• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Додаткові (див. Прирістні витрати) витрати.

Внутрішні користувачі(див. Користувачі внутрішні).

Внутрішній коефіцієнт окупності (внутрішня норма прибутковості)- це ставка дисконту, за якою чиста дисконтна вартість капіталовкладень дорівнює нулю.

Внутрішня звітність- динамічна система форм узагальненої інформації в розрізі структурних підрозділів (сегментів діяльності), видів продукції, видів діяльності, яка тісно пов'язана з умовами, специфікою, особливостями, організацією виробництва та інфор­маційними потребами управлінської ланки.

Втрачена вигода- різниця між економічним ефектом, який міг би бути отриманий, та фактично отриманим.

«Вузькі місця»- обмеження, які виникають у процесі діяль­ності підприємства, пов'язані з недостатньою кількістю виробничих потужностей, площ та інших виробничих ресурсів.

Гнучкий план- вид плану, формування дохідних та витратних статей якого здійснюється з урахуванням фактичних обсягів діяль­ності.

Дегресивні витрати- витрати, які зростають у темпах значно менших, ніж обсяг виробництва (витрати на поточний ремонт, електроенергію, пару, воду, допоміжні матеріали на господарські потреби, заробітну плату допоміжних робітників).

Дерево цілей- схема, яка містить кілька можливих напрямів дій за конкретних умов, а також можливі результати кожного із цих напрямів.

Дискреційні (періодичні) постійні витрати- витрати, вели­чина яких визначається керівництвом підприємства й не пов'язана зі змінами поточної діяльності, наприклад, витрати на дослідження та розробку, підвищення кваліфікації персоналу, вартість рек­ламних заходів.

Додані витрати- виробничі витрати, що є необхідними для перетворення матеріальних ресурсів у готову продукцію. До них належать пряма заробітна плата та загальновиробничі витрати.

Економічний елемент- сукупність економічно однорідних витрат, згрупованих за видами в грошовому вимірі.

Економічний прибуток/збиток- різниця між балансовим прибутком підприємства та величиною втраченого економічного ефекту.

Загальне відхилення за трудовими витратами- різниця між нормативними витратами праці на одиницю продукції, перера­хованими на фактичний обсяг продукції та фактичними трудовими витратами.

Загальне відхилення матеріальних витрат- різниця міжнормативними матеріальними витратами при фактичному обсязі виробництва та фактичними матеріальними витратами.

Загальне відхилення постійних накладних витрат- різниця між кошторисними та фактичними постійними накладними витратами.

Загальні відхилення змінних накладних витрат- різниця добутку фактичного обсягу виробництва на нормативну ставку змінних накладних витрат одиниці продукції та фактичними змінними накладними витратами.

Загальновиробничі витрати (змінні)- витрати, що зміню­ються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяль­ності. Вони розподіляються на кожен об'єкт витрат із використан­ням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) згідно з фактичною потужністю звітного періоду, якою мірою може скоротитись обсяг реалізації, перш ніж підприєм­ство перейде в зону збитків.

Загальновиробничі витрати (постійні)- витрати на обслу­говування та управління виробництвом, що залишаються нез­мінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності.

Запас фінансової міцності (зона безпеки), грн.- характеризує, як далеко виручка віддаляється від точки без­збитковості.

Запас фінансової міцності (зона безпеки), у процентахвідношення різниці фактичного та беззбиткового обсягу реалізації до виручки, яке показує наскільки може скоротитись обсяг реаліза­ції, перш ніж підприємство перейде в зону збитків.

Зведений облік витрат на виробництво- узагальнення за об'єктами обліку всіх витрат за місяць з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва й калькулювання фактичної вироб­ничої собівартості одиниці готової продукції (робіт, послуг).

Змінні витрати - витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (вартість сировини та основних матеріалів, заробітна плата основних виробничих робітників, вартість електро­енергії, використаної на технологічні потреби).

Інтегрована система управлінського обліку- варіант організації обліку, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують зконтрольними рахунками, до яких належать рахунки витрат і доходів фінансового обліку, що забезпечують зв'язок між фінансовим та управлінським обліками. Для цього в загальному Плані рахунків виділяється спеціальний розділ, що містить рахунки управлінського обліку.

