ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКА СВИНЕЙ

У свиней шлунок розміщений на нижній черевній стінці в лівому підребер'ї. Досліджують його у поросят і підсвинків зовнішнім оглядом, пальпацією і зондуванням. У дорослих свиней внаслідок значного відкладення жиру в підшкірній клітковині і сальнику дослідження шлунка загальними методами майже неможливе. Зовнішнім оглядом визначають форму і об'єм черева, при розширенні шлунка збільшується об'єм ділянки лівого підребер'я. Пальпацією ззаду реберних дуг вдається визначити сту-лінь наповнення шлунка та больову реакцію.

Аускультація шлунка у свиней малорезультативна.

Для дослідження шлунка можна застосовувати його зондування та дослідження вмісту, а при блюванні — дослідження блювотних мас. З метою одержання шлункового вмісту у свиней використовують медичні зонди різних розмірів, а при їх відсутності — гумову трубку відповідної довжини, діаметра отвору й товщини стінки. Якщо використовують гумову трубку, то один її кінець необхідно відшліфувати й зробити бокові отвори.

Великих свиней зондують після фіксації у правому боковому положенні або стоячи, а поросят і підсвинків — на фіксаційному дерев'яному столі.

Зонд вводять через ротову порожнину за допомогою дерев'яного зівника з круглим отвором посередині (Ганжа І. Д.). Розмір отвору повинен забезпечувати безперешкодне проходження зонда. Використовують для зондування також металевий зівник І. Г. Ша-рабріна.

Зівник фіксують у ротовій порожнині, зонд через отвір зівника без особливих зусиль проштовхують у глотку, а потім стравохід і шлунок. При цьому слід пам'ятати, що у свиней є глоткова заглибина, в яку часто потрапляє кінець зонда, що не дає змоги провести його в глотку, стравохід і шлунок; при цьому у тварини виникає занепокоєння.

Тому при потраплянні зонда в глоткову заглибину його слід підтягнути назад і синхронно з актом ковтання повторити введення. Дорослим свиням твердий зонд слід вводити з гнучким спрямовуючим пристроєм (Чумаченко В. Ю.), який дає змогу обминути глоткову заглибину.

Шлунковий вміст одержують через зонд шприцом об'ємом 100—200 мл, або спеціальним вакуумним апаратом. Якщо шлунковий вміст неможливо одержати, змінюють положення зонда навколо його осі, трохи вводять дальше або витягують назад.

При дослідженні шлункового вмісту свиней звертають увагу на ті показники, що й у коней — об'єм, кислотність, перетравну здатність. У підсвинків при одноразовому одержанні шлункового вмісту натще, за даними досліджень В. Ю. Чумаченка, кількість його становить 10—35 мл, загальна кислотність — 90 титрованих одиниць; вільна НС1— 10—80 од., зв'язана НС1 — 5—15 титрованих одиниць, перетравна здатність за Н. П. П'ятницьким— 15— 20 од. пепсину. За іншими авторами показники кислотності шлункового вмісту трохи менші, що можливо зумовлене типом годівлі, умовами утримання тварин і типом секреторної функції у свиней.

При гастритах секреція і вміст вільної НС1 у шлунковому соку може змінюватися аналогічно, як і у коней. Слід при цьому зазначити, що між рівнем секреції шлункового соку і вмістом у ньому вільної НС1 існує зворотна залежність, хоча в деяких випадках спостерігається і пряма кореляція.

Найбільш важливі дані в діагностиці хвороб шлунка одержують при гастроскопії, яку вперше у ветеринарній медицині розробив для діагностики гастритів у свиней В. Ю. Чумаченко. Цей метод з успіхом можна застосовувати для діагностики виразкової хвороби, пухлин та іншої патології шлунка у свиней.

Порівняно з загальним і лабораторними методами досліджень шлунка гастроскопія має ряд переваг. Вона дає змогу прижиттєве визначити морфологічні зміни слизової оболонки шлунка (колір, розміри й напрямок складок, їх щільність, набряк, наявність крововиливів, ерозій, виразок і пухлин), які є основними ознаками для діагностики патології шлунка.

Гастроскопію у свиней проводять медичними гастроскопами різних конструкцій. При використанні твердогнучких гастроскопів для запобігання потраплянню їх у глоткову заглибину застосовують гнучкий спрямовуючий пристрій конструкції В. Ю. Чумачен-ка, який дає можливість обминути цю заглибину і вільно вводити апарат у шлунок.

У здорових свиней слизова оболонка гладенька, блискуча, зібрана в дрібні складки різної форми та напрямку. Складки легко вирівнюються при введенні в порожнину шлунка 1—1,5 л повітря. Слизова оболонка блідо-рожевого або рожевого кольору.

У поросят, хворих на гостру форму катарального гастриту, слизова оболонка гіперемійована, набрякла, вкрита товстим шаром липкого прозорого слизу. Складки збільшені в розмірі й щільно прилягають одна до одної, утворюючи вузькі, ледь помітні щілини (смужки) темно-червоного кольору. При хронічному катаральному гастриті слизова оболонка шлунка нерівномірно вкрита слизом сірого кольору. На загальному фоні помірної гіперемії спостерігають ділянки посиленої гіперемії, посередині яких частіше є темно-сірі нашарування слизу. При гіпертрофічному гастриті слизова оболонка червоного або бордового кольору, шершава, без блиску, складки потовщені й при введенні повітря у шлунок майже не розгладжуються. Між складками слизової оболонки знаходиться щільно прилиплий слиз. На верхівках складок виявляють геморагії. Колір слизової оболонки при наявності крововиливів нерівномірний. При атрофічному гастриті виявляють зміни рельєфу і кольору слизової оболонки. Складки її зменшені в розмірі, а проміжки між ними широкі, в окремих ділянках складок зовсім не буває, колір слизової оболонки блідий або сірий, а поверхність рівна й блискуча, з просвічуванням кровоносних судин. При наявності ерозій і виразок слизової оболонки виявляють її дефекти різної форми та величини.

Для діагностики хвороб шлунка у свиней застосовують також рентгеноскопію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перкусія і аускультація при зміщенні сичуга (за Dirksen G.)	\|	ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКА СОБАК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.