Промивання шлунка (див. «Догляд за хворими» - Промивання шлунка.)

Ентеросорбція - спосіб детоксикації, який передбачає пероральне введення сорбенту. Цей стародавній метод у наш час знову привернув увагу у зв'язку з появою нового покоління високоактивних сорбентів із специфічними спектрами сорбції. Простота і безпека дозволяє використовувати метод для термінової детоксикації в надзвичайних умовах.

Потерпілим дають випити або вводять через шлунковий зонд 10-І5г (приблизно 1 столова ложка) сорбенту. Як ситсросорбент можуть бути використані гемосорбенти СКН, СУГС, СКТ та ін., а також спеціальні ентеросорбенти: карболен, поліфепан; ваулен та ін. При необхідності енгеросорбент вводять повторно через 4-6 годин. Для прискореного проходження ентеросорбенту через "кишечник рекомендується приймання сольового проносного засобу - сірчанокислої магнезії 25-30 г (2 столові ложки). Сорбент застосовується за 1,5-2 години до прийняття їжі, а лікарські речовини не раніше 30-40 хвилин після прийому сорбенту.

Негативним при застосуванні ентеросорбції є порушення евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту - закрепи (механічна, паралітична, непрохідність).

Форсований діурез використовується на ранніх стадіях гострих отруєнь Для видалення отрут, що циркулюють у крові. Роблять водне навантаження шляхом внутрішньовенного введення ізотонічних розчинів (400-600 мл на годину) або прийому значної кількості води всередину.

Одночасно застосовують сечогінні засоби: внутрішньовенно 300-600 мл 20% розчину манітолу за 10-15 хвилин і (або) 20-40мг (1-2 ампули) фурассміду (лазиксу), і (або) 2,4% розчин еуфіліну по 5мл внутрішньовенно кожні 15 хвилин протягом годин. Через 3-4 години при необхідності прийом сечогінних зазначених дозах повторюють. У сечовий міхур вводять катетер і залишають його там на декілька годин, поки триває процедур для обліку кількості та попередження затримки сечі. За даної методики детоксикації діурез підвищується до 10 мл/хв. Для підтримки такого темпу сечоутворення необхідно постійно поповнювати втрату із сечею води і солей шляхом внутрішньо венного вливання сольових розчинів: натрію хлориду 0,9% розчин, "Лактасоль" та ін. Рекомендується форсований діурезпоєднувати з одужуванням плазми, що досягається внутрішньо венним вливанням свіжоприготовленного 4% розчину содиукількості приблизно 200мл/год протягом перших 3 години і 100 мл/ год. згодом, або вводити ампуловані розчини - трисамін, "Лактасоль", "Ацесоль" та ін., домогаючись рН сечі, яка щойно виділилась, 7-8 (по лакмусовому паперу). Якщо форсований діурез проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії, вливання соди виконують під контролем КЛС (кислотно-лужного стану), щоб уникнути розвитку метаболічного алкалозу від передозування соди, боротися з яким значно складніше, ніжзметаболічним ацидозом. Форсований діурез протипоказаний при гострій судинній і застійній серцевій недостатності (стійкий колапс, серцева астма, набряк легенів) і при механічних перешкодах відтоку сечі.

Обмивання шкіри та слизових оболонок застосовується при попаданні на них отруйних і радіоактивних речовин. Обмиваються ураження великою кількістю води після того, як зазначені речовини обережно зняті з них марлевим тампоном.

Гіпервентиляція - вентиляція легенів з об'ємом вдиху у 1,5-2 рази більше, ніж при спокійному диханні, і частотою до 20- 25 дихань у хвилину. Вона застосовується при надходженні в організм отруйних речовин переважно через орган дихання і здійснюється маскою ручного апарата штучного дихання, підтримуючи цим прохідність дихальних шляхів, по можливості робиться інгаляція кисню. Продовжується до зменшення проявів отруєння.

Гемосорбція та лімфосорбція - очищення крові та лімфи від токсичних речовин шляхом пропускання її через спеціальну колонку, заповнену сорбентом (найчастіше роль сорбенту виконує гранульоване або волокнисте активоване вугілля). Ця операція проводиться у відділенні інтенсивної терапії.

