Мудрість свою Соломон засвідчував і в управлінні народом, і в усіх інших царських справах.
Виконуючи заповіт свого батька, Соломон взявся за побудову храму Божого в Єрусалимі. Храм будували сім з половиною років майже сто вісімдесят п`ять тисяч працівників. Стіни храму викладено з каменю, ззовні облицьовано мармуром білого кольору, а всередині – золотом. Коли храм було збудовано, Соломон закликав до освячення його усіх старійшин і багато людей. Слава Господня у вигляді Хмари наповнила храм, так що священики не могли продовжувати Богослужіння. Тоді Соломон зійшов на своє царське місце, впав на коліна і, піднісши руки, молився Богу…
Царювання Соломона було мирним і щасливим. З далеких країн приходили до Єрусалима, щоб подивитися на царя і послухати його мудрості. Та під кінець свого життя і Соломон став грішити перед Богом. Тоді Господь забрав своє благословення від Соломона, і проти нього почалися бунти народні. Соломон зрозумів, що це Бог карає його за гріхи, і став каятися. Але його каяття не було повним, від усього серця. Тому хоч Господь і помилував його і зберіг царство за його життя, та звістив через пророка, що царство єврейське після смерті Соломона розділиться на два, і сину Соломона дістанеться менша його частина.
Якими б прекрасними не були твої слова, судити про тебе будуть за твоїми вчинками.