В) Економічний устрій суспільства

1. Виробництво і його фактори

а) Обмеженість виробничих ресурсів.

Суспільне виробництво ґрунтується передусім на природних факторах. У загальному плані виробнича взаємодія людини й природи здійснюється шляхом втягування у господарський обіг відповідних ресурсів та обміну речовим між людиною і навколишнім природним середовищем. Результаті праці природні ресурси набувають конкретних властивостей які задовольняють певні потреби суспільства. Всі матеріальні блага, що споживаються людьми, а також засоби виробництва являють собою здебільшого модифіковані людською працею елементи природи.

Природні елементи (їх обсяг та різноманітність) впливають на функціонування економіки кожної країни. Невизначаючи цілком хід її соціально-економічного розвитку вони є умовою розміщення продуктивних сил результативності виробництва та добробуту населення.

Природні фактори господарювання, якими володіє кожна країна становлять її еколого-економічний потенціал. Він виступає в двох формах:

ресурсного та регенераційного потенціалу.

Ресурсний потенціал являє собою сукупність елементів природи, що бере або може взяти безпосередню участь у суспільному виробництві. Беручи участь у кожному циклі суспільного виробництва, природні ресурси виступають як першо джерела засобів виробництва або заміщують їх. Від наявності природних ресурсів залежить забезпечення виробництва пернвинною сировиною та енергією і відповідна ефективність господарювання, хоча цей зв'язок не є прямим. Досить згадати приклад колишнього СРСР, для якого висока забезпеченість природними ресурсами була одним із факторів тривалого екстенсивного розвитку економіки. Загалом же ресурсні обмеження негативно впливають на ефективність суспільного виробництва. Так, ускладнення видобутку сировини, збільшення віддаленості джерел їх розташування, погіршення якості ресурсів вимагають більших матеріальних, фінансових і трудових втрат на виробництво готового продукту.

Природні ресурси поділяються на дві великі групи: відновні та невідновні. Даний поділ ґрунтується на розширенні природних ресурсів за ступенем їх відновлюваності та вичерпності. Велика група ресурсів (до них належать передусім мінерало-сировинні). Фактично невідновлюються і не мають замінників. Нажаль, саме ця група ресурсів активно використовується у суспільному виробництві, та її запаси різко скорочуються. Так, за підрахунками спеціалістів, за останнє 50-70років у світі перероблено стільки сировини, скільки за всю попередню історію людства. Якщо світовий видобуток сировини подвоювався кожні 15 років, то для України цей показник ставив близько 1 Ороків. Щорічно у світі видобувається різних гірських порід майже 100млрд. т., виплавляється близько 800млн. різних металів. В Україні щорічний видобуток гірських порід дорівнює близько2млрд. т., мінеральної сировини - 1млрд., кам’яного та бурого вугілля -160млн.т., залізної руди - 100млн.т.

Процес вичерпання доступних природних ресурсів, ускладнення умов їх видобутку, зниження цінних речовин у корисних копалинах призводить до зростання витрат та історичного природного обмеження ефективності суспільного виробництва. Очевидним прикладом цього слугує те, що в Україні майже вичерпані розвідані копалини нафти і газу, і зміна ситуації з енергоносіями даного виду стало важливим фактором дестабілізації економіки держави.

Не менш складна ситуація склалася з відновлюваними ресурсами. Справа в тому, що частина ресурсного потенціалу відновлюється під впливом природніх процесів перетворення і нагромадження речовин та енергії. Однак за надмірної інтенсивності їх використання швидкість природного відновлення може не забезпечити їхнього відтворення. Факти свідчать, що на планеті використовується близько 70% ґрунту, придатного для сільськогосподарського використання, майже половина приросту лісу близько 10% стоку річок. В Україні високий рівень розораності земель, орні землі становлять 85% площ степів та лісостепів, але значна частина земель загублена в результаті вітрової та водної ерозії. Дефіцит води дорівнює 4млрд м, використовується майже 65% річного стоку Дніпра. Низька забезпеченість України лісом, а ті лісові ресурси, що є, значною мірою заражені хворобами та шкідниками.

У зв'язку з інтенсивним використанням ресурсного потенціалу він має тенденцію до зменшення, хоча цьому процесові пртистоїть освоєння та включення у господарський обіг нових природних багатств.

Регенераційний потенціал грунтується на можливості природних систем переробляти наслідки людської життєдіяльності і відновлювати обіг речовин у навколишньому середовищі. Природні системи та їхні елементи мають властивість відновлюватися та нетралізувати шкідливі результати суспільного виробництва. людство повинно рахуватися з тим, що збереження традиційної технологічної схеми "видобуток сировини - переробка -викид у навколишнє середовище відходів" призводить до дедалі більших порушень екологічної стійкості у навколишньому середовищі. Крім того, значною мірою люди негативно впливають на природу і в позавиробничій діяльності.

В сучасних умовах залучення природних ресурсів у суспільне виробництво є малоефективним, а той марнотратним. У кінцевий результат виробничої діяльності матеріалізуються лише незначна частина первісне залучених у виробництво природних ресурсів. Це призводить до того, що, наприклад, до недавнього часу в атмосферу землі щорічно викидалося близько 200млн.т. окису вуглецю, понад 50млн.т. різних вуглеводів.

Регенераційна функція еколого-економічного потенціалу України реалізується досить складно. Внаслідок малопродуктивного багатовідходного виробництва інтенсивно забруднюється грунт та водоймища, дедалі більшою кількістю хімічних сполук насичується повітряний басейн. Обсяг відходів добувної, енергетичної та металургійної промисловості досягає 12млрд.т. і продовжує щорічно зростати на 1,7-1,9млрд.т. За 1986-1990рр. У повітряний басейн республіки було викинуто всіма джерелами забруднення понад 80млн.т. шкідливих речовин значно ускладнило еколого-економічну ситуацію в Україні аварія на ЧАЕС.

Такий екологічний стан знижує можливість життєдіяльності людини, її стає дедалі важче пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Склалася тривожна ситуація, коли нарощування виробництва вступило у суперечність з екологічними можливостями природних систем. Проблема ускладнюється тим, що погіршення екологічного стану проявляється не так виразно, як, наприклад, інфляція, дефіцит, безробіття, але за своїм наслідками вони є не менш складними та загрозливими.

Чи означає сучасна екологічна ситуація той факт, що природнім обмеження суспільного виробництва є абсолютними і дана проблема не може бути вирішена? Теоретичні надбання та господарська практика свідчать, що екологічні обмеження суспільного виробництва будуть існувати завжди, але суспільство має адаптуватися до природних умов, що змінюється. Йдеться передусім про екологізацію виробництва, обов'язкове врахування природних факторів при прийнятті господарських рішень дійова охорона природи та раціональне використання її ресурсів можливі за належності структурної перебудови виробництва, всебічного ресурсозбереження формування системи матеріальних стимулів природоохорони, втілення у господарювання природозберігаючих досягнень науки та техніки, ефективного екологічного виховання членів суспільства. Обмежуючий екологічний фактор істотно знизиться, коли природоохоронне орієнтоване виробництво буде не тільки виснажувати ресурси, а й стане сферою національного використання всіх багатств, якими наділила людей Земля.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2: Загальні засади економічного розвитку.	\|	Б) Мета виробничих можливостей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.