Навчіть сміятися маленького хлопчика і ви?

Сонячні промені притулились голівками й кілька хвилин завзято шепотіли. Біла троянда сумно похилила чашечку:

- Усмішка й радість розцвітають з любові, а в нього серце наглухо закрите!

Хлопчик байдуже дивився на розкішний квітник, насуплено мовчав і не помітив, як зненацька струмені веселого світла вихлюпнули між квіти, розлились по зеленому шовку трав, іскорками заплюскотіли між листям, і весь сад радісно засміявся. Бджілка, що саме зачерпнула медку із білої криниці троянди, забриніла:

- Для світла треба відкритого серця; з-з-знайдіть ключі!

- Ой як гарно! Як чарівно! - обізвався веселий голосок від огорожі саду.

Промені оглянулися: невже хлопчик?! Ні, він стояв, як давніше, насуплений і байдужий. Це була дівчинка. Сиділа на огорожі саду й безжурно гойдала ніжками. Личко її горіло щастям.

- Ой як гарно в тебе, як радісно, який ти щасливий! - гукнула хлопчикові.

- Гарно. А як це радісно? А який це - "щасливий"?

Дівчинка зніяковіла.

- Ти не знаєш? Невже? Від радості, від щастя сміється серце. Так, як і тоді, коли матуся голубить і цілує!

- Матуся... в мене немає мами.

Дівчинка мовчки обняла хлопчика й притулилася до нього гарячою щічкою. Від тієї ласки в його холодному серці спалахнув гарячий вогник і щось гарне, тепле розлилося в грудях.

- Ходи зі мною до моєї мами! Вона добра, немов янгол, і вміє всіх любити. Вона й тебе полюбить.

Вони побігли під розцвілу вишню, де стояла молода світлоока жінка. Вона взяла дівчинку в обійми, цілувала, пестила. Коли підвела повіки, побачила хлопчика. Він знерухомів на стежці, дивився очима, повними сліз та туги, й на рожеві пелюстки його уст вперше лягла тінь усмішки.

- У нього немає мами, - шепнула дівчинка.

Жінка відсторонила її й відкрила теплі материні обійми хлоп'яті. Уперше в житті відчув він ласку материного поцілунку й благодатне тепло слів любові. Сонячні промені лягли віночком на груди хлопчика, туди, де билося навстіж відкрите серце, й він радісно засміявся. Його сміху злякалися сутінки й принишкли в гущавині. Сад мерехтів веселковою казкою світла.

Коли хлопчик повернувся додому, на його личку цвіла радісна усмішка. Мачуха вперше попестила його щічку, а батько з любов'ю пригорнув до серця.

Це цікаво! Коли Ісус Христос вмирав на горі Голгофі розп’ятий, біля підніжжя хреста стояли Його мати Марія та Його улюблений учень Йоан. Ісус глянув на матір і сказав до неї: «Жінко, це син Твій!» А потім сказав до свого учня: «Це мати твоя». Такими словами наш Господь Ісус Христос віддав під опіку своєї матері всіх людей. І тому, коли хтось немає рідної матері, то звертається по допомогу до матері Ісуса Христа – Марії. В українських храмах є ікони, де зображена Богородиця з Дитятком на руках.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Д. Карнегі	\|	Чому іскриться сніг?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.363 сек.