Калькулювання собівартості продукції- це комплексна система економічних розрахунків витрат виробництва та відне­сення їх безпосередньо на носії цих витрат (одиницю продукції, частину продукту, групу продуктів).

Калькуляція нормативна -розрахунок нормативної собівар­тості на основі чинних норм витрат.

Калькуляція планова (калькуляція планової собівартості) - розрахунок планової собівартості одиниці продукції (напівфабри­кату) за статтями витрат, яка складається на рік із розподілом за кожний квартал.

Калькуляція центру відповідальності- сукупність витрат на виготовлення всієї продукції відповідним центром та містить лише ті статті витрат, за які відповідає керівник даного структурного підрозділу. Калькуляція центру відповідальності застосовується для контролю та оцінки діяльності центру відповідальності, а також оцінки ефективності прийнятих рішень керівником такого центру.

Класифікація- важливий метод пізнання досліджуваних об'єктів обліку.

Коефіцієнт змінних витрат- відношення величини змінних витрат до виручки від реалізації.

Коефіцієнт маржинальних надходжень- показник, який ха­рактеризує прибутковість продукції та є важливим інструментом прийняття управлінських рішень. Він визначається відношенням суми маржинального доходу до виручки від реалізації.

Користувачі інформації (внутрішні)- керівники різних рівнів управління - менеджери.

Користувачі інформації (зовнішні) - постачальники, покупці, кредитори, інвестори, податкові органи, органи державної влади, власники/акціонери.

Кошторисна калькуляція- документ, що складається під час проектування нових виробництв і конструювання нових виробів, який забезпечує визначення кошторисної собівартості одиниці продукції.

Кумулятивний коефіцієнт - розраховується діленням кіль­кості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну викорис­тання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Кумулятивний метод нарахування амортизації- метод, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, на кумулятивний коефіцієнт.

Маржа постійна (напівмаржа) - перевищення надходжень (доходу) від центру відповідальності або окремого виду продукції над специфічними витратами.

Маржинальна собівартість продукції- собівартість, яка включає змінні витрати конкретних видів продукції.

Маржинальний дохід - різниця між виручкою від продажу та змінними витратами, яка характеризує внесок у покриття постійних витрат і формування загального прибутку підприємства.

Маржинальні витрати- витрати, понесені в разі випуску додаткової одиниці продукції.

Метод візуального пристосування- передбачає графічне відображення всіх точок витрат, на основі яких візуально будується пряма функції витрат (у = а+ Ьх).

Метод дисконтування грошових надходжень- метод оцін­ки, який враховує зміну вартості грошових коштів у часі.

Метод зменшення залишкової вартості- метод нарахування амортизації, відповідно до якого річна сума амортизації визна­чається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації.

Метод ідентифікованої собівартості- метод оцінки вико­ристання матеріальних ресурсів, відповідно до якого облік фак­тичної собівартості здійснюється за кожною конкретною одиницею матеріальних цінностей.

Метод інвентарний- метод оцінки використаних матеріаль­них ресурсів, який ґрунтується на даних інвентаризації готової продукції й матеріалів на робочих місцях і в незавершеному виробництві.

Метод нормативних витрат- метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуван­ням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей та чинних цін.

Метод партіонного розкрою- метод оцінки матеріальних витрат, при якому на виробництво надходить наперед визначена партія матеріалів, із якої шляхом розкрою, нарізки або штампування виготовляють одну або кілька деталей. Згідно з цим методом фактичне використання матеріалу розраховується як різниця між одержаною та поверненою кількістю матеріалу, а використання за нормою - як добуток кількості заготовок на норму використання матеріалу. Відхилення від норм визначається порівнянням фактично використаного матеріалу з використанням за нормою.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості - метод нарахування амортизації, відповідно до якого річну суму амортизації визначають як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) на подвоєну річну норму амортизації. Річну норму обчислюють діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів.

