Ґерундив як означення узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку і, як правило, не виражає повинності, необхідності. Він перекладається віддієслівним іменником із прийменником „для” або без нього чи неозначеною формою дієслова.
Відмінки ґерундива виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й ґерундія:
1. Vivis et vivis non ad deponendam, sed ad confirmandam audaciam. – Ти живеш, живеш не для усунення, а для зміцнення відваги.
2. Dux urbe defendenda magnam gloriam sibi parāre studuit. – Полководець прагнув підготувати собі велику славу захистом міста.
Від латинського ґерундива утворена низка українських слів: легенда, референдум, меморандум, пропаганда та ін.