БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Іонізуюче опромінювання може діяти на людину зовні - зовнішнє опромінювання - випромінюванням, і при потраплянні в організм через органи дихання (інгаляційний шлях), шлункокишковий тракт (пероральний шлях), з їжею і водою, та через шкіру і слизові оболонки (перкутанний шлях) у вигляді а і В - радіоактивного пилу. Реальну загрозу становить для людини надходження в організм водорозчинних ізотопів, що здатні накопичуватись, обумовлюючи локальне внутрішнє опромінення. До таких відносяться йод, що накопичується у щитовидній залозі (період напіврозпаду 8,08 діб ), стронцій - 90

накопичується в кістках через спорідненність з кальцієм, і цезій -137 - рівномірно розподіляється у тканинах (період напіврозпаду 30 років). Пороговою дозою одноразового рівного мірного випромінювання всього тіла є 0,25 Гр. Іонізуюче випромінювання викликає у біологічному середовищі іонізацію і збудження складних молекул з розриванням хімічних зв'язків. Опосередкована дія зумовлюєтеся продуктами радіолізу води. Утворення вільних радикалів Н , ОН , О" і перекисів Н_ , О , і ін. викликає руйнування білків, ДНК, РНК із змінено активності ферментів. Це призводить до порушення біохімічних процесів в організмі, швидкого старіння і загибелі клітин, зниження регенерації клітин і тканин, виникнення мутацій. До дії іонізуючого випромінювання більш чутливі молоді тканини клітини, що швидко діляться: кровотворні тканини, епітелій шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, залоз внутрішньої і зовнішньої секреції, сперматогенний епітелій. Високу чутливість у фізіологічному плані і низький рівень анатомічного ураження має нервова система. Малочутливі до дії радіації м’язова і кісткова тканини. Радіотоксини, що накопичуються в організмі є неспецифічними "стресинами". Вони запускають механізм стресової реакції, викликаючи пострадіаційний токсемічний синдром.

Радіаційний вплив поділяють насоматичний тагенетичний.

Соматичний вплив проявляється, як гостра або хронічна променева хвороба, локальні променеві ушкодження (променева травма). Можливі також віддалені наслідки у вигляді значного зниження імунітету, розвитку анемії, лейкозів, променевої катаракти (ураження кришталика), захворювань системи залоз внутрішньої секреції (тиреоідит, діабет), серцево-судинної, дихальної систем і шлунковокишковогого тракту. Зростає частота раку різних локалізацій (щитовидної залози, шлунку, товстої кишки, молочної залози і ін.), у чоловіків до 26%, у жінок до 17%. Спостерігаються порушення структурних елементів відповідальних за спадковість.

ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА /ГПХ/

Етіологія і патогенез - гостра променева хвороба виникає внаслідок опромінення всього організму протягом короткого часу чи одномоментною дозою не меншою за 80-100 Р (0,8-1 Гр), або при накопиченні еквівалентної дози.

В патогенезі визначальну роль має загибель клітин у ділянках опромінення з подальшим бурхливим розростанням сполучної тканини і розвитком важкого склерозу. В залежності від дози розрізняють такі ступені ГПХ:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Промивання шлунка (див. «Догляд за хворими» - Промивання шлунка.)	\|	Таб. 1 Ступені гострої променевої хвороби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.054 сек.