Метод регресійного аналізу - метод статистичного моделю­вання, суть якого полягає у встановленні закономірності зміни середнього значення змінної величини (витрат) під впливом зміни однієї або кількох незалежних змінних факторів (обсягу діяльності). Функція моделі, залежної від однієї змінної величини, називається парним регресійним аналізом і має вигляд: у= а+ Ьх. Функція моделі, залежної від кількох змінних величин, називається множинним регресійним аналізом і має такий вигляд: у= а + Ь₁х₁ + а₁х₁ +... + а_пЬ_п.

Метод середньозваженої собівартості- метод, за яким матеріальні цінності оцінюють за середньозваженою собівартістю, яку визначають діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця та вартості матеріальних цінностей, що надійшли у звітному місяці, на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці.

Метод сигнального документування- метод обліку мате­ріальних витрат, який використовують у разі позапланових змін норм та перевищення ліміту споживання виробничих ресурсів.

Метод собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО) - метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються в послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство. Згідно з методом ЛІФО матеріальні цінності, які першими відпускають на виробництво, оцінюють за собівартістю останніх за терміном надходження матеріалів.

Метод собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО)- метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на припущенні, що матеріальні цінності використовують в послідовності їх надходженню на підприємство. На основі методу ФІФО матеріали, які першими надійшли на виробництво, оцінюють за собівартістю перших за часом надходження матеріалів.

Місця виникнення витрат- просторово або функціонально відокремлені дільниці, на яких здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів.

Напіфабрикатний варіант зведення витрат- варіант, згідно з яким передбачено використання рахунка «Напівфабрикати власного виробництва» під час передачі напівфабрикатів іншим цехам для подальшої обробки або для комплектації.

Невичерпані витрати- зменшення активів (відтік грошових коштів) або збільшення зобов'язань у звітному періоді для отри­мання вигоди в майбутніх періодах.

Незворотні витрати- витрати минулих періодів.

Непідконтрольні витрати- витрати, величина яка перебуває поза контролем менеджера.

Непланові витрати (див. Непродуктивні витрати)- витрати, які І не підлягають плануванню (втрати від браку, втрати внаслідок простоїв).

Непродуктивні витрати- необов'язкові витрати, які виникають у результаті недоліків в організації виробництва та порушення технології.

Непрямі витрати- витрати, що не можуть бути віднесені без­посередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нерелевантні доходи- доходи, на величину яких не впливають прийняті рішення.

Нерелевантні витрати- витрати, які не залежать від прийня­того рішення.

Норма- заздалегідь встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогре­сивної технології та організації виробництва.

Норма прибутку- відношення середньорічного прибутку до сумарних витрат внаслідок здійснення інвестицій.

Нормальна виробнича потужність- очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних А циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нормативна собівартість- вид собівартості, яка ґрунтується на використанні нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції або його елементів. На відміну від планової, нормативна собівартість змінюється щоразу при зміні норм і нормативів; розраховується нормативна собівартість на основі поточних норм витрачання матеріальних і трудових ресурсів.

Нормативні витрати- заздалегідь визначені витрати для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва, розраховані на основі норм та нормативів витрачання всіх видів ресурсів.

Об'єкткалькулювання - одиниця продукції (робіт, послуг) або одиниця готового продукту, виготовленого на підприємстві.

Об'єкт обліку виробничих витрат- вироби, їх окремі частини (конструктивні елементи, вузли, деталі), групи виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції.

Обов'язкові (постійні) витрати- мають тенденцію залиша­тися без змін відносно зміни обсягу діяльності в межах коротких періодів (квартал, рік), наприклад, амортизація обладнання, споруд, будівель, а також заробітна плата керівного персоналу.

Овердрафт- одержання кредиту шляхом виписування чека або платіжного доручення на суму, яка перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку в межах фіксованої суми.

Операційний аналіз- частина управлінського обліку, ключо­вими елементами якого є операційний важіль, поріг рентабельності (точка беззбитковості) та запас фінансової міцності підприємства. Операційний аналіз забезпечує пошук найбільш вигідних комбі­націй між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною продукції та обсягом продажу.

Операційний важіль - величина, яка визначається відношен­ням суми покриття (внеску на покриття) до величини прибутку та характеризує рівень підприємницького ризику підприємства.