ОСНОВНІ ВИДИ ОТРУЙНИХ, РЕЧОВИН

ОСНОВНІ ВИДИ ОТРУИНИХ РЕЧОВИН

Речовина	Клінічні прояви	Перша допомої а
¹
ОЛЕУМ (димуча сірчана кислота)	Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на шкіру та слизові оболонки. при прийомі внутрішньо. 1.Легкий ступінь отруєння: першіння в горлі. сухий кашель, різь в очах та носі. 2.Середній ступінь отруєння: задуха, утруднення дихання. 3.Тжкий ступінь отруєння: спазм та набряк гортані, розлад дихання, кривава блювота. Викликає опіки слизових оболонок ротової порожнини, стравоходу. шлунка, шкіри.	1.Надіти ізолюючий дихальний апарат. 2.Винести на свіже повітря. 3.Зняти одяг. 4.Промити шкіру великою кількістю води. 2% розчином харчової соди. 5.Проми ти очі, ротову та носову порожнини великою кількістю води, 2% розчином харчової соди. 6.Боротьба з набряками гортані та опіками. Термінова госпіталізація.
	Окис вуглецю (чадний газ)	1 Іебезпечний при вдиханні. Погіршення самопочуття, головокружіння. шум у вухах, сильний головний біль, нудота, блювота, біліу у животі, загальна слабкість, пульс слабкий, частий, артеріальний тиск понижений, дихання утруднене, шумне внаслідок набряку легень, обличча бліде з червоними плямами, іноді малинового кольору, втрата свідомості, судоми, параліч дихання.	1. Надіти ізолюючий дихальний апарат. 2. Винести на свіже повітря. 3. Дихання повітрям, збагаченим киснем. 4. І Іри зупинці дихання ШВЛ. ' Термінова госпіталізація.
	Ртуть	Металева ртуть практично безпечна. Пари ртуті небезпечні тільки при хронічному отруєнні. Зниження працездатності, швидка стомлюваність. Послаблення пам'яті і головний біль. Катаральні прояви з бок\ верхніх дихальних шляхів, кровоточивість ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка. Сонливість, апатія й емоційна нестійкість, порушення мови, тремтіння повік, ніг. всього тіла, і, 1 Іри іривалому впливі на організм божевілля, блювота, проноси, виділення сечі з домішками крові, зменшення ви. іілеппя сечі.	1. Промивання шлунка. 2. 1-2 ампули унітіолу добавити у воду для промивання шлунка. 3. Внутрішньо - некип'я- чене молоко, яєчний білок, активоване вугілля. Термінова госпіталізація.
Хлор	Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру. Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при прийманні внуїрішньо. 1.Легкий ступінь отруєння - почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печія у горлі, сухий кашель), біль в грудній клітині. 2.Середній ступінь отруєння - утруднене дихання, задишка, збудження, серцебиття. 3.Тяжкий ступінь отруєння - рухи некоординовані, пульс нитковидний, втрата свідомості, дихання поверхове, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій - миттєва смерть. При попаданні внутрішньо - слинотеча, біль у животі, слабкість нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викликає опіки.	1.Надіти ізолюючий дихальний апарат. 2.Винести на свіже повітря. 3.Промивання слизових оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди. 4.При ушкодженні очей закапати 1% розчин новокаїну. 5.Забезпечення спокою, зігрівання тіла. 6.При отруєнні середнього ступеня - інгаляції з 2% розчином харчової соди. Пиття лужної мінеральної води типу "Поляна касова", теплого молока, зігрівання шкіри. 7.При отруєнні середнього та важкого ступеня - тривалі інгаляції з киснем. 8.При зупинці дихання ШВЛ. Термінова госпіталізація при 2-3 ступенях.
Мідний купорос.	Сильний біль в животі, блювота, іноді з домішками крові, пронос з тенезмами. Блювотні маси і випорожнення - синьо-зеленого кольору з домішками крові та слизу. У тяжких випадках - дегітратація, колапс і м'язові посіпування, а також анемія, гемолітична жовтуха, зменшення сечовиділення, сеча з домішками крові (ураження нирок).	1.Промивання шлунка некип'яченим молоком. 2.Внутрішньо - активоване вугілля, яєчний білок. Термінова госпіталізація. •
Фосфор - Органічні сполуки (хлорофос, карбофос, тіофос, дихлофос).	Леткий ступінь отруєння: слабкість, головокружіння, сонливість, нудота, блювота, слинотеча, підвищена пітливість, звуження зіниць, брадикардія, гіпотонія, в легенях вологі хрипи, зниження сухожильних рефлексів. Середній ступінь: підвищення температури тіла до 40°С. загальна	1.Припинення контакту з отрутою. 2.Зняти забруднений одяг. 3.Обмити шкіру водою з милом. 4.Слизові оболонки очей промити струменем води і закапати 30%

Рамки дуже погано скануються

РАДІАЦІЙНІ УРАЖЕННЯ

На території України розташоване» понад 8 тисяч установ та організацій, що становлять потенційну небезпеку радіоактивного забруднення. Аварія 1986 року на ЧАЕС та тривалий характер викідів радіоактивних аерозолів призвели до радіоактивного забруднення значної території нашої країни, Білорусі та Росії. В Україні радіоактивно забрудненими стали 12 областей, 86 адміністративних районів, 2 311 населених пунктів, в яких близько 2 млн. 600 тис. мешканців (з них 600 тис. діти).

І навколишнє середовище потрапили радіонукліди плутонію Ри^2М, стронцію - 8г"" , цезію - Сг¹³⁷ , йоду - І¹³¹ , радію - К.а²²⁶ , свинцю - Рв²¹⁰ , інертних газів, лантану і ін., що мають період піврозпаду від кількох секунд до 20 тисяч років. Радіоактивне забруднення об'єкта ЧАЕС має потужність експозиційної дози 15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5 Р/год. У зонах радіоактивного забруднення питома активність по цезію сягає від 15 КІ/км² до 1 КІ/км². Крім того у довкіллі завжди присутній природний радіаційний фон, що створюється космічним випромінюванням, сонячною радіацією та радіоактивними корисними компонентами. Він становить 0,07 - 0,2 Гр в рік. В Україні, районами з підвищеним рівнем природного радіоактивного фону є Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська області та регіон Карпат. Кожен мешканець планети отримує у середньому радіаційну дозу 0,03 бер/рік.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЇ ТОКСИЧНИХ РЕЧОВИН	\|	БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.036 сек.