Витрати виробництва та їх структура. Суть, види витрат. Закон спадної віддачі. Середні та граничні витрати.

Для постійного відтворення виробництва необхідно із вартості реалізованої продукції виокремити частину коштів на заміщення вартості зношених засобів виробництва та використання робочої сили.

Витрати виробництва (з точки зору процесу відтворення) – частина реалізованої вартості товару, що авансується на продовження без посереднього виробництва. Витрати виробництва – те, у що обходиться підприємству виготовлення товару.

Вони складаються з витрат на предмети праці, на заміну зношених засобів праці, на оплату робочої сили і виражається формулою:

В_в = c + v,

с – вартість виробництва, v – вартість необхідного продукту (потрібного для відтворення робочої сили працівника).

Матеріальні витрати і витрати на оплату праці робочої сили повинні бути відшкодовані за рахунок реалізації виготовленої на підприємстві продукції. Тому витрати виробництва на виготовлення і реалізацію продукту називають собівартістю виробництва або комерційною собівартістю.

Зовнішні витрати – витрати на придбання сировини, матеріалів, наймання робочої сили та ін.

Внутрішні витрати – наявне обладнання компанії, її грошовий капітал, інші активи, підприємницькі здібності (або власні ресурси).

Якщо виручка від реалізації продукції перевищує внутрішні та зовнішні витрати, отримують економічний прибуток.

У короткостроковому періоді зі зміною обсягу продукції одні витрати виробництва залишаються сталими, тоді як інші змінюються. Разом вони становлять загальні витрати фірми. Загальні витрати (ТС) – це сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції. Для короткострокового періоду загальні витрати поділяють на постійні витрати (TFC) і змінні витрати (TVC):

TC = TFC + TVC

Короткострокові загальні постійні витрати – це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукції. Ці витрати не залежать від цього обсягу. У короткостроковому періоді фірма не може уникнути постійних витрат. Припустімо, що якась фірма орендує приміщення за 20000 грн. на рік протягом 10 років. Ця величина становить частину загальних постійних витрат фірми. Остання має сплачувати 20000 грн. орендної плати щорічно протягом 10 років незалежно від кількості виробленої продукції. До загальних постійних витрат фірми належать також зарплата її вищого керівництва чи податки на майно фірми. Загальні постійні витрати нерідко називають накладними витратами.

Короткострокові загальні змінні витрати – це та частина загальних витрат, яка змінюється разом зі зміною обсягу продукції. До змінних належать витрати на оплату праці, сировини, матеріалів тощо. Зі збільшенням обсягу виробництва залучають більше одиниць змінних ресурсів: отже, загальні змінні витрати зростають.

Загальні витрати – це сума постійних і змінних витрат. На їхній основі можна визначити середні та граничні витрати, які є різновидами короткострокових витрат.

Короткострокові середні витрати. Середні витрати (АС) – це витрати на одиницю продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати.

Середні постійні витрати (AFC) – це постійні витрати, поділені на обсяг продукції (TFC / Q). У міру збільшення обсягу продукції AFC зменшуються, що випливає з формули їх обчислення.

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати, поділені на обсяг продукції (TVC / Q).

Середні загальні витрати (АТС) – це загальні витрати, поділені на обсяг продукції (ТС / Q).

Короткострокові граничні витрати. Граничні витрати (МС) – це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Оскільки у разі збільшення обсягу виробництва у короткостроковому періоді змінюється тільки змінна частина загальних витрат, то

де Δ ТС і Δ TVC – зміна відповідно загальних та загальних змінних витрат, а Δ Q – зміна обсягу продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Г – Т … П … Т1 … Д1.	\|	Характеристика та можливості MS Excel

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.