Основний план- прогноз майбутнього стану підприємства, який містить основні фінансові звіти всіх підрозділів підприємства на відповідний плановий період.

Період окупності капіталовкладень - термін, протягом якого отриманий внаслідок інвестицій дохід повністю відшкодовує первісно здійснені капіталовкладення. Період окупності визна­чається відношенням суми капіталовкладень до величини одержа­ного доходу.

Підконтрольні витрати- витрати, на величину яких може суттєво впливати управлінський персонал.

План адміністративних витрат- документ, який містить прогноз адміністративних витрат за окремими статтями.

План виробництва- документ, який містить прогноз обсягу виробництва га реалізації продукції, планових залишків готової продукції на кінець та фактичних залишків на початок планового періоду за видами продукції.

План грошових коштів- документ, який містить прогноз очікуваних надходжень та платежів протягом планового періоду.

План загальновиробничих витрат - документ, який містить прогноз вартості загальновиробничих витрат за окремими статтями.

План витрат на збут - документ, який містить прогноз вартості витрат на збут за окремими статтями.

План звіту про прибутки та збитки- документ, який містить прогноз формування фінансових результатів діяльності підпри­ємства в майбутньому на основі даних про доходи та витрати.

План матеріального забезпечення- документ, який містить прогноз обсягів використання матеріальних ресурсів у натураль­ному та вартісному вимірах, планових залишків матеріальних ресурсів на кінець періоду та фактичних залишків на початок планового періоду, ціни та вартості обсягів постачання за видами матеріалів.

План операційного прибутку- документ, який містить формування операційних фінансових результатів господарської діяльності на основі майбутніх доходів та витрат.

План продажу- документ, який містить прогноз обсягів продажу в натуральному та вартісному вимірах.

План прямих витрат на оплату праці- документ, який містить прогноз прямих витрат на оплату праці в натуральному та вартіс­ному вимірах за видами продукції.

План прямих матеріальних витрат- документ, який містить прогноз обсягів використання різних видів матеріалів у натураль­ному та вартісному вимірах за видами продукції.

План собівартості продукції - документ, який містить прогноз , прямих та загальновиробничих витрат за окремими видами продукції.

Планова калькуляція- документ, який складається на плановий період на основі діючих на початок цього періоду норм і кошторисів та забезпечує визначення планової собівартості одиниці продукції.

Планова собівартість- вид собівартості, основою якої є середні норми витрачання різних видів ресурсів. Планова собівартість протягом року не змінюється та розраховується на рік і на кожний квартал. Вона є максимально допустимою вели­чиною, відхилення у бік збільшення від якої є явищем небажаним.

Планові витрати- витрати, що передбачені кошторисом витрат на виробництво.

Планування «з нуля»- метод формування плану, за умови здійснення діяльності кожного разу «з нуля».

Планування додаткове - метод планування, який здійсню­ється на основі формування плану попереднього періоду та внесення доповнень з урахуванням майбутніх змін.

Планування життєвого циклу продукту- метод, згідно з яким план формується відповідно до життєвого циклу продукту на основі витрат та доходів, одержаних в результаті виробництва різних видів продукції.

Планування програм- метод формування плану, згідно з яким за базу приймають окремі продукти або проекти.

Планування- інструмент обґрунтування цілей та способів їх досягнення, а також визначення необхідних ресурсів та ефек­тивних методів.

Планування на основі маркетингових досліджень- метод формування плану, який базується на цінових перевагах перед конкурентами на окремі види продукції.

Поведінка витрат- характер зміни витрат залежно від змін різноманітних факторів у діяльності підприємства.

Повна собівартість продукції- сукупність собівартості виробництва, адміністративних витрат та витрат на збут.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
3. Витрати виробництва та їх структура. Суть, види витрат. Закон спадної віддачі. Середні та граничні витрати.
4. Витрати змінні (див. Змінні витрати).
5. Витрати.
6. Державні витрати.
7. Додаткові види заробітної плати та порядок тарифікації вчителів
8. Додаткові види.
9. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.
10. Додаткові деталі
11. Додаткові елементи правового механізму

Переглядів: 1617