• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Необхідність вивчення педагогіки як розділу навчальної дисципліни «Основи психології та педагогіки» для студентів заочної форми навчання очевидна. Для майбутніх спеціалістів з економіки це одна з важливих загальнопрофесійних дисциплін. Засвоєння теоретико-методологічних основ педагогіки, знання основних історичних етапів розвитку освіти, школи, вищої школи в Україні, в світі мають непересічне значення для формування особистості суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності.

Мета освіти багатопланова — це і передача знань молодому поколінню, і вивчення методів створення нових знань, підтримання необхідного рівня знань про навколишній світ.

Освіта — процес і результат засвоєння певної системи знань та забезпечення на цій основі відповідного рівня розвитку особистості. Освіту отримують в процесі навчання в навчальних закладах під керівництвом педагогів. Однак, всезростаючу роль відіграє і самоосвіта, тобто придбання системи знань самостійно.

Потреба перейняття соціального досвіду підростаючим поколінням виникла на світанку людства. Однак як цілеспрямований процес виховання та научіння бере свій початок з періоду розподілу праці. Ціллю та змістом виховання в первісному суспільстві були розвиток трудових навичок, почуття вірності інтересам роду та племені. Навіть в ті далекі часи не застосовувались фізичні заходи покарання, тільки за виключних обставин.

Перші зачатки освіти з’явились в країнах Стародавнього Сходу (Індія, Китай, Ассирія, Вавілон). Найбільш широким та багатоплановим інструментом був зміст освіти в школах жреців Вавілонської держави. Навчання в тих школах було доступним тільки для багатих.

Найвищого розвитку досягла освіта в античних країнах в Стародавній Греції та Римі. Своєрідним підходом в розвитку грецько-римської педагогічної думки став твір «Наставление в ораторском искусстве» давньоримського філософа, педагога Марка Квінтіліана (35—96 рр.). Ця праця довгий час була єдиною книгою з педагогіки.

У всі часи існувала народна педагогіка, яка відіграла величезну роль в духовному та фізичному розвитку людства.

У період середньовіччя церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи освіту в релігійне русло. В результаті цього освіта втратила свою прогресивну спрямованість античних часів. Таким чином, догматичні принципи навчання проіснували в Європі майже 12 століть.

В епоху Відродження (ХV—XVI ст.) розвиток капіталістичних відносин, прогрес науки та культури призвели до відродження інтересу до античної культури, до гуманізації школи та освіти. Я. А. Коменський (1592—1670), педагог-реформатор, ввів класно-урочну систему навчання, від якої веде початок «класична» загальна середня освіта.

ХVІІІ—XІХ ст. класична освіта зазнала значних перетворень. У гімназіях, класичних закладах освіти нарівні з давньогрецькою, латинською мовами почали викладати математику, рідну мову, природничі дисципліни.

У ХІХ ст. поряд з класичною середньою освітою почала розвиватися професійна освіта. В Росії указом царя Петра І в 1701 році була відкрита перша школа математичних та навігаційних наук. Реальна освіта та її розвиток були запитом суспільства в той період.

У ХХ ст. в розвинених країнах світу система освіти мала загальні риси при збереженні певних національних традицій. Середня освіта здобувалась в школах декількох типів: від загальних, масових шкіл до елітарних, привілейованих. Вищим навчальним закладом став університет.

Після перемоги Жовтневої революції 1917 р. освіта в СРСР стала загальною, доступною, масовою. За два десятиріччя була ліквідована неписьменність населення. Разом із тим необхідно визнати, що радянська освіта була під жорстким партійним контролем та диктатом. Ряд видатних відкриттів в галузі генетики та кібернетики були загублені. І це негативно вплинуло на розвиток освіти.

Історія освіти в Україні теж має свої особливості. Відома традиційна освіченість українців. Українське козацтво отримувало освіту як вдома в перших вищих навчальних закладах, так і за кордоном. Наприкінці ХVІ ст. в містах України почали виникати братські школи, які дали початок систематичної освіти українців; після злиття декількох братських шкіл був утворений перший вищий навчальний заклад — Києво-Могилянська академія.

Високий рівень освіти і культури в Україні зумовив той історичний факт, що саме кияни започаткували вищу освіту в Російській імперії: в 1687 році Симеоном Полоцьким була відкрита в Москві Елліно-Грецька академія.

Після возз’єднання України з Росією освіта в Україні зазнала занепаду. В 1863 році царський уряд видав Валуєвський циркуляр, який забороняв друкувати книги та наукові видання українською мовою. Величезний вклад в розвиток української освіти вніс Михайло Грушевський, який очолив у 1897 році Наукове Товариство ім. Т. Г. Шевченка.

У період правління в Україні гетьманату урядом П. Скоро­падського були зроблені широкомасштабні спроби по відродженню української освіти, культури. За 8 місяців існування гетьманського уряду успіхи в піднесені освіти вражаючі: в листопаді 1918 року була заснована Всеукраїнська Академія Наук.

Далі в радянський період освіта та культура в Україні була підпорядкована партійній ідеології. «Українізація» школи та освіти поступалась «русифікації». Так тривало багато десятиліть. У 1991 році після проголошення Незалежної України був виданий закон України «Про освіту», який дав новий поштовх у розвитку української школи, освіти. Цей закон передбачав впровадження новацій у відтворенні славних історичних традицій української освіти та нових освітніх технологій, програм. Власне, Закон України «Про освіту» веде до глибокого реформування освіти в Україні з метою підвищення якості освіти всіх рівнів.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальну середню освіту» (1998—1999 рр.) відбулося принципово нове осмислення всіх складових загальної середньої освіти як соціальної інституції, як цілісної системи.

Окреслення нових цілей шкільної освіти, впровадження 12-річ­ного навчання, профільність старшої школи зумовили зміни стандартизації змісту освіти як в концептуальному, так і в нормативному плані.

Зокрема у Законі чітко визначено, що метою шкільної освіти є розвиток особистості — інтелектуальний, соціальний і фізичний, а основою реалізації цілей — багатокомпонентний зміст. У загальному вигляді до його складу входять систематизовані знання про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, а також засоби пізнавальної і практичної діяльності.

Зміст і організація шкільної освіти повинні сприяти сильній внутрішній мотивації учнів, створювати умови для всебічної пов­ноцінної діяльності школярів нині, а не в далекій перспективі. В умовах динамічних змін у суспільстві принципово змінюються вимоги до системи освіти. Нині є актуальною розробка концепції безперервної освіти. З переходом до безперервної освіти стають різноманітнішими склад тих, хто навчається, характер мотивації і зміст навчання. Все це вимагає зміни парадигми освіти, пошуку нових освітніх технологій. Відбувається перехід від принципу «йди за мною» до принципу «йди сам». При цьому тому, хто навчається, надається широка можливість добирати потрібну йому інформацію, визначати її необхідність, виходячи з поставлених цілей. Йдеться про орієнтацію на задоволення невід’ємного права кожної людини — права на одержання освіти з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів і здібностей особистості. Така орієнтація передбачає поступове подолання антигуманних за своєю сутністю освітніх парадигм — адміністративно-командної та ринкової ( продажу-купівлі освітніх послуг).

Література

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Тео­рія: Підруч. — К.: Либідь, 1998. — С. 10—14, 17—19, 35—55, 157—170, 254—284.

2. Подласый И. П. Педагогика: Учеб. для студентов высших пед. учеб. заведений — М.: Просвещение; Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. — С. 10—20.

3. Психология и педагогика / Под ред. Радугина А. А. —
М., 1997. — С. 185—191.

4. Практическая психология для преподавателей / Под ред. академ. М. К. Тутушкиной — М: Информ.-издат. дом «Филинъ», 1997 — С. 208—220.

5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х—поч. ХХ ст.): Нариси. — К., 1991 — С. 18—28.

Самостійна робота
з теоретичним матеріалом (СРТМ. 9)

1. Поясніть, що таке загальна і спеціальна освіта, який їх зміст і цілі.

2. Вкажіть, яким чином спеціальна освіта залежить від загаль­ної і, в свою чергу, може впливати на загальну.

3. Поясніть, як впливає освіта на якість та подовженість життя людини; на продуктивність праці і національний добробут.

4. Обґрунтуйте, для яких цілей слугує система освіти в правовому (демократичному) і в тоталітарному суспільстві.

5. Проаналізуйте, в чому сутність понять «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» — згідно з «Законом України про освіту» (1991, 1996 рр.).

6. Дайте критичну оцінку, проаналізувавши історичні аспекти розвитку освіти в Україні в XVII—XVIIІ ст.:

1) Як розвивалася освіта серед українського козацтва цього періо­ду, наведіть приклади, виходячи із історичних та літературних джерел;

2) Хто автор першого підручника граматики в Україні? дата;

3) Історія виникнення перших братських шкіл, який порядок і статут був запроваджений в них, яким було навчання, хто вчився в школах? Хто сприяв розвиткові братських шкіл?

4) Як вплинули історичні події на розвиток освіти в Україні: панування Золотої Орди, ослаблення Русі і експансія Заходу, унія Литви з Польщею, відстоювання Москвою теорії третього Риму;

5) На базі яких шкіл була створена Києво-Могилянська Академія: періоди розвитку Академії, перші ректори, історичне значення її існування, зміст освіти; в якому році відновлено Києво-Могилянську Академію після занепаду; сучасний період її існування.

7. Проаналізуйте, як розвивались освіта та освітні заклади в кінці XVIIІ—ХІХ ст.:

1) Стан класичної освіти в зарубіжних країнах, що таке «реальна освіта»?

2) Що таке гімназія, коли вона з’явилась в Росії, на території України, який зміст навчання в ній переважав?

3) Стан освіти наприкінці ХІХ ст.; які видатні діячі, педагоги, вчені, ознаменували розвиток освіти за кордоном, в нашій країні?

8. Дайте аналіз стану освіти на початку ХХ ст. та в радянський період:

1) Зміст освіти, освітні заклади в країнах дальнього зарубіжжя;

2) Стан освіти в радянській Україні; видатні діячі в галузі освіти; позитивні та негативні сторони радянської школи.

9. На основі вивчення «Закону України про освіту» (1991, 1996 рр.) дайте відповіді на такі запитання:

1) На основі яких освітніх програм реалізується ступенева освіта в Україні?

2) У чому суть різноступеневої вищої освіти в структурі нової мережі вищої школи в Україні?

3) Що таке акредитація ВНЗ?

Самостійна робота
з практичних завдань (СРПЗ. 9)

1. Проаналізуйте, як розуміти слова Платона: «Неосвічена лю­дина страшніша любого звіра; істинно освічена людина наближається до Бога».

2. Проілюструйте, де і як освіта виступає як «зло» і як «порятунок» (на прикладах історії людства).

3. Вкажіть, за якими критеріями Ви визначаєте «освіченість людини». Якою класифікацією критеріїв Ви користуєтесь?

ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА ПРО ОСВІТУ.
СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Основні засоби
4. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
5. III. Вправи з початкового положення стоячи.
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
8. Артеріальний пульс, основні параметри
9. Банківська система та її основні функції
10. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
11. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
12. Буддійська філософія і її основні школи

Переглядів: 391