. – Треба підкорятися